Справа № 1231/4476/2012

Провадження №2/432/587/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 р. Стахановський міський суд Луганської області

У складі : судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Гейман К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Стаханова, Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення договору позички і витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовною заявою, вказала, 01 листопада 2010 року вона купила у ОСОБА_7 ларьок АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу укладений у письмовій формі. За вказаний кіоск заплатила продавцю 22000 грн. Вказана обставина підтверджується розпискою, крім цього заявою ОСОБА_7 адресованою директору ринку, у якому ОСОБА_7 просить припинити договір на відшкодування частини ринкових витрат у зв'язку із продажем кіоску АДРЕСА_1 їй.

У договорі про участь у відшкодуванні ринкових витрат на ім'я ОСОБА_7 площа, яку займав кіоск була вказана 14,1 м. Після зміни власника адміністрацією ринку була проведена інвентарізація, яка виявила, що ця площа складає не 14,1 м., а 15 м. Вказана обставина підтверджується листом адміністрації ринку.

Одразу після покупки кіоску 01.11.2010 р. вона передала його у безоплатне користування (позичку) дружині свого сина відповідачеві по справі ОСОБА_8. Факт передачі кіоску можуть підтвердити свідки.

Після отримання кіоску у користування, її сини ОСОБА_9 і ОСОБА_10 зробили в ньому косметичний ремонт і з 01 грудня 2010 року відповідач почала торгівлю.

Починаючи з листопаду 2010 року вона за власні кошти поступово провадила перебудову кіоску. Зробила: придбана передня залізна стіна кіоску, зроблена прибудова, за рахунок чого збільшений розмір кіоску. Вказані роботи проводили її сини ОСОБА_9 і ОСОБА_10 і чоловік ОСОБА_11. Для прибудови вона придбала листи заліза, металеві квадратні труби пластикову панель, що складається із двох вікон і двері, шифер, лінолеум, дошка для підлого, брус, ДВП, гіпсокартон, електрику, електроди, цвяхи, само різи, навіси і інші розхідні матеріали. На прибудову затратила кошти у сумі 11278,25 грн. За рахунок прибудови площа кіоску збільшилася до 26 квадратних метрів.

Відповідно до п. 2 , ч.2 ст. 833 Цивільного Кодексу України користувач зобов'язаний користуватися річчю особисто. В липні 2011 року їй стало відомо, що ОСОБА_8 без її згоди продала її майно, а саме кіоск АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2.

У адміністрації ринку вона дізналася, що 20.07.2011 року її невістка продала її кіоск АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . В заяві про припинення договору на відшкодування частини ринкових витрат ОСОБА_8 вказувала розмір кіоску АДРЕСА_1-16 квадратних метрів, хоча на цей час площа вказаного кіоску після перебудови вже складала 26 квадратних метрів. Дана обставина підтверджується копією договору між ОСОБА_2 і ОСОБА_12 з якого видно, ОСОБА_2 надається право на розміщення торгового кіоску площею 26,0 квадратних метрів. Договір датований також 20.07.2011 р.

Вона звернулася до відповідачів з проханням повернути їй її майно, але вони відмовилися це робити. Більше того, ОСОБА_2 заявила, що ОСОБА_8 продала їй її майно.

Своїми діями відповідачі порушують її права володіння, користування, розпорядження своєю власністю.

