ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 року Справа № 904/243/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя -Тищик І.В. (доповідач)

судді - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Малик С.О.

за участю прокурора Завгородній А.В.

представників

позивача Черкашин О.М.

відповідача Сенченко Ю.М.

третьої особи не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/243/14

за позовом Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», м. Павлоград Дніпропетровської області

третя особа виконавчий комітет Павлоградської міської ради, м. Павлоград

за участю Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері південного регіону України, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору на послуги із прийому стічних вод від 02.07.12р. № 020413712-482312,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору на послуги із прийому стічних вод № 020413712-482312 від 02.07.2012р., укладеного між ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», як такого, що не відповідав на момент укладання положенням чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/243/14 (колегія суддів: головуючий - Рудь І.А., судді Суховаров А.В., Кармазіна Л.П.) в задоволенні позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому скаржник посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а саме, на непогодження тарифів на послуги з прийому стічних вод виконавчою міською радою; на підписання спірного договору неповноважною особою та наявність на час укладання спірного договору між сторонами діючого договору.

Прокурор та відповідач у відзивах на апеляційну скаргу вважають доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просять рішення господарського суду залишити без змін

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак, третя особа процесуальним правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалися та заявила клопотання про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Павлоградської міської ради.

Відзиву на апеляційну скаргу третя особа також не надала.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 02.07.2012р. між ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» (Виконавець) та КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (Замовник) був укладений договір на послуги із прийому стічних вод за № 020413712-482312, за умовами якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги по прийому стічних вод на свої очисні споруди, а споживач - здійснити своєчасну оплату наданих послуг на умовах цього договору.

Позивач вважає, що спірний правочин має бути визнаний недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме:

- спірний договір підписаний не уповноваженою особою;

- у договорі застосовані тарифи, які не погоджені виконавчим комітетом Павлоградської міської ради;

- на момент укладання спірного договору між сторонами існував діючий договір з того ж предмету.

З вимогою про визнання недійсним оспорюваного договору позивач звернувся до господарського суду. Рішенням господарського суду позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, однак, з висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може.

Предметом розгляду у даній справі є відповідність вказаного договору на послуги із прийому стічних вод вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

1) щодо повноважень особи, яка підписала спірний договір

В обґрунтування недійсності спірного договору позивач посилається на те, що останній підписаний неповноважною особою, оскільки підпис на договорі вчинений не директором КП «Павлоградводоканал» ОСОБА_3, а виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акту.

На момент підписання договору обов'язки директора КП «Павлоградводоканал» виконував саме ОСОБА_4, що посвідчується наказом підприємства по особовому складу №77-к від 29.05.2012р. (т.І а.с. 42).

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності, що відображено у п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними.

Таким чином, на час укладання спірного договору посадова особа, що виконувала обов'язки директора підприємства-позивача, мала необхідну дієздатність у розумінні ст. 92 ЦК України і виступала, як представник відповідача.

Навіть якщо погодитись з доводами скаржника і вважати, що посадова особа, яка підписала спірний договір з боку КП «Павлоградводоканал», не мала належних на те повноважень, то і даному випадку відсутні підстави для визнання договору недійсним, оскільки спірний договір після його укладання був схвалений конклюдентними діями позивача.

В силу ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, оплату послуг з прийняття стоків за червень, серпень,вересень, жовтень та листопад 2013р. відповідач здійснював з посиланням саме на спірний договір № 020413712-482312 від 02.07.2012р. і дана обставина свідчить про те, що позивач своїми подальшими діями схвалив укладений з позивачем правочин, а саме, на виконання спірного договору вчиняв оплату послуг за прийняття стоків (т.І а.с. 67).

За викладених обставин посилання скаржника на підписання договору від імені КП «Павлоградводоканал» особою без належних повноважень спростовується матеріалами справи.

2) щодо непогодження тарифів на послуги з прийому стічних вод виконавчою міською радою.

Відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване водовідведення являється господарською діяльністю із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Предметом діяльності позивача серед інших видів діяльності є, зокрема, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод (п. 2.2. Статуту), які не є його основною діяльністю.

Правовідносини позивача та відповідача обумовлюються наступним: КП «Павлоградводоканал» здійснює передачу стічних вод з комунальної системи каналізації міста на біологічні очисні споруди ДП «НВО «ПХЗ», яке здійснює приймання стічних вод через приєднані мережі та здійснює їх очищення.

Відтак предметом спірного договору є приймання стічних вод через приєднані мережі та їх очищення.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України вода стічна, це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної юди), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженої наказом Держкомстату України від 28.03.2006р. № 101 вилучення побутових стічних і дощових вод через каналізаційну систему та іншими засобами, їх оброблення та видалення, видалення стічних вод методом розбавлення, відстоювання, оброблення за допомогою фізичних, біологічних чи інших засобів (код 90.01) є санітарними послугами.

Таким чином, за своєю правовою природою даний договір є договором з надання послуг в сфері збирання і оброблення стічних вод, а не договором на надання та споживання житлово-комунальних послуг, як вважає позивач.

У відповідності до підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону країни „Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на момент укладання договору) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Приписи щодо погодження в установленому порядку питань визначення тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, існували в зазначеній статті до 31.10.2010 року. Зміни до підпункту 2 пункту «а» статті 28 були внесені Законом України від 01.07.2010 року № 2404-VІ, який набрав чинності з 31.10.2010 року. Новою редакцією даної статті процедура погодження тарифів була виключена.

