КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2014 р. Справа№ 927/728/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від прокуратури та відповідача - не з'явились, від позивача - Панасюк В.С.,
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»
на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 року
у справі №927/728/14 (суддя Фетисова І.А.)
за позовом Прип'ятського спеціалізованого прокурора в інтересах держави
в особі Державного підприємства України з управління зоною відчуження, м. Київ,
в особі Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», Київська обл., м. Чорнобиль,
до дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», м. Чернігів,
про стягнення 53480,18 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2014 року Прип'ятський спеціалізований прокурор подав до господарського суду Чернігівської області позов в інтересах держави в особі ДП України з управління зоною відчуження в особі ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» (далі - позивач) до ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач) про стягнення 46229,20 грн. боргу, 1102,50 грн. пені, 3236,04 грн. 7% штрафу, 2912,44 грн. індексу інфляції. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору №14/12 від 17.01.2013 року.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 року у справі №927/728/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» на користь ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» борг в сумі 46228,80 грн., пеня в сумі 1102,50 грн., штраф в сумі 3236,02 грн., індекс інфляції в сумі 2912,41 грн. Присуджено до стягнення з ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 1827,00 грн.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за виконані останнім роботи (надані послуги) згідно укладеного між сторонами спору договору, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, штрафу та інфляції. При цьому, суд першої інстанції встановив, що позивачем невірно визначено суму богу та завищено її на 0,40 грн., наслідком чого стало перерахування у бік зменшення розміру боргу, штрафу на суму 0,02 грн. та індексу інфляції на суму 0,03 грн., всього на суму 0,45 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 року у справі №927/728/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що строк оплати по договору №14/12 від 17.01.2013 року не настав, оскільки в акті приймання виконаних будівельних робіт №3/1873 не вказана дата його підписання.
Прокурор не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
У своєму відзиві, поданому суду 21.07.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року у справі №927/728/14 апеляційну скаргу ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 року у справі №927/728/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 22.07.214 року.
В судовому засіданні 22.07.2014 року представник позивача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просила оскаржуване судове рішення залишити в силі. В судове засідання 22.07.2014 року представники прокуратури та відповідача не з'явились, прокурор та відповідач про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. Приймаючи до уваги обізнаність прокурора та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників прокуратури та відповідача.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.01.2013 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір №14/12 (далі - договір, а.с. 11-12), згідно умов якого виконавець зобов'язується надати послуги по утриманню автодороги Р-56 Чернігів-Пакуль-КПП «Славутич - Чорнобиль» (з під'їздом до м. Славутич), а саме 14,5 км від перехрестя Чорнобиль - Славутич до кордону з республікою Білорусь (км 70+001 - км 84+451) включаючи міст через річку Прип'ять, протяжністю 685,3 м.п., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов до умов договору.
Відповідно до п. 1.2 договору витрати на надання послуг, обумовлені в кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною договору.
В протоколі погодження договірної ціни згідно п. 2.1 договору загальна ціна договору визначена в сумі 99999 грн. в т.ч. ПДВ 16666,50 грн. (а.с. 13).
Згідно п. 2.2 договору замовник сплачує аванс в розмірі 30% від загальної суми договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Між сторонами підписано акт №3/1873 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 46229,00 грн. з округленням суми (а.с. 19-20, 60).
Також, матеріали справи містять довідку про вартість виконаних будівельних робіт / витрати / за грудень 2013 року (а.с. 21), де зазначено: вартість робіт 38524,00 грн., ПДВ - 7705,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору замовник здійснює розрахунок за фактично надані послуги на підставі акту приймання (форма КБ-2в) та довідки про вартість послуг (форма КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата наданих послуг після підписання актів та довідки здійснюється на протязі 10-ти днів.
При цьому, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача про те, що строк оплати по договору №14/12 від 17.01.2013 року не настав, оскільки в акті приймання виконаних будівельних робіт №3/1873 не вказана дата його підписання, з огляду на наступне.
Дійсно, акт №3/1873 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 46229,00 грн., поданий відповідачем, не містить дати його підписання (а.с. 60).
А тому з урахуванням положень Глави 18 ЦК України, колегія суддів вважає, що відповідачем виконані позивачем роботи прийняті шляхом підписання акту за грудень 2013 року в останній день грудня 2013 року, тобто 31.12.2013 року.
При цьому, матеріали справи не містять доказів формування або підписання акту та довідки в інші календарні дати грудня 2013 року або пізніше.
При цьому, між сторонами за період з 17.01.2013 року по 31.12.2013 року підписано акт звірки взаємних розрахунків з боку відповідача на суму 46228,80 грн., а з боку позивача на суму 46229,00 грн. (а.с. 17).
Отже, відповідач станом на 31.12.2013 року визнав факт наявності боргу перед позивачем, що свідчить, з огляду на п. 2.3 договору, про обов'язок відповідача протягом 10 днів січня 2014 року оплатити роботи позивача на суму 46228,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 46229,20 грн. боргу.
Разом з цим, як вірно вказав суд першої інстанції, вартість послуг з урахуванням ПДВ має становити 46228,80 грн., оскільки в довідці позивачем невірно зазначено суму ПДВ 7705,00 грн. замість вірно розрахованої суми 7704,80 грн. (38524 х 1,2= 7704,80). Таким чином, позивачем в довідці здійснено заокруглення суми ПДВ на 20 коп.
Згідно довідки дебіторської заборгованості позивача станом на 22.04.2014 року (а.с. 18) сальдо на 01.12.2013 року становило 10324,40 грн. 06.12.2013 року проведено оплату на суми 10300,00 грн. та 24,00 грн., заборгованість за експлуатаційне утримання доріг визначено в сумі 46228,80 грн. за грудень 2013 року.
При цьому, вказане сальдо в сумі 10324,40 грн., його неповна оплата на суму 10324,00 грн. та різниця в 0,40 грн. не є підставою заявленого позову, оскільки підставою заявленого позову є заборгованість за актом №3/1873 та довідкою за грудень 2013 року згідно договору №14/12 від 17.01.2013 року.
Позивачем було направлено відповідачу претензію №42-1734 від 15.04.2014 року з вимогами сплати боргу в сумі 46228,80 грн. (а.с. 15). Дана претензія отримана відповідачем 22.04.2014 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення 02786085 (а.с. 16).
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем згідно акту №3/1873 за грудень 2013 року на підставі договору №14/12 від 17.01.2013 року, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 46228,80 грн. боргу, а також про відмову в стягненні 0,40 грн. боргу, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1102,50 грн. за період з 11.01.2014 року по 13.05.2014 року, штраф в сумі 3236,04 грн. з суми боргу 46229,20 грн. та інфляцію в сумі 2912,44 грн. за період з січня по квітень 2014 року з суми боргу 46229,20 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 3.2 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків від вартості невиконаних в строк зобов'язань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1102,50 грн. за період з 11.01.2014 року по 13.05.2014 року, штраф в сумі 3236,02 грн. та інфляцію в сумі 2912,41 грн. за період з січня по квітень 2014 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, штрафу та інфляції, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 року у справі №927/728/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.06.2014 року у справі №927/728/14 залишити без змін.
3. Справу 927/728/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя С.Г. Рудченко
Судді О.В. Агрикова
Г.А. Жук