Просить суд визнати договір купівлі-продажу ларька АДРЕСА_1 від 20.07.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 недійсним. Припинити договір позички ларька АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_8. Витребувати ларьок на центральному ринку АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_2 і передати його ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково пояснила наступне. Кіоск вона дійсно купила у ОСОБА_7 за 22000 грн. Гроші передала дружині ОСОБА_7 при ньому. Розписку від імені ОСОБА_7 писала його дружина. Взимку вона не здійснює торгівлю на ринку, тому, коли її колишня невістка ОСОБА_8 попросилася там проводити торгівлю, вона не змогла відмовити., бо вони були однією родиною, та була дружиною сина. В адміністрації ринку вона пояснила, що дозволила здійснювати торгівлю невістці взимку. Після передачі грошей вона знов прийшла до адміністрації ринку, щоб оформити формальні питання. В листопаді з дружиною ОСОБА_7 написали заяву в адміністрації ринку. На невістку переписала договір на відшкодування ринкових затрат. Потім вона разом з синами робила косметичний ремонт. Має чек на придбання заліза. Наприкінці листопада невістка перейшла працювати в ларьок, працювала до весни, до квітня. Вона в березні оплатила пластикову панель, два вікна і двері. Наприкінці квітня невістка розпродала свій товар. З травня вона з чоловіком та синами почали робити ремонт. Зробили дах, залізні ворота. Збільшили площу ларька. Ремонт закінчили влітку. Товар невістки залишався в її ларьку. Вона погодилася, щоб та доторгувала, але після 16 липня та повинна звільнити ларьок, бо вона сама мала намір почати торгівлю. Згодом в адміністрації ринку вона дізналася, що приходила ОСОБА_8 і розповіла, що у неї важко захворіла мати і їй необхідно їхати її рятувати і сказала, що вона начебто дозволила продати ларьок. ОСОБА_8 продала ларьок своїй подрузі ОСОБА_2 Під час першого розгляду справи в суді ОСОБА_8 вказувала, що вона свій ларьок розібрала і вивезла а вона ( ОСОБА_8 ) на тому місці побудувала свій ларьок. На теперішній час ларьок продано ОСОБА_5. В бухгалтерії їй повідомили, що у них немає нічого, ніяких відомостей, що ларьок було продано ОСОБА_5 - матері ОСОБА_8 Про продаж ларька ОСОБА_5 вона дізналася в суді. Її син отримував кредит під час шлюбу у 2011 році, для чого їй не пояснювали.

Відповідач ОСОБА_8 позовні вимоги не визнає повністю, пояснила, що з 2007 року вона здійснювала торгівельну діяльність на ринку м. Ірміно з усіма податками та ринковими затратами. У вересні 2010 року вона одружилася з сином позивача - ОСОБА_9. На той час вона здійснювала торгівлю з лотка, а під склад орендувала ларьок. З зими 2010 року вона постійно зверталася до адміністрації ринку з заявами про встановлення торгівельного павільону. Згодом вона була вимушена сама знайти ларьок, який використовується під склад ОСОБА_7. Ларьок цінності не мав. Їй була потрібна лише земельна ділянка. Вона почала шукати ОСОБА_7. Його дружина на той час була за межами України. Про це вона розповіла своєму чоловікові, той своїй матері. Як з'ясувалося ОСОБА_1 знала ОСОБА_7, запропонувала свою допомогу, одразу же його знайшла. 30 жовтня вони всі прийшли до адміністрації. Вона прийшла до адміністрації ринку трохи пізніше. Там знаходилися - ОСОБА_13, ОСОБА_7, її свекруха. Мова йшла про земельну ділянку і то що ОСОБА_7 добровільно відмовляється від оренди землі і передає цей земельний участок їй ОСОБА_33 ОСОБА_7 і ОСОБА_1 вийшли з кабінету, а вона залишилася з ОСОБА_13, він розпитав її що вона там збирається будувати, взяв з неї 300 грн. за переоформлення документів, виписав квитанції і сказав, щоб вона прийшла за договором через декілька днів. Коли вона зустріла ОСОБА_7, той зняв замок з ларька і повідомив її що забере лише колоду , все інше її головний біль. Для початку було необхідно ото двинути чи убрати осіб, які знаходилися попереду ларька.

