ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 4/50

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.

суддів:Запорощенка М.Д.- доповідач

Погребняка В.Я.

розглянув касаційну скаргу Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Контар", арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.04.14р.

та ухвалуГосподарського суду Рівненської області від 05.02.14р.

у справі№4/50 господарського суду Рівненської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Товарна Група "Будсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Контар"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від кредиторів:Новиков О.Є., за довіреністю (ПАТ "Укрсоцбанк")

від боржника:не з'явився

від скаржника:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.02.2014р. відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ТД "Котнар" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.10.2010р., укладеного між ТОВ "ТД "Котнар" та ТОВ "ТД "Котнар Плюс", з моменту його укладання та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.14р. апеляційні скарги арбітражного керуючого Комлика І.С. та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.02.2014р. у справі № 4/50 - без змін.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.02.14р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.14р. у справі №4/50, Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Контар", арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 07.10.2010р. укладений між ТОВ "Торговий дім "Контар" та ТОВ "Торговий дім "Контар Плюс" з моменту його укладення та застосувати наслідки недійсності правочину, перебачені ст.216 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовані приписи п.11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки дана норма є спеціальною і застосовується виключно на стадії санації боржника. При цьому, скаржник зауважує на тому, що договір відступлення права вимоги завдає значних фінансових збитнів Боржнику, оскільки за умовами спірного договору право вимоги до ПП "Бізнес-Гранд" відступається новому кредитору після сплати винагороди у розмірі 80000,00грн., що є значно меншим, ніж розмір зобов'язання ПП "Бізнес-Гранд" - 1014662,16грн.

До нинішнього судового засідання представники сторін та учасників судового процесу, окрім ПАТ "Укрсоцбанк", не з'явилися. Поважних причин нез'явлення їх представників суду не повідомлено. Про дату та час судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.11.2010р. за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Товарна Група "Будсервіс" порушено провадження по справі №4/50 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Котнар".

Постановою господарського суду Рівненської області від "08" листопада 2011р. боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Драгун І.І.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. арбітражного керуючого Драгун І.І. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "ТД "Котнар" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С.

11.11.2013р. ліквідатор ТОВ "ТД "Котнар" звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.10.2010 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Котнар" та ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс", з моменту його укладання та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, яка мотивована тим, що договір суперечить вимогам закону (зокрема ст. 50 Закону України "Про заставу"), укладений протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство ТОВ "ТД "Котнар", завдає значних фінансових збитків банкруту у зв'язку з тим, що передача права вимоги здійснювалась безоплатно та укладений між пов'язаними особами.

Під час розгляду означеної заяви, судами встановлено, що 07.04.2010р. між ТОВ "Торговий дім "Котнар" та ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс" укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким первісний кредитор - ТОВ "Торговий дім "Котнар" відступає новому кредитору - ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс", а новий кредитор одержує замість первісного право вимоги від Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" сплати грошових коштів за отриманий товар в сумі 1 014 662 грн.16 коп., стягнення без обмежень пені, штрафу інфляційних нарахувань, 3% річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами, відшкодування завданих збитків у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань щодо плати товару, отриманого ним від первісного кредитора.

Відповідно до п.2 Договору право вимоги, що відступається новому кредитору, засвідчується договором про діяльність в якості дистриб'ютора № 31/12/33 від 31.12.2007р., договором про діяльність в якості дистриб'ютора № 01/17 від 01.01.2008 року, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв та іншими документами.

07 квітня 2010 року між ТОВ "Торговий дім "Котнар" та ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс" укладена додаткова угода до договору відступлення права вимоги від 07.04.2010 року, якою договір був доповнений пунктом 1.1. у новій редакції.

Відповідно до п.1.1 договору Новий кредитор зобов'язався сплатити Первісному кредитору винагороду в розмірі 80000,00 грн.

Свої зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс" (новий кредитор) виконало в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ "Торговий дім "Котнар" 80000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, поданими ТОВ "ТД "Котнар Плюс".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.02.2014р. відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ТД "Котнар" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.10.2010р., укладеного між ТОВ "ТД "Котнар" та ТОВ "ТД "Котнар Плюс", з моменту його укладання та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.14р. апеляційні скарги арбітражного керуючого Комлика І.С. та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.02.2014р. у справі № 4/50 - без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство не визначає порядок та спеціальні правові підстави для визнання угод недійсними, а регулює правовідносини щодо відмови від виконання договорів боржника. Суди дійшли висновку, що вимога ліквідатора ТОВ "ТД "Котнар" щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.10.2010 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Котнар" та ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс" з підстав його невідповідності ст.50 Закону України "Про заставу" та положенням п.2.1.2 договору застави майнових прав №730/024-01К/1 від 23.05.2008р. підлягає розгляду у порядку позовного провадження відповідно до загальних підстав і наслідків недійсності правочинів (господарських договорів), що встановлені ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України, а не у порядку ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство, що діяли до 19.01.13року.

Як про це вже було позначено вище, стосовно боржника відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута, згідно з ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.02.2012р. є арбітражний керуючий Комлик І.С.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених п. 10 ст. 17 Закону, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.11.2013р. ліквідатор ТОВ "ТД "Котнар" звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.10.2010 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Котнар" та ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс", з моменту його укладання та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, яка мотивована тим, що договір суперечить вимогам закону, укладений протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство ТОВ "ТД "Котнар", завдає значних фінансових збитків банкруту у зв'язку з тим, що передача права вимоги здійснювалась безоплатно та укладений між пов'язаними особами.

Частина 10 статті 17 Закону про банкрутство передбачає розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково. Розірвання договору є формою припинення зобов'язання, а у ліквідаційній процедурі договори припиняються безпосереднього внаслідок введення самої процедури ліквідації боржника.

При визнанні договорів боржника недійсними завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси завдяки використанню засобів процедури банкрутства. Тому законодавець обмежив ці підстави тільки двома випадками (ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство):

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Таким чином, вказані у ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати у справі про банкрутство таку угоду недійсною в процедурі санації боржника.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Спростовуючи доводи ліквідатора про укладення спірної угоди із заінтересованими особами, суд першої інстанції встановив, що згідно з витягами з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновниками ТОВ "Торговий дім "Контар" є ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а засновником ТОВ "Торговий дім "Контар- Плюс" - ОСОБА_10.

Проте, враховуючи наявну значну різницю між розміром вимог, що були відступлені за договором відступлення права вимоги від 07.10.2010 року, та винагородою встановленою у додатковій угоді до нього від 07 квітня 2010 року, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили наявність родинних зв'язків між засновниками Товариств, сторін за означеними угодами та дійшли передчасних висновків щодо відсутності заінтересованості, в розумінні приписів ст. 1 Закону про банкрутство, та можливості застосування, в даному випадку, норм Закону про банкрутство визначених вище.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

На підставі вищевказаного та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції і його повноваження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розгляду заяви про визнання договору про відступлення права вимоги від 07.10.2010р. недійсним.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу у вказаних частинах з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117- 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Контар", арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.14р. та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.14р. у справі №4/50 - скасувати.

Справу №4/50 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова

Судді: М.Д. Запорощенко

В.Я. Погребняк