Справа №22ц\198                                                                        Головуючий в 1 інст.: Ваховський

Категорія 40                                                                                             Доповідач Микитюк

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

09 січня 2007року              Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого                     Микитюк О.Ю.

суддів                              Жигановської О.С.,

Косигіної Л.М.

при секретарі          Ільбицькій Т.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1   до   Народицької   районної   санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду від 09 жовтня 2006 року,

встановив:

16 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила визнати незаконним стягнення у вигляді догани, накладене на нею наказом НОМЕР_1 та визнати незаконним її звільнення з роботи згідно наказу НОМЕР_2. В подальшому доповнила позовні вимоги і просила також поновити її на роботі на посаді молодшої медичної сестри радіологічної лабораторії Народицької санітарно-епідеміологічної станції і стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що накладення на неї за одну провину ( прогул 21 лютого 2006 року) двох дисциплінарних стягнень - догани і звільнення є незаконним. Крім того, прогул тривав 1,5 годи і мав місце з поважної причини.

Рішенням Овруцького районного суду від 09 жовтня 2006 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 02.08.2004 року працювала у відповідача на посаді молодшої медичної сестри радіологічної лабораторії. Працівники Народицької санітарно-епідеміологічної станції призупинили членство в профспілці в березні 2005 року. Наказом НОМЕР_3 за відсутність на робочому місці більше трьох годин без поважних причин в цей день(за прогул) ОСОБА_1 була оголошена догана. Даний наказ є чинним і в судовому порядку не оспорювався. Наказом НОМЕР_1 за відсутність на робочому місці більше трьох годин без поважних причин 20 лютого 2006 року (за прогул) їй була оголошена ще одна догана, але цей наказ був скасований наказом НОМЕР_4, який є чинним. Наказом НОМЕР_2 позивачка була звільнена з роботи з на підставі п.4ст.40 КЗпП України за прогули, які мали місце 16 та 20 лютого 2006 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року(із послідуючими змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 20 лютого 2006 року була відсутня на робочому місці з 10 до 13 години та з 14 години до 14 години 30 хвилин, надати адміністрації пояснення з цього приводу відмовилась (акти на а.с. 18,19). В апеляційній скарзі та суді апеляційної інстанції вона підтвердила відсутність на робочому місці в цей день протягом 3,5 годин. Позивачка отримувала в банківській установі свою заробітну плату(а.с.27) 20 лютого 2006, але вона не довела, що адміністрація дозволила їй залишити робоче місце.

Оскільки позов є безпідставним, суд першої інстанції правильно відмовив в його задоволенні в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення постановлено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

Керуючись   ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний

суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Залишити без змін рішення Овруцького районного суду від 09 жовтня 2006 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена

безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею

законної сили.