Щоб збудувати стіну потрібно було домовитися з ОСОБА_15. Та ні на які умови не йшла. Два тижні, вона , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не могли її умовити. Потім вона домовилася з ОСОБА_34, які перейшли на її праву сторону, з ними домовилися про сміжну стіну. Цим займалася вона а не позивач. Після того, як ряд було укомплектовано, в грудні місяці проведено нумерацію . Тому ОСОБА_1 не могла купити АДРЕСА_1 ларьок на 30.10.10 р. Раніше надавався договір про частку ринкових затрат від 01.11.2010 р. позивач навмисно дописала номер і надає не весь договір, а його частину, де стоять її підписи, телефони контактні, юридична адреса і її підпис, вона чомусь скрила. Потім почалася реконструкція. В першому позові позивач вказувала, що вона нічого не знала про реконструкцію а вона безсоромна перестроїла сама без їх відома. В другому варіанті вже вказує що сама побудувала. В заяві на неї від 23.04.2013 року що ОСОБА_1 купила ларьок такий, який він стоїть зараз, просто зробила ремонт а болгарки і автогени це видумка. Вказаний факт може підтвердити ОСОБА_35 слідчий, до якого зверталася ОСОБА_1 В подальшому було встановлено, зварено дві бокові стіни. Поступово убрані металеві столи, автогеном була прибрана передня стіна. . Стіни було утеплено пенопластом, обшито гіпсокартоном, зверху особисто нею було нанесено гругтовку, шпаклівку і краска. Потолок також було обшито пенопластом і ДСП. Попереду встановлено металопластиковий блок. Використовувався метал, який вже було використано. Свар очний апарат надав свекор, батько ОСОБА_9, з яким у неї було добрі стосунки, також наймали ОСОБА_17 за платню. Поки проходили ремонтні роботи, в листопаді 2010 року і в травні 2011 року вона там не працювала, але сплачувала як хазяйка земельної ділянки всі збори і витрати по світлу. Позивач ніякого відношення до будівництва, ремонту і оформленню ларька не мала і мати не могла. Ніяких робіт за власні кошти не про ізводила, а в позовній заяві вона вказала, використавши її пояснення в суді 18.01.2012 року. В судовому засідання, яке відбулося 18.01.2012 року позивач не змогла нічого відповісти на жодне запитання відносно ларька. Вона не знала ні площі , ні розмірів, не могла пояснити де він знаходиться. Позивач стверджувала лише одне, що вона купила ларьок площею 14,1 м.2 і при цьому надала розписку про оплату 22 000 грн. , якої не було в липні 2011 року. Коли вона сама ж написала заяву, щоб її притягнули до кримінальної відповідальності за шахрайство. Слідчому нічого не було надано. ОСОБА_7 стверджував, що жодних розписок він не писав. Один на російській мові писати не може, другої не було в Україні на той час. А «липові» накладні про начебто куплені нею матеріали для благоустрою спірного кіоску з лютого по серпень 2012 р. Ці документи позивач не надала до суду ні в суді 18.01.2012 р. , ні в міліцію за вимогою. В суді 18.01.2012 р. позивач категорично заявила , що окрім розписки у неї нічого більше немає. Пізніше позивач запропонувала повернути їй гроші за використаний її метал зі старого ларька ОСОБА_7 - 2000 грн., вона ці гроші віддала. Потім дізналася про борг свого чоловіка перед банком, на підприємстві на якому він працював по півроку не видавали заробітню плату. Він оформив кредитну карту з 2009 року. Борг, який утворився склав 11000 грн. Вирішили їхати на заробітки до Москви. 20 липня 2011 року вони з чоловіком продають її торговий ларьок, який знаходиться на ринку в м. Ірміно на земельній ділянці АДРЕСА_1 Ларьок вони продали 20.07.2011 року за 5000 грн. Її чоловік відмовився їхати на заробітки, запропонував їй самій їхати працювати. Позивачеві повідомив, що кредитні гроші вона використала на облаштування ларька. Потім чоловік і позивач стали вимагати повернути їм 25000 грн. . Вона зверталася до міліції. Позивач бажала разом з сином торгувати в ларьку без неї. Після всіх скандалів , вона була змушена звернутися до ОСОБА_2 , щоб на правах оренди вона дозволила їй торгівлю в кіоску, щоб до неї не чіплялася позивач, щоб розібратися з товаром, і боргом. ОСОБА_2 погодилася і вони склали договір оренди від 22.07.2011 року. Коли 20.07.2011 року ОСОБА_2 погодилася придбати ларьок , вони звернулися до адміністрації ринку. Там запропонували написати заяву про розірвання договору про відшкодування ринкових затрат з установки кіоску пл.. 15 м.2 3 АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 про заключення договору на відшкодування частки ринкових затрат пл..26 м.2, так як реконструкція ларька продовжувалася. Коли у вересні 2011 року реконструкція ларька закінчилася, його плаща складала 29 м. 2. Це позивачеві невідомо, тому вона безпідставно вказує пл.. 26 м. 2. Стосунки з чоловіком і позивачем зовсім зіпсувалися, відбувалися скандали з бійками, вона потрапила до лікарні, отримала документи на розірвання шлюбу. Знаходячись в лікарні від ОСОБА_2 вона дізналася, що її чоловік представляє себе як хазяїна і володільця кіоску запрошував експерта . Позивач вже зверталася до суду з аналогічним позовом 25.10.2011 року. Позивач ніяких доказів на

