Справа № 152/1059/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 липня 2014 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

за участю секретаря судового засідання - Вішньової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку, -

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що на підставі строкового трудового договору з 02.02.2014 року по 31.05.2014 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Будівельне управління №813». Зважаючи на те, що після закінчення строку дії договору та фактичного звільнення з посади машиніста автомобільного крану 6-го розряду (31.05.2014 року) і до часу розгляду справи відповідачем не здійснено остаточного розрахунку, він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповдача: заборгованість по заробітній платі у розмірі 13763,75 грн., заборгованість за час затримки заробітної плати у розмірі 5905,44 грн., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 984,24 грн., а всього: 20653,43 грн.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з мотивів та підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача до суду повторно не з'явився хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином /а.с. 23, 25/.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зазначені положення цивільно-процесуального закону та заяву представника позивача, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ПАТ «Будівельне управління №813» 02.02.2014 року було укладено строковий трудовий договір б/н /а.с. 8-10/. Згідно п. 7.1 вказаного договору строк дії договору визначено з 02.02.2014 року по 31.05.2014 року.

Вказана обставина підтверджується записами в трудовій книжці позивача №21 про прийняття його на роботу та №22 про звільнення /а.с. 7 зі зворотньої сторони/.

Згідно довідки від 27.05.2014 року №01301300229 заробітна плата позивача за лютий-квітень 2014 року становила 10949,82 грн. Середньоденна заробітна плата становила 123,03 грн. /а.с. 11/.

Згідно виписки по картковому рахунку на дату 16.06.2014 року рахунок №0090-26254520188950 /а.с. 12/ та пояснень представника позивача за весь час роботи позивачу було виплачено лише 1000 грн.

Остаточний розрахунок з відповідачем проведено не було, виписки по заробітній платі за травень 2014 року відповідачем надано не було.

Правовідносини, що регулюють право особи на своєчасне одержання винагороди за працю, передбачене ст. 43 Конституції України, ст.ст. 83, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «;Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Про відпустки», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу законів по працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 177 Кодексу законів по працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Сторона відповідача не подала в судове засідання заперечень того, що в день звільнення відбувся повний розрахунок між позивачем та відповідачем.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Водночас, ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що його довіритель неодноразово звертався до ПАТ «Будівельне управління №813» для отримання розрахунку, зокрема і після звернення до суду, однак, остаточного розрахунку з ним проведено не було.

Як зазначено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем не було виплачено позивачу заробітну плату за період з 02.02.2014 року по 30.04.2014 року в розмрі 10949,82 грн. вказана сума підлягає стягненню. Також на користь позивача підлягає стягненню заробітня плата з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року з розрахунку 123,03*31= 3813,93 грн. (де 123,03 - середньоденна заробітна плата; 31- кількість днів у травні 2014 року) За винятком 1000 грн., яку згідно виписки по картковому рахунку на дату 16.06.2014 року рахунок №0090-26254520188950 позивачу було виплачено, а всього: 13763,75 грн.

З урахуванням п.п. 2, 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 123,03*48=5905,44 грн. (де 123,03 - середньодення заробітня плата; 48- час затримки розрахунку при звільненні).

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення договору.

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, проводиться відповідно до статті 82 КЗпП України, виходячи з часу фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.

Згідно ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ст. 3 вказаного закону за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 цього закону до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 10 Закону України «Про відпустки» право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 передбачено, що нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

Враховуючи час, який позивач ОСОБА_1 працював в ПАТ «Будівельне управління №813», суд дійшов до висновку, що за відпрацьований період ОСОБА_1 термін невикористаної щорічної відпустки (з 02.02.2014 року по 31.05.2014 року) становить 8 днів, відповідно компенсація за цей період має складати 984,24 грн.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання зобов'язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, яка проводиться у разі її затримки на один і більше календарних місяців.

Хоча судом встановлено, що відповідач уникає від виконання зобов'язання по виплаті заробітної плати, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на спростування позовних вимог, однак, позивачем не було заявлено вимог про компенсацію втрати частини доходу тому суд не може вийти за межі позовних вимог і самостійно вирішувати це питання.

За таких обставин, оскільки відповідачем не спростовано обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, суд вважає за потрібне задовольнити позовні вимоги, та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки здійснення розрахунку при звільненні в розмірі: 13763,75 грн., заборгованість за час затримки заробітної плати у розмірі 5905,44 грн., та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 984,24 грн. відповідно до поданої позивачем заяви по уточнення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60грн.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 6, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 2, 3, 9, 10 Закон України «Про відпустки», Закон України «Про оплату праці», Постанова КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100) суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 13763,75 грн., заборгованість за час затримки заробітної плати у розмірі 5905,44 грн., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 984,24 грн., а всього: 20653,43 грн. (двадцять тисяч шістсот пятдесят три гривні 43 копійки).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865 )» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом який його прийняв за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня його отримання.

Згідно ст.ст. 223, 294, 296 ЦПК України, рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: