УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Головчук С.В. суддів:  Миніч Т.І., Павицької Т.М. при секретарі Прищепі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до редакції газети „Лесин край", ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на  рішення  Новоград-Волинського  міськрайонного  суду  від  9

листопада 2006 року, -

встановив:

в липні 2006 року ОСОБА_1 пред'явила позов до редакції газети „Лесин край" про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Вона зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в цій газеті була опублікована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2", яка на її думку містить недостовірну інформацію. Поширені відомості про те, що на місці зрізаного дерева виросла свіжо насипана могила з хрестом і написом ОСОБА_3, на цьому горбику землі вінки взяті з інших могил, а поруч порожній надгробок: так ніби займають собі місце на майбутнє деякі громадяни; що достовірно з'ясовано, що могила ОСОБА_3 і справді „липова" та як люди не бояться гріха, насипаючи її ще за життя і стягуючи вінки з чужих могил, не відповідають дійсності та принижують її честь та ім'я покійної матері ОСОБА_4. В зв'язку з цим позивачка просила задовольнити вимоги щодо спростування цих відомостей та на відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на її користь 1700 грн.

В ході розгляду справи позивачка збільшила вимоги та просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 4000 грн., оскільки газета виходить тиражем 9000 примірників.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 17.10.2007 року в якості співвідповідача притягнуто автора статті ОСОБА_2

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 9 листопада 2006 року в позові відмовлено.

В апеляційній  скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Вона зазначає, що суд не звернув уваги на те,

Справа № 22ц/177                 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заполовський В.Й.

Категорія 28                    Суддя-доповідач Головчук С.В.

що вона заявила позов в інтересах своїх близьких родичів, своєї матері, поховання якої піддається сумніву. Зміст статті направлений на приниження честі і гідності родичів похованих, яких звинувачують у резервуванні місць на кладовищі, а дійсні могили називають „липовими". До вказаної статті в газеті надруковані фотографії з видом конкретної частини цвинтаря, де сталася подія, з конкретними портретами похованих осіб, їх прізвищ та ініціалів. Тому підстави для задоволення позову були.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 301 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав у випадку приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року № 7 із змінами роз'яснено, що на позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, саме тією особою, до якої пред'явлено позов. Критична оцінка певних фактів чи недоліків, що мали місце, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди (п.11).

З матеріалів справи видно, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті „Лесин край" на основі заяви ОСОБА_4 була опублікована стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій висвітлювалась тема незадовільного стану, який склався на міському кладовищі по вул.Чехова в м. Новограді-Волинському. Зокрема, в публікації обговорювались питання про стан місць поховання та їх незаконного резервування.

При цьому автор статті звертала увагу на пошкодження пам'ятників та безвідповідальне ставлення адміністрації кладовища на звернення громадян з цього приводу. В тексті публікації та в доданих до неї фотознімках відсутня будь-яка інформація про позивачку ОСОБА_1 та місце поховання її матері ОСОБА_4. Жодних образливих висловлювань на адресу померлої особи в статті не міститься.

На одній із фотографій, опублікованих в газеті, відображений пам'ятник ОСОБА_3, який, як слідує із слів позивачки, не має до неї відношення.

Вислови про те як люди не бояться гріха, насипаючи могилу ще за життя і стягуючи вінки з чужих могил, є роздумами автора про певні проблеми та не відносяться до відомостей, які можуть бути спростовані.

Виходячи з наведеного, суд правильно вважав, що публікацією статті „ІНФОРМАЦІЯ_2" не порушені права позивачки та відсутні ознаки неповаги до її померлої матері ОСОБА_3.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.    

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України апеляційний суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 9 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.