підтвердження свого позову не надала, вказала, що окрім розписки більше нічого не має. Позивач стверджувала, що при переданні грошей 22000 ОСОБА_7 був присутній ОСОБА_9, але її чоловік в той час знаходився на роботі. ОСОБА_7 каже , що там вони були лише вдвох. , без свідків. Шифер позивач для реконструкції кіоску не купувала., зато у неї вдома зьявився новий шиферний забор. Натомість у неї є документи на придбання для реконструкції кіоску з листопаду 2010 року по червень 2011 року були придбані будівельні матеріали. Договір з ПП ОСОБА_36 на мателопластиковий блок укладала вона. Договір позички між нею та позивачем не укладався, про що свідчить відсутність укладеного в письмовому вигляді договорі. Після того, як позивач попросила залишити її позов без розгляду. ОСОБА_2 вирішила продати кіоск, про що повідомила. Кіоск вона продала своїй матері ОСОБА_5 09.02.2012 року, підписали договір купівлі-продажу. Оскільки їй потрібно було виїхати, вона залишила кіоск їй до повернення.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не зьявилася надала суду заперечення, в яких вказала, що позов ОСОБА_1 вона не визнає з наступних підстав. 20 липня 2011 року ОСОБА_8 запропонувала їй придбати у неї кіоск АДРЕСА_1, площею 26 кв. м. , який належав їй на праві особистої власності. Продаж кіоску була пов'язана з виїздом ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_9 до Москви на заробітки. Вона давно хотіла придбати ще одне торгівельне місце і тому погодилася купити у ОСОБА_8 кіоск АДРЕСА_1. Вона сплатила ОСОБА_8 обумовлену вартість спірного кіоску, а саме 5000 грн. , про що остання надала їй розписку і в цей же день вони оформили відповідні документи в адміністрації ринку: продавець написала заяву про припинення дії договору на відшкодування частини ринкових витрат з установки торгівельного кіоску ( малої архітектурної форми), площею 15,0 кв. м. АДРЕСА_1, а вона заяву на укладання договору від 20 липня 2011 року на відшкодування частини ринкових витрат з установки торгівельного кіоску (малої архітектурної форми) площею 26 кв. м. АДРЕСА_1. При укладанні договору купівлі-продажу кіоску АДРЕСА_1 продавцем та нею були дотримані всі вимоги діючого законодавства, тобто ОСОБА_2 стала власником кіоску на законних підставах. 22.07.2011 року до неї звернулася ОСОБА_8 , яка розповіла їй про те, що в зв'язку з продажем кіоску мати її чоловіка - ОСОБА_1 почала руйнувати сім'ю, в сім'ї ОСОБА_1 почалися бійки, сумісне життя йшло до розірвання стосунків між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за неймовірного втручання позивача, їх поїздка до Москви відкладається на певний строк., ОСОБА_8 просила ОСОБА_2 за ради миру та спокію в сім'ї надати їй тимчасово в оренду її колишній кіоск, на що ОСОБА_2 погодилася, хоча вже почала реконструкцію кіоску . До речі, закінчила ОСОБА_2 добудовувати кіоск АДРЕСА_1 наприкінці вересня 2011 року. 22 липня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали договір оренди і ОСОБА_8 продовжила працювати з дозволу ОСОБА_2 При цьому остання залишалася власником спірного кіоску АДРЕСА_1, добросовісним його набувачем. Наприкінці 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з аналогічним позовом . Проте за браком доказів вона змушена була просити суд залишити свій позов без розгляду . Позивач постійно погрожувала, залякувала її, вона носить та роздає свої заяви, нервує. Тому після прийняття Стахановським судом судового рішення 03.02.2011 р. по залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, 09.02.2012 р. вона вирішила продати спірний кіоск, про що повідомила ОСОБА_8, а та в свою чергу повідомила ОСОБА_5, яка купила у неї кіоск, але площею 29 кв. м. за 10000 грн., та який з зазначеного часу належить їй на праві особистої власності. Сторони по справі мають добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки . Просить суд ухвалити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені її позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу кіоску АДРЕСА_1, недійсним.

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не зхьявивлася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_19 - ОСОБА_20 позовні вимоги не визнає повністю.

Допитані судом свідки, посянили судові настпне.

Свілдок ОСОБА_21 суду пояснила, що на ринку м. Ірміно у неї з чоловіком ОСОБА_7 був ларьок, вони його продали ОСОБА_1 за 22000 грн. Розписку писала вона. ОСОБА_8 казала, що у неї немає грошей. Кіоск до теперішнього часу знаходиться на ринку, його відремонтували, переробили. Ремонтували ОСОБА_1 , її чоловік, сини. На час продажу кіску, вона перебувала на території України.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що продав свій кіоск ОСОБА_1 за 22000 грн. Гроші отримали від ОСОБА_1. Розписку писала його дружина, бо він не вміє писати. Ларьок як стояв, так я стоїть на ринку.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 1 листопада 2010 року його мати ОСОБА_1 купила ларьок у ОСОБА_7. Договір про відшкодування ринкових затрат оформили на його на той час дружину ОСОБА_8. Мати дозволила оформити цей договір на його дружину бо не була оформлена як підприємець. Реконструкцію, ремонт ларька робив він з другом , братом, , матір'ю, батьком, заварювали двері, купували залізо. Дружина у свого знайомого замовила пластикові вікна, гроші надала його мати. Він найняв людей вирезати непотрібну стіну, Зробили кришу, гіпсокартон, покраску . Кондиціонер в ларьку це був подарунок матері, гроші він брав зі своєї кредитної карти. 16.07.2011 року ОСОБА_8 влаштувала скандал його матері. Потім вона продала їх кіоск ОСОБА_2. Разом з дружиною вони проживали з 14.10.2010 р. по 06.12.2011 р. Сімейні гроші в ремонт кіоску вони не вкладували, якось він зі своєї кредитки купивив пенопласт, потім мати гроші повернула.

Свідок ОСОБА_22 суду вказала, що зі слів ОСОБА_10 вона знає що його мати ОСОБА_1 купила ларьок і він його ремонтує. Бачила, що ремонт роблять два сини і чоловік ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що у ОСОБА_8 на ринку міста не було. Чула скандал між ОСОБА_8 і ОСОБА_1. ОСОБА_1 купила кіоск у неросіянина, пустила ОСОБА_8 торгувати в ларьок. ОСОБА_8 ларьок не купувала, ремонт не робила. Ремонтували його сім'я ОСОБА_1. А господинею ларька стала ОСОБА_8, у якої ніколи не було грошей.

ОСОБА_13 суду пояснив, що він тривалий час працює на ринку у м. Ірміно, допомогає директору. До нього в контору прийшли ОСОБА_7, ОСОБА_8. Вони написали заяви. ОСОБА_7 про розірвання договору про оренду ОСОБА_1 написала, що купує у ОСОБА_7 його кіоск. . Оскільки у ОСОБА_1 не має свідоцтва на торгівлю, то попросила оформити на невістку. Її невістка написала заяву на відшкодування ринкових затрат. . Він заміряв кіоск, бачив, що ремонтували кіоск чоловік ОСОБА_1, два їх сина. ОСОБА_8 торгувала. Якось ОСОБА_8 прийшла разом з ОСОБА_2, сказала, що бажає продати кіоск, бо у неї захворіла мати. Уклали договір на ринкові витрати . Згодом прийшла ОСОБА_1 з претензіями що кіоск належить їй. Потім прийшла ОСОБА_2, що бажає продати кіоск іншій особі, вони відмовили, бо кіоск заарештовано, з ОСОБА_5 на ринку не має жодних документів. Старий кіоск нікуди не вивозився, його реконструювали і відремонтували.

