Номер провадження: 22-ц/785/5728/14

Головуючий у першій інстанції Погорєлова І.В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Оверіної О.В., Кравця Ю.І.,

при секретарі Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та по зустрічному позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2014 року,

встановила:

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням сесії Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 05 жовтня 2009 року № 1228 позивачці була передана у власність земельна ділянка площею 0,067 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

ОСОБА_3 замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку у власність, проте отримала відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв'язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати знаходиться інша земельна ділянка, а саме земельна ділянка ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно повідомлення про виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у документації із землеустрою помилки, а саме : площа співпадає на 11,0811%.

Власниця сусіднього будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 678961 21 січня 2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 5121855400:02:001:0181.

28.11.2012 року Петрівською селищною радою Іванівського району Одеської області була створена комісія, яка провела обмір ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та встановила, що площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_4 по фактичному використанню та розміщеним на неї об'єктам нерухомості не співпадає з площею та конфігурацією, яка вказана у державному акті серія ЯЕ № 678961.

В березні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали зустрічну позовну заяву, в якій просили відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язати ОСОБА_3 знести незаконну господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1, побудовану впритул до межі їх земельної ділянки посилаючись та те, що 26 жовтня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купили в рівних частинах кожен житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області.

З договору купівлі-продажу вбачається, що житловий будинок та господарські споруди розташовані на земельній ділянці 717 кв.м., яка належить до земель Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області.

Рішенням 6 сесії 5 скликання Петровської селищної ради Іванівського району Одеської області від 20.12.2006 року ОСОБА_4 був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на площі 0,0717 га АДРЕСА_1

10 жовтня 2007 року у їх присутності був складений акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, з яким погодились та який підписали суміжні власники та користувачі ОСОБА_3 і ОСОБА_6 З боку суміжного землекористувача ОСОБА_3 будь-яких заперечень або претензій не надходило.

При встановленні меж земельної ділянки в натурі виявилося, що площа земельної ділянки в погоджених межах складає 0,074 га, а не 0,0717 га відповідно до вищеназваного рішення Петрівської селищної ради. Виявилося, що ОСОБА_3 захопила частину їх земельної ділянки (перейшла нашу межу на 45 см.), шляхом встановлення огорожі. Таким чином ОСОБА_3 порушила їх право на володіння і користування земельною ділянкою.

Але ОСОБА_4 погодились з відведенням їм земельної ділянки у розмірі 0,074 га, підписав акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, на підставі якого був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 678961 від 26.01.2008 року.

ОСОБА_3 створила умови, які унеможливлюють підхід до задньої стіни кухні житлового будинку ОСОБА_5, побудувала господарську споруду впритул до межі їх земельної ділянки, грубо порушивши будівельні та архітектурні норми, правила пожежної безпеки.

Тому, просили зобов'язати ОСОБА_3 знести незаконну господарську і будівлю за адресою: АДРЕСА_1, побудовану впритул до межі їх земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та відмовити в позові ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 на позовних вимогах наполягала, зустрічний позов не визнала.

Відповідачка та її представник по справі позов не визнала та на зустрічних позовних вимогах наполягала.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, який виданий ОСОБА_4 21 січня 2008 року, серія ЯЕ № 678961 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852000004.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відмові ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням сесії Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області від 05 жовтня 2009 року № 1228 ОСОБА_3 була передана у власність земельна ділянка площею 0,067 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

ОСОБА_3 замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку у власність, проте отримала відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв'язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати знаходиться інша земельна ділянка, а саме земельна ділянка ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно повідомлення про виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у документації із землеустрою помилки, а саме : площа співпадає на 11,0811%.

Власниця сусіднього будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 678961 21 січня 2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 5121855400:02:001:0181.

28.11.2012 року Петрівською селищною радою Іванівського району Одеської області була створена комісія, яка провела обмір ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та встановила, що площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_4 по фактичному використанню та розміщеним на неї об'єктам нерухомості не співпадає з площею та конфігурацією , яка вказана у державному акті серія ЯЕ № 678961. Комісією також встановлено, що частина підвалу, яким користується гр. ОСОБА_4 знаходиться на земельній ділянці гр. ОСОБА_3, а частина невеликої кам'яної споруди, яка використовується ОСОБА_3 знаходиться на території ОСОБА_4, та підтверджується план-семою земельних ділянок. (а.с. 52, 53)

Згідно технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_3 фактичне використання земельної ділянки ОСОБА_4 не відповідає межі зазначеній в їх державному акті , зазначена обставина також підтверджується технічною документацією із землеустрою, оригінали яких досліджено в судовому засіданні, а копії долучені до справи. (а.с. 96-118)

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Як вбачається із пояснень сторін вимоги п. 2.3 Інструкції дотримані не були, межові знаки при видачі державного акту встановлені в натурі (на місцевості) не були.

Оскільки конфігурація та межі земельної ділянки є істотними умовами, які визначають земельну ділянку, як об'єкт права власності, порушення при їх визначенні також є істотними і не можуть бути визнані орфографічними чи технічними помилками, а земельна ділянка ОСОБА_4 не відповідає фактичній площі земельної ділянки, що підтверджується планом (описом) меж земельної ділянки, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо визнання державного акту серії ЯЕ № 678961 недійсним.

Доводи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов до підставного висновку про неможливість визначення законності розміщення спірних будівель як позивачки так і відповідачки до визначення меж земельних ділянок сторін у натурі в установленому законом порядку.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та відмові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

О.В.Оверіна

Ю.І.Кравець