Зазначеною нормою (а саме, пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону країни „Про місцеве самоврядування в Україні") в редакції на момент укладання договору передбачено, що

- тарифи на побутові, комунальні транспортні та інші послуги встановлюються виконавчими органами сільських, селищних та міських рад; в даній частині наведена норма кореспондується з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг;

- тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Централізоване водовідведення є однією із комунальних послуг у відповідності до абзацу 10 частини 1 статті 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", в якому зазначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Предметом спірного договору є не надання комунальних послуг, а приймання стічних вод, що поступають від відповідача, очищення їх від забруднення та скид у водоймище, що відповідно з КВЕД є санітарними послугами.

Визначення терміну «водовідведення» здійснено в наступних нормативно-правових актах:

- в абзаці 19 статті 1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення визначено як господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом;

- згідно абзацу 6 пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630 централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення;

- в частині 2 пункту 1.5. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14 лютого 2001 р. №35/34 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 березня 2001 р. за № 183/5374 (що були чинні на момент укладання спірного договору) визначено, що система централізованого водовідведення - комплекс об'єктів, споруд, колекторів, зв'язаних єдиним технологічним процесом відведення та очищення комунальних стічних вод населених пунктів.

Отже, ознаками центрального водовідведення є:

- направленість господарської діяльності на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод;

- застосування централізованих систем водовідведення.;

- наявність очисних споруд, пов'язаних єдиним технологічним процесом відведення та очищення стічних вод.

Позивач не здійснює господарську діяльність, метою якої є задоволення потреб споживачів у відведенні стічних вод, не застосовує централізовані системи водовідведення. Очисні споруди відповідача передбачені технологічною схемою хімічного виробництва та є невід'ємною частиною технологічного процесу підприємства позивача. Послуги позивача по прийманню та очищенню стічних вод, які є предметом договору, не відповідають вищенаведеним ознакам, отже вони не підлягають тарифікації та спеціальному затвердженню, рівно як не можуть встановлюватися національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, оскільки не являються послугами комунальними.

За вказаних обставин посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» є безпідставним і не приймається колегією суддів.

Водночас колегія суддів зважає на те, що діяльність ДП «НВО «ПХЗ» з очищення стічних вод має ознаки природної монополії, визначені статтею 1 Закону України «Про природні монополії», внаслідок чого підпадає під державне регулювання.

Способи державного регулювання цін визначені статтею 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (в редакції на час укладання договору), відповідно до якої державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом

1) установлення цін обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання;

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Декларуванням зміни ціни та/або реєстрацією ціни в розумінні п.3 ч.1 ст.1 цього Закону являється інформування суб'єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної.

Доказів декларування або реєстрації відповідачем ціни на послуги з приймання та очищення стічних вод у розмірі 5,69 грн. куб. м. матеріали справи не містять.

Ціна послуг по прийому стічних вод у розмірі 5,69 грн. куб. м. була погоджена лише сторонами договору, що посвідчується калькуляцією ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» до спірного договору (т.І а.с. 27) та листом КП «Павлоградводоканал» від 20.06.2012р. за № 1385 (т.І а.с. 127), однак, з виконавчим комітетом Павлоградської міської ради зазначена ціна погоджена не була.

За викладених обставин застосування ціни послуг з приймання та очищення стічних вод у розмірі 5,69 грн. куб. м. являється необґрунтованим, відтак п. 3.2 спірного договору є таким, що суперечить актам чинного законодавства.

Невідповідність умов договору актам чинного законодавства є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, як то визначено ст. 217 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, які є істотними умовами господарського договору, тобто, умовами без яких існування правочину не можливе.

З приписів наведеної норми убачається, що договір не може бути укладений без погодження ціни договору. Оскільки в спірному договорі умови щодо ціни договору не погоджені в установленому порядку, договір підлягає визнанню недійсним у цілому.

3) щодо існування діючого договору з тим же предметом та між тими ж сторонами

Положення чинного законодавства не обмежують сторони у кількості договорів, які можуть бути укладені з тим же предметом та між тими ж сторонами, однак, при цьому слід враховувати, що кожен наступний укладений договір припиняє дію договору попереднього.

Між сторонами у справі протягом тривалого терміну діяв договір № 417106 від 21.02.2006р. на послуги з приймання стічних вод, відповідно до умов якого у випадку, якщо за 30 днів до закінчення дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, дія даного договору продовжується на один рік. Колегія суддів не входить в обговорення питань про чинність/нечинність договору від 21.02.2006р. № 417106, оскільки останній не є предметом даного договору

Наявність між суб'єктами господарювання іншого договору з тим же предметом в силу положень ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215 ЦК України не є правовою підставою для визнання договору недійсним.

За викладених обставин колегія суддів не приймає даний довід скаржника до уваги.

З огляду на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, вимоги скаржника про скасування рішення господарського суду являються обґрунтованими і підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору, в тому числі за подання апеляційної скарги, належить покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 4 ст. 49, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 року у справі № 904/243/14 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 020413712-482332 на послуги із прийому стічних вод від 02.07.2012р., укладений між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» та Комунальним підприємством «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з моменту укладання.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) на користь Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 41-а, код ЄДРПОУ 03341345) 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

Л.М. Білецька