Свідок ОСОБА_17 суду вказав, що він робив ремонт у ОСОБА_8. До нього зверталася ОСОБА_8, купувала метал а не ОСОБА_1 Він поварив кіоск з металу. Там був один фундамент. Бачив там двох чоловіків. ОСОБА_1 бачив рази два, вона нічого не робила, не допомагала. Був чоловік ОСОБА_1 зі своїм зварочним апаратом. Робили дах. Каркас під кондіціонер просила зварити його ОСОБА_8. Варили вдвох з чоловіком ОСОБА_1 Платила ОСОБА_8, приносила обіди. ОСОБА_8 шпаклевала.

Свідок ОСОБА_28 суду вказав, щодо нього зверталася ОСОБА_8 і купувала метал.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що ОСОБА_8 почала на ринку будувати собі кіоск. ОСОБА_1 вона ніколи не бачила на ринку. ОСОБА_8 жила з сином ОСОБА_1. Різниця в кіосках є.

Свідок ОСОБА_30 суду вказала, що, торгове місце, за яке сторони судяться належало Азербайджанцю. Кіоск був 6 квадратів не більше і перед ним прилавок .ОСОБА_1 та ОСОБА_8 все робили разом, у її чоловіка ОСОБА_8 купувала метал, доску, працював там і чоловік ОСОБА_8 і чоловік ОСОБА_1, обшивали, робили дах.

Свідок ОСОБА_31 суду вказала, що ОСОБА_8 вона знає багато років. Потім вони почали будувати спірний кіоск. ОСОБА_1 при ремонті не бачила ніколи

Свідок ОСОБА_32 суду вказав, що знає ОСОБА_8, не знає, купили вони кіоск чи ні. Почали будувати ОСОБА_8 і її чоловік ОСОБА_9. Вони шукали зварвальника, штукатурили. Зараз тепер це зовсім інша будівля. Господарка кіоску він вважає ОСОБА_8. Хто купував будівельні матеріали йому не відомо.

Свілок ОСОБА_15 суду вказала, що ОСОБА_8 купила ларьок, між ними виникли розбіжності за 40 сантиметрів. ОСОБА_9 їй сказала, що вона туди не касається. Всі питання вона вирішувала разом з ОСОБА_8. ОСОБА_8 провела повну реконструкцію кіоску. На ринку були розмови, що ОСОБА_8 купила кіоск, як купила, не знає. У ОСОБА_8 така можливість була. Реконструкцію проводила в 2010 році , відкрилася в 2011 році. ОСОБА_1 заходила але участі в реконструкції не приймала. Її чоловіка та сина ОСОБА_9 вона також не бачила.

Свідок ОСОБА_3, суду вказав, що на теперішній час він є чоловіком ОСОБА_8. Як будувався спірний кіоск йому не відомо. Коли проходила реконструкція кіоску він бачив там ОСОБА_8, її колишнього чоловіка ОСОБА_9, батька ОСОБА_9, чоловіка зварювальника. Раніше був прилавок з підсобним приміщенням, тепер це зовсім по іншому виглядає. На будівництві ОСОБА_1 він ніколи не бачив. Він пропонував ОСОБА_1 15000 грн. з метою зберегти спокій його дружини ОСОБА_8, бо ОСОБА_1 розповсюджувала плітки, висловлювалася нецензурно відносно його дружини, ОСОБА_8 потрапляла до лікарні.

Свідок ОСОБА_37 суду вказав, що він покупець. У ОСОБА_8 спочатку був лоток, вона торгувала м'ясом, потім конфетками. Потім почати будувати ларьок. Бачив ОСОБА_9, двох чоловіків. Зараз це зовсім інше приміщення. ОСОБА_9 і двоє чоловіків здійснювали зварювальні роботи.

Вислухавши сторони, розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Предметом даної позовної заяви є визнання договору купівлі - продажу ларька АДРЕСА_1 від 20.07.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 недійсним. Припинення договору позички між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 та витребування кіоску із незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_2.

В якості підстави своїх вимог, позивач зазначала що саме вона, за власні кошти купила спірний кіоск і тимчасово дозволила своїй на той час невістці здійснювати торгівлю, оскільки не мала відповідного дозволу.

Як стверджує позивач ОСОБА_1 , вона - ОСОБА_1 01 листопада 2010 року купила у ОСОБА_7 ларьок АДРЕСА_1. Тимчасово передала ОСОБА_8 у позичку, дозволивши здійснювати торгівлю , згодом її колишня невістка незаконно розпорядилася належним їй кіоском, продавши його ОСОБА_2

Відповідно до ст.. ст.. 10,11 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає цивільні справа не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зазначені позивачем обставини підтверджуються розпискою ( том 1 аркуш справи 5) , яка свідчить, що ОСОБА_7 продав ларьок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 за 22000 грн., яка проживає АДРЕСА_2, 01.11.2010 року. Раніше спірний кіоск належав ОСОБА_7, що підтверджується договором на відшкодування частки ринкових витрат ( том 1 аркуш справи 8).

Вказана обставина була підтверджена в судовому засіданні свідком ОСОБА_7 та його дружино. ОСОБА_7, яка писала вказану розписку і у присутності якої ОСОБА_1 передала їм з чоловіком гроші.

Про намір ОСОБА_7 продати належний йому кіоск ОСОБА_1 підтвердив і свідок ОСОБА_13

Заявою від 01.11.2010 року адресованому директору ринку м. Ірміно, ОСОБА_7 повідомив про припинення договору на відшкодування частини ринкових витрат відносно кіоску ( малої архітектурної форми) площею 14,1 кв. м. на території ринку АДРЕСА_3 з 01.11.2010 року у зв'язку з продажем кіоску ОСОБА_1.

У договорі про участь у відшкодуванні ринкових витрат на ім'я ОСОБА_7, площа,

яку займав кіоск була вказана 14,1 м. Після зміни власника адміністрацією ринку була проведена інвентаризація,яка виявила, що ця площа складає не 14,1 м, а 15 м. , що підтверджується листом адміністрації ринку.

ОСОБА_1 надала згоду на тимчасову торгівлю в належному їй кіоску -ОСОБА_33 на теперішній час ОСОБА_8.

Заявою від 01.11.2010 року ОСОБА_33 на теперішній час ОСОБА_8 просила адміністрацію ринку м. Ірміно укласти з нею договір на відшкодування частини ринкових витрат , який було з нею укладено 01.11.2010 р.

Після придбання спірного кіоску родина ОСОБА_1, два сини, чоловік, ОСОБА_8, яка на той час стала невісткою ОСОБА_1 займалися перебудовою, реконструкцією, ремонтом придбаного кіоску, що підтверджують пояснення майже всіх свідків, та надані сторонами документами на придбання будівельних матеріалів.

20.07. 2011 року ОСОБА_8 продала спірний кіоск ОСОБА_2 з якою було укладено договір на відшкодування частини риночних витрат щодо спірного кіоску , зазначивши в розписці від 20.07.2011 року що ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_2 5000 грн. за продаж належного їй ларька АДРЕСА_1 на центральному ринку м. Ірміно. ( том 1 аркуш справи 88). А вже 22.07.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали договір оренди спірного ларька ( том 1 аркуш справи 89).

Як свідчить договір купівлі -продажу ларька, розписка від 09.02.2012 року ОСОБА_2 продала кіоск ОСОБА_5 ( том 1 аркуш справи 37,78).

