УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В.
Суддів - Гавриш Г.П., Стадника О.Б.
з участю прокурора - Канського М. Т.
потерпілого - ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в М. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 та старшого помічника прокурора Монастириського району на вирок Монастириського районного суду від 29 грудня 2007 року, яким ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, гр-н. України, не одружений, не працюючий, раніше не судимий засуджений за ч.2 ст. 296 КК України до 2-х років і 6-ти місяців обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_2 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та навчання і періодично з'являтися для реєстрації.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишена попередня підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель АДРЕСА_2, не одружений
Справа № 11 - 68 Головуючий у 1 -й інстанції - Іванчук В.М.
Категорія - ч.2 ст. 296 КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
не працюючий, раніше не судимий засуджений за ч.2 ст. 296 КК України до 2-х років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_4 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально- виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та навчання і періодично з'являтися для реєстрації.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишена попередня підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов потерпілогоОСОБА_1 про відшкодування матеріальних та моральних збитків задоволено частково.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь потерпілогоОСОБА_1 п'ять тисяч гривнів солідарно, спричиненої йому моральної шкоди.
В задоволенні цивільного позову потерпілого, в частині стягнення матеріальних збитків, відмовлено у зв'язку з відсутністю відповідних доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за вчинення злочину за наступних обстави.
Так, 8 квітня 2007 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні районного будинку культури, що в м. Монастириську, з хуліганських спонукань в дверному проході гардеробу даного закладу, штовхнув плечем потерпілогоОСОБА_1 На зауваження останнього, про те, що треба обережніше ходити, ОСОБА_2, без будь-якого пояснення, умисно наніс йому удар своєю головою в обличчя, а також ще спричинив декілька ударів рукою в ділянку обличчя, завдавши потерпілому фізичний біль та тілесні ушкодження.
В подальшому, через незначний проміжок часу, коли потерпілий ОСОБА_1 вийшов на вулицю, то ОСОБА_2, маючи намір на продовження хуліганських дій відносно потерпілого, в групі з ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок з хуліганських спонукань, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, почали руками наносити удари в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_1, спричиняючи останньому фізичний біль та тілесні ушкодження. Незважаючи та не реагуючи на прохання потерпілого припинити хуліганські дії щодо нього, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відтягнулиОСОБА_1 в сторону, штовхнули його на землю і продовжували вже лежачому наносити удари руками та ногами в різні ділянки тіла, в результаті чого потерпілий втратив свідомість, після чого за допомогою сторонніх осіб був доставлений в Монастириську ЦРЛ для надання медичної допомоги.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №412 від 27.06.2007 року діями засуджених потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа та рани на голові, які в сукупності і кожен зокрема відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Крім цього потерпілому заподіяні
тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі та крововиливу під кон'юктивальну оболонку лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В змінах до своєї апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи правильності кваліфікації своїх дій, просить вирок суду в частині призначення йому міри покарання змінити, пом'якшивши покарання.
В змінах до поданої апеляції захисник ОСОБА_3, не заперечуючи вини засудженого ОСОБА_2 та вірності кваліфікації його дій, просить вирок суду в частині призначення йому покарання змінити, пом'якшити міру покарання, яку визначити у вигляді штрафу в дохід держави.
В апеляції старшого помічника прокурора Монастириського району ставиться питання про скасування даного вироку в зв'язку з невідповідністю призначеного судом засудженим ОСОБА_2 таОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого ними злочину та даним про особи винних. В зв'язку з цим апелянт просить постановити вирок, за яким призначити засудженим ОСОБА_2 таОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі по 1000 гривнів кожному.
Заслухавши доповідача, виступ потерпілогоОСОБА_1, міркування прокурора, який підтримав зміни до апеляції старшого помічника прокурора Монастириського району, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданих апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що всі апеляції підлягають до задоволення.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який їх засуджено стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Кваліфікація дій засуджених за ч.2 ст. 296 КК України є вірною і ніким не оспорюється.
Разом з тим, обираючи міру покарання засудженим, суд 1-ї інстанції в достатній мірі не врахував всі наявні обставини по справі та причини, які призвели до виникнення конфлікту між засудженими та потерпілим, що в подальшому через незначний привід переріс у хуліганство зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 В зв'язку з цим суд 1-ї інстанції призначив засудженим покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та даним про їх особи.
На думку колегії суддів, з урахуванням вищенаведеного та ряду наявних пом'якшуючих вину ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обставин, а саме їх молодий вік, те, що за місцем свого проживання вони характеризуються позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягалися, є підстави, застосувавши ст. 69 КК України, призначити їм за ч.2 ст. 296 КК України покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі по 1000 гривнів з кожного.
А тому колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині призначення покарання засудженим змінити.
Також суд 1-ї інстанції безпідставно відмовив потерпілому в задоволенні його позовних вимог стосовно відшкодування спричинених йому матеріальних збитків по причині не представлення відповідних доказів, чим позбавив можливості останнього в подальшому зверненні для вирішення даного питання в порядку цивільного судочинства.
В зв'язку з цим, вирок суду в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення спричиненої потерпілому матеріальної шкоди слід скасувати, надавши останньому можливість звернення для вирішення даного питання в порядку цивільного судочинства.
Крім цього з мотивувальної частини вироку необхідно виключити посилання суду на таку обтяжуючу покарання, обох засуджених, обставину, як вчинення злочину групою осіб, оскільки це є кваліфікуючою ознакою ч.2 ст. 296 КК України, яка в відповідності до вимог до ч.4 ст. 67 КК України не може враховуватись при призначенні покарання як така, що його обтяжує.
Отже на підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, старшого помічника прокурора Монастириського району задовольнити.
Вирок Монастириського районного суду від 29 грудня 2007 року в частині призначення засудженим покарання змінити. Вважати засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі по 1000 гривнів з кожного.
Даний вирок в частині відмови в задоволенні цивільного позову щодо стягнення з засуджених в користь потерпілогоОСОБА_1 спричинених йому матеріальних збитків скасувати, надавши можливість останньому для звернення у вирішенні даного питання в порядку цивільного судочинства.
В порядку ст. 366 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити вказівку суду на таку обставину, що обтяжує покарання обох засуджених, як вчинення злочину групою осіб.
В решті вирок залишити без змін.