Справа № 432/3132/14-ц
Провадження №2/432/1374/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
23 липня 2014 р.
Стахановський міський суд Луганської області
у складі:
головуючого: судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.
при секретарі СКРИПНИК Г.С.
за участю:
- представника позивача ОСОБА_1,
яка дії на підставі договору про надання правової
допомоги від 05.02.2014 р. ОСОБА_2,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, 3-тя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Стахановської міської ради, до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька,-
В С Т А Н О В И В :
До Стахановського міського суду Луганської області надійшла позовна заява позивача до відповідача про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з січня 2003 р. по грудень 2009 р. перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач матеріально утримує дитину та належним чином піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. В теперішній час, у зв'язку з антитерористичною операцією, яка проводиться на території Луганської області, в якій гинуть люди і діти, позивач має намір вивезти дитину до Російської Федерації задля спасіння її життя та здоров'я. На прохання позивача відповідач відмовив у наданні дозволу на тимчасовий виїзд позивача з дитиною до Російської Федерації, при цьому свою відмову вагомо не обґрунтував. Просить суд надати позивачу дозвіл на тимчасовий виїзд дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації без згоди відповідача на період літніх, осінніх, зимових, весняних шкільних канікул; стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні позивач була відсутня, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 38 ЦПК України, приймати участь у справі через свого представника.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позивача підтримала у повному обсязі і надала суду пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними в позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі і суду пояснив, що він дійсно є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 З позивачем шлюбні відносини вони не підтримують. Позивач тривалий час мешкає в Російській Федерації в м. Москві, але її житлові умови та умови праці відповідачу не відомі. У 2012 -2013 роках відповідач давав позивачу дозволи на виїзд з нею дитини, але цього року надавати такий дозвіл наміру не має, оскільки йому не відомі санітарні умови життя та праці позивача і він не хоче, щоб його дитина була безхатченком. Крім того, влітку 2013 р. відповідачу стало відомо, що позивач в м. Москві утворила нову родину. Він спілкувався з теперішнім чоловіком позивача, який навіть висловив намір усиновити їх дитину, тому відповідач, погодившись на це, перестав виплачувати аліменти на утримання дитини. Але новий чоловік позивача яких - небудь дій з приводу всиновлення дитини сторін не вчинив, тому відповідач не бажає надавати дозволу на виїзд дитини, бо вважає, що позивач таким чином хоче вивезти дитину назавжди. З точки зору відповідача, не зважаючи на події, які відбуваються на Луганщині у зв'язку з проведенням АТО, життю та здоров'ю його малолітньої дитини нічого не загрожує. Він вважає, що дитині краще жити разом з бабусею і дідусем (батьками позивача), ніж зі своєї матір'ю. В задоволенні вимог позивача просить відмовити у повному обсязі. В останньому судовому засіданні відповідач був відсутній. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином - під особистий підпис. Причину неявки до суду не повідомив. Заяви про відкладання розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надав. Судом, за згодою представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи за відсутністю відповідача і постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник 3-ї особи з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування Стахановської міської ради в судовому засіданні вимоги позивача підтримала у повному обсязі і суду пояснила, що працівник служби у справах дітей виконавчого комітету Стахановської міської ради особисто спілкувалася з відповідачем з приводу його відмови надавати дозвіл на виїзд його малолітньої дитини за межу України і отримала від нього пояснення, тотожні поясненням, які відповідачем надані під час судового розгляду справи. На засіданні служби у справах дітей прийнято рішення про підтримання позовних вимог позивача, оскільки це, в першу чергу, відповідатиме інтересам дитини. В останньому судовому засіданні представник 3-ї особи з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування Стахановської міської ради була відсутня, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. На підставі ч.2 ст. 158 ЦПК України заява судом прийнята.
Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. Судом досліджені всі докази надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового розгляду справи.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків:
відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування у шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
В судовому засіданні встановлено, що сторони мають малолітню дитину, що визнається сторонами, а отже, відповідно до положень ч.1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до 14 років захищають у суді їх батьки… Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за таких обставин, звертаючись до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини за межі України, позивач діє в межах ч.1 ст. 39 ЦПК України, як законний представник дитини.
У відповідності до положень ч.9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частина 2 статті 14 Сімейного кодексу України зазначає, що якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки.
Частина 1 статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України» визначає, що громадянин України має право виїхати з України…
Згідно з п.1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про громадянство» громадянство України набувається за народженням.
