ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 17/108-11/24

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Заступника прокурора Київської області

на постановувід 16.04.2014 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№17/108-11/24 господарського суду Київської області

за позовомПереяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України

до1. Циблівської сільської ради Київської області; 2. ПАТ "Укрпрофтур"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. КП КОР "Переяслав-Хмельницьке БТІ; 2. ДП "Київоблтурист"; 3. Філія оздоровчого закладу для дітей "Переяславський"; 4.Федерація професійних спілок України

провизнання незаконним рішення, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників:

позивача: Демиденко О.А., дов. від 20.12.2013 №514;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: Мотін Ф.О., дов. від 14.11.2013 №152-д;

третіх осіб: 1-3: не з'явилися; 4: Безмертна Н.В., дов. від 25.02.2014 №11/01-42/170;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Томчук М.О., посв. №00606, дійсне до 01.08.2017;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013 (судді Н. Акулова, І. Алєєва, С. Владимиренко) справа направлялася на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.09.2013 (судді Т. Лутак, С. Наріжний, П. Скутельник), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 (судді Л. Смірнова, С. Гончарова, Л. Зубець) відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001 р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі"; визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу "Переяславський", який складається з 26 об'єктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200, 00 грн., площею 3 926, 4 м.кв., розташований за адресою: мікрорайон "Переяславський", с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, та на який 25.07.2001 р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству "Укрпрофтур" видане свідоцтво про право власності; витребування із чужого незаконного володіння ЗАТ "Укрпрофтур" спірного цілісного майнового комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України. Рішення вмотивовані пропуском позивачем строків позовної давності.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що при вирішенні питання про пропуск позивачем та прокурором строку позовної давності, судами, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не в повній мірі досліджено обставини справи.

До Вищого господарського суду України надійшло клопотання КП КОР "Лівобережне" - правонаступника третьої особи 1 - КП КОР "Переяслав-Хмельницьке БТІ, з проханням розглянути касаційну скаргу без участі його представника та винести рішення на розсуд суду. Клопотання КП КОР "Лівобережне" колегією суддів задоволено.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглядаючи справу, суди встановили, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", яке в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур", є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, що підпорядковувалася Всесоюзній Центральній Раді Професійних Спілок, а отже була союзною громадською організацією.

Рішення "Про створення туристичної бази "Переяславська" Київської обласної ради по туризму та екскурсіях" приймалося організацією загальносоюзного рівня та проектно-кошторисна документація на будівництво об'єктів турбази затверджувалася організацією загальносоюзного рівня, суд дійшов висновку, що Українська республіканська рада профспілок та Українська республіканська рада по туризму та екскурсіям не мали повноважень відносно самостійного прийняття рішень щодо розпорядження туристичною базою "Переяславська" та при вирішенні вказаних питань були підпорядковані рішенням органів професійних спілок СРСР. Турбаза "Переяславська" побудована у 1983 році на замовлення та відповідно до проектно-кошторисної документації Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Центральної ради по туризму і екскурсіях ВЦРПС, а тому є майновим комплексом загальносоюзної громадської організації колишньої СРСР.

25.07.2001 р. Циблівською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області, на підставі рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001 р., видано свідоцтво про право колективної власності, яким посвідчено, що цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" (складається з 26 об'єктів), що розташований в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області мікрорайон "Переяславський" належить ЗАТ "Укрпрофтур".

Вищезазначене рішення прийнято на підставі клопотання ДП "Київоблтурист", п.10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статуту ЗАТ "Укрпрофтур", Положення про філію оздоровчого табору "Переяславський", Державного акту на право користування землею та матеріалів технічної інвентаризації, виготовлених Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до Постанови від 27.10.1990 р. ХІХ з'їзду профспілок СРСР "Про власність профспілок СРСР" профспілкові об'єкти є єдиною власність профспілок СРСР. Правонаступником власності є Загальна конфедерація профспілок СРСР.

18.11.1990 р. Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних спілок СРСР № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном" у відповідності до статуту Загальної Конфедерації Професійних спілок СРСР та Постанови XIX зїзду професійних спілок СССР "Про власність профспілок СРСР" від 27.10.1990 р. затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., укладений між Загальною Конфедерацією Професійних спілок СРСР і Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до якого за Федерацією незалежних профспілок України закріплено на праві власності майно згідно додатку. Зі всіх інших питань, які стосуються профсоюзного майна, що не відображено у даному договорі і зачіпають інтереси ВКП СССР і ФНПУ (у кожному конкретному випадку) укладається окремий договір.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки з Переліку об'єктів профсоюзного майна, що закріплене за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності затвердженим Договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном (додаток до договору від 18.11.1990 р.) було передано турбазу "Переяславська"; адреса: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра; рік введення в експлуатацію - 1983; балансова вартість - 1276. Вищезазначена виписка ніким не підписана та не засвідчена, а самого додатку до Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р. суду надано не було.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок України стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

У своїй діяльності профспілки керувалися загальним статутом профспілок СРСР та до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Враховуючи нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна та створення відповідача 2, суд дійшов висновку, що з проголошенням незалежності 24.08.1991 р. право власності на спірний об'єкт набула держава та відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 р. № 3943-ХІІ орган якому надані повноваження прийняти та розпоряджатись спірним об'єктом до визначення суб'єктів його права є Фонд державного майна України.