Відповідно до листа адміністрації ринку м. Ірміно від 11.03.2013 року адміністрація ринку в особі ОСОБА_12 з ОСОБА_5 на теперішній час ніяких договірних відносин не має. Від ОСОБА_2 заяву про розірвання договору з повідомленням причини не зверталася. Як свідчили сторони по справі, допитані свідки, як стверджувала сама ОСОБА_8 грошей ОСОБА_7 за кіоск вона не передавала, як з ним домовлялася ОСОБА_1 чи за гроші чи за « магарич» їй не відомо, незважаючи що кіоск вона продала ОСОБА_2, остання ОСОБА_5, фактично користуватися спірним кіоском продовжували не вони а ОСОБА_8

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи Стахановського МВ ГУМВС України в Луганській області від 27.09.2012 року зазначено, що в ході перевірки встановлено, що приблизно 01.11.2012 року ОСОБА_1 придбала на ринку м. Ірміно торговий ларьок АДРЕСА_1 за 22000 грн. , при цьому ніяких документів про купівлю не складалося. Колишня невістка ОСОБА_8 стала торгувати в даному ларьку. 20.07.2011 року ОСОБА_8 продала даний торговий ларьок ОСОБА_2 Але останній стало відомо, що даний ларьок не є власністю ОСОБА_8 і ОСОБА_2 забрала свої гроші у ОСОБА_8, остання оформила документи на оренду земельної ділянки, де знаходиться даний ларьок на свою матір ОСОБА_5 . Документи права власності на даний ларьок відсутні. ( том 1 аркуш справи 123).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спірний кіоск у ОСОБА_7 купила ОСОБА_1 а не ОСОБА_8) , саме ОСОБА_1 є власником кіоску АДРЕСА_1.

Ствердження ОСОБА_8 про те що її свекруха вивезла свій кіоск а на його місті вона ( ОСОБА_8) стала будувати свій кіоск, спростовується поясненнями допитаних судом свідків, як з боку позивача так і збоку відповідача, які стверджували що кіоск, якій мав вигляд прилавку та прибудови до нього ОСОБА_8 та члени родини ОСОБА_1 перебудовували, ремонтували, жодний зі свідків не зазначав, що старий кіоск було вивезено а на його місті було побудовано новий.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті цього Кодексу.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При укладанні договору купівлі продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_2були порушені вимоги ст. 203 ЦК України, оскільки суперечить цивільному праву України зміст правочину суперечить моральним засадам суспільства, не відповідає вільному

волевиявленю ОСОБА_1, бо вона не мала наміру продавати спірний кіоск, не отримала від його продажу гроші. Договір купівлі-продажу від 20.07.2011 року має бути визнано недійсним.

ОСОБА_8 не мала жодних правових підстав продавати спірний кіоск ОСОБА_2 бо вона не є власником кіоску, є неналежним продавцем , також не має права відповідно до діючого законодавства продавати, чи яким то іншим чином розпоряджатися чужим майном. В свою чергу ОСОБА_2 не є належним продавцем, бо вважала себе власником кіску на підставі недійсного договору купівлі - продажу, тож не має права відповідно діючого законодавства продавати, чи яким то іншим чином розпоряджатися чужим майном, отже не мала правових підстав для продажу кіоску ОСОБА_5.

Статею 387 ЦК України передбачено, що власник майна має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то потрібно визнавати недійсним не всі право чини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Останнім набувачем є ОСОБА_2 так як з ОСОБА_5 на теперішній час жодних договірних відносин не має. Договірні відносини існують з ОСОБА_2, яка не зверталася з відповідною заявою з повідомленням причини припинення договірних відносин.

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 834 ЦК України позичкодавець має право вимагати у будь-який час повернення речі у випадку, коли користувач самочинно передав річ у користування іншій особі.

Як вже було зазначено вище, предметом спору є визнання договору купівлі-продажу, витребування з незаконного володіння, сторонами не заявлялися вимоги щодо стягнення сум, тому суд не розглядав питання щодо суми витрат кожної сторони на реконструкцію спірного кіоску.

Керуючись ст.ст. 10,11,12,27,31,169,215,218 ЦПК України, ст.ст. 316,319,321,328, 827,833,834 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу недійсним припинення договору позички і витребування майна із чужого незаконного володіння , задовольнити.

Визнати договір купівлі - продажу ларька АДРЕСА_1 від 20.07.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 недійсним .

Припинити договір позички ларька АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_8.

Витребувати ларьок АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_2 і передати його ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Н.О. Бондаренко