Частина 1 статті 7 Закону України «Про громадянство» зазначає, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
В судовому засіданні встановлено, що на час народження ОСОБА_4, її батьки були громадянами України, що також визнається сторонами, а отже також, в сенсі положень ч.1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
Отже ОСОБА_4 є громадянкою України за своїм народженням і, в сенсі положень ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України», має право виїхати з України.
Абзац 3 частини 3 статті 313 ЦК України зазначає, що фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Перетинання громадянами України кордону України, відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України», здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 27 від 27.01.1995 р., виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою заявою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у заяві держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не дає згоди на виїзд своєї доньки в супроводі позивача за межі України, при цьому свою відмову відповідач не обгрунтовує.
Доводи відповідача з приводу того, що позивач має намір назавжди вивезти доньку за межі України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач звертається до суду за наданням дозволу саме на тимчасовий виїзд дитини за кордон і питання виїзду дитини на постійне місце мешкання в іншу країну за межі України не є предметом розгляду зазначеної цивільної справи.
Посилання відповідача на підставу відмови в наданні дозволу на виїзд дитини з позивачем на відсутність у відповідача відомостей про санітарні умови мешкання та роботи позивача, оцінюються судом критично. При цьому відповідач в судовому засіданні сам повідомив, що йому відомо, що позивач тривалий час заробляє на своє життя і життя дитини, працюючи в Російській Федерації. Протягом минулих 2-3 років, достовірно знаючи, що позивач працює в м. Москві де і мешкає, він безперешкодно надавав їй дозволи на виїзд дитини, а підставою відмови у 2014 р., як в суді повідомив сам відповідач, стало те, що у позивача склалася нова родина і чоловік позивача не здійснив реальних дій, спрямованих на усиновлення його доньки, що образило відповідача.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на тимчасовий виїзд позивача з дитиною за межі України не ґрунтується на законі, а обумовлена особистими неприязливими стосунками, які склалися між сторонами за останній рік.
07.04.2014 р. в.о. Президента України Турчінов О. проголосив про початок на сході України, куди адміністративно віднесено Луганську області, силової антитнрористичної операції (АТО), що є загальновідомим фактом і додаткової аргументації та доказування, в силу ч.2 ст. 61 ЦПК України, не потребує.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що поїздка дитини разом з позивачем за межі України, в першу чергу відповідатиме інтересам дитини, сприятиме збереженню її життя та здоров'я, але при цьому вимоги позивача в частині часу виїзду дитини за межі України в літні, осінні, зимові та весняні шкільні канікули не ґрунтуються на законі з наступних підстав:
відповідно до ст. 5 Федерального Закону Російської Федерації «Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації» встановлено обмеження тривалості безперервного тимчасового перебування на території Росії іноземних громадян, які мають право в'їзду в Російську Федерацію в порядку, що не вимагає отримання візи, періодом 90 діб з кожних 180 діб.
Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 р. та Протоколом про внесення змін до Угоди від 30.10.2004 р. передбачено, що громадяни України мають право безвізового в'їзду на територію Російської Федерації.
Отже право тимчасового перебування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Російської Федерації обмежено строками, встановленими ст. 5 Федерального Закону Російської Федерації «Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації».
Враховуючи, що намір позивача щодо вивозу дитини за межі України обумовлений необхідністю захисту її життя та здоров'я, що відповідатиме в першу чергу інтересам дитини, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково і рішення слід допустити до негайного виконання. .
Оскільки вимоги позивача судом задоволені, відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 243,60 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ч.9 ст. 7, ч. 2 ст. 14 Сімейного кодексу України; ч. 1 ст. 1, ст. 3, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України»; п.1 ч.1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство»; п.3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 27 від 27.01.1995 р.; ст. 5 Федерального Закону Російської Федерації «Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації»; Угодою, укладеною між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 р.; Протоколом про внесення змін до Угоди від 30.10.2004 р.; ст. 313 ч.3 п.3 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 30, 38, 39 ч.1, 60, 88 ч.1, 212-215, 224-228, 292,294 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Надати ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України у 2014 р. за межі України до Російської Федерації строком на 90 календарних днів з кожних 180 діб без згоди її батька ОСОБА_3 починаючи.
Рішення в цій частини допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 243,60 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано не було. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка подається до Стахановського міського суду Луганської області протягом 10 днів, з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів, з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі але були відсутніми під час його проголошення, протягом 10 днів, з дня отримання копії рішення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.
Головуючий Шаргаровська В.І.