Відтак, туристична база "Переяславська" не могла перейти у власність Федерації незалежних профспілок України, яку згодом остання передала до статутного фонду Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур", оскільки турбаза перейшла у державну власність відповідно до вищезазначених положень нормативно-правових актів.

В даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

Враховуючи те, що спірне майно не належало до комунального майна, приймаючи рішення № 51/1 від 12.07.2001 р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" Дочірнього підприємства "Київоблтурист" ЗАТ "Укрпрофтур", що розташований в с. Циблі" виконавчий комітет Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції Фонду державного майна України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Водночас, судами також зазначено, що Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Київської області з даним позовом 04.08.2011 р. та просив суд визнати поважними причини непред'явлення ним раніше даного позову і поновити строк позовної давності за цим позовом. Також, у матеріалах справи містяться письмові пояснення (вх. № 02-7.4/925 від 03.10.2011 р., вх. № 23012/2012 від 17.12.2012 р.) відповідача 2, у яких зазначається про необхідність застосування строків позовної давності.

Суди відхилили доводи прокурора про те, що про порушення прав держави йому стало відомо лише під час проведення перевірки у 2011 році з посиланням на п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", де роз'яснено, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Також суди зауважили, що Фондом державного майна України, з метою виконання Закону України "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" та відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 236-р, 11.06.2007 р. було видано наказ № 910 "Про створення регіональних робочих комісій щодо проведення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України". З посиланням на вказаний наказ ФДМ України суди дійшли висновку про обізнаність позивача із тим, що спірним рішенням порушено його майнові права.

Таким чином, з врахуванням усього викладеного вище, суди відмовили у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів вважає, що висновки судів щодо пропуску позивачем та прокурором строку позовної давності є передчасними та ґрунтуються на неналежних доказах.

Виходячи зі змісту ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (Постанови Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі №6/17-4949-2011, від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012).

З огляду на наведені мотиви суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів про те, що перебіг строку взагалі не стосується прокурора. Таким чином, суди безпідставно ухилилися від вирішення питання про те, чи пропущено прокурором строк звернення до суду із позовом та не досліджено матеріали перевірки, на які посилається прокурор у позовній заяві.

Що стосується висновків судів про те, що ФДМ України ще у 2007 році знав про порушення майнових прав держави оскаржуваними рішенням та свідоцтвом про право власності, то колегія суддів вважає за доцільне наголосити на такому.

Так, в силу вимог ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судами встановлено лише те, що Фондом державного майна України було видано наказ № 910 "Про створення регіональних робочих комісій щодо проведення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України". Між тим, судами не досліджувалися результати роботи таких комісій (протоколи засідань, акт інвентаризації тощо) які б чітко вказували на те, що ФДМ України дізнався про те, що спірне майно було передано у власність за спірним рішенням Циблівської сільської ради, та що щодо такого майна є свідоцтво про право власності.

Також, розглядаючи питання застосування строку позовної давності, суди не врахували наступне.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" п. 5.1 роз'яснено, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою такого позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Судами ж встановлено, що власником спірного майна є держава, яка пред'явила позов про повернення цього майна.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами не дотримано вимог ст. 43 ГПК України. Доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що недодержання судом першої або апеляційної інстанції ст.ст. 47,43 ГПК України процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів.

Відтак, рішення господарського суду Київської області від 19.09.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Київської області (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки вищевказаних порушень припустилися суди обох інстанцій.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Циблівської сільської ради № 51/1 від 12.07.2001 р. "Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" та визнання права власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору "Переяславський" з'ясувати, чи пропущено прокурором та позивачем строк звернення до суду із позовом. Для цього дослідити матеріали перевірки, на які посилається прокурор у позовній заяві, результати роботи комісій, створених наказом ФДМ України №910 "Про створення регіональних робочих комісій щодо проведення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України", інші докази, які свідчать про обізнаність позивача та прокурора із прийняттям Циблівською сільською радою спірного рішення. Встановити початок перебігу строку на звернення із позовом як для прокурора, так і для позивача у справі.

До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та позовну давність. Винести обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 19.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун