У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 20 травня 2005 року, яким засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Баку,

мешканця м. Сватово Луганської області,

раніше не судимого

за ст. 275 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_3. зобов'язано не змінювати місце проживання та роботи без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції.

Відповідно до ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 року ОСОБА_3. звільнено від призначеного покарання.

Постановлено про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 17 134 гривень 96 копійок кожному.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_3. залишено без зміни.

ОСОБА_3. засуджено за те, що він літом 2002 року, будучи власником кафе-бара “ІНФОРМАЦІЯ_2”, який знаходиться в АДРЕСА_1 м. Сватово Луганської області, без належного дозволу на проведення будівництва, відсутності проектної документації, відведення земельного відділу, дав усне розпорядження на будівництво вигрібного туалету у АДРЕСА_1. Після зведення приміщення туалету, стін вигрібної ями, будівні роботи були припиненні, однак місце будівництва не було огороджено, не освітлено в темний час доби, вигрібна яма не була перекрита. 24 серпня 2002 року, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_4. зайшла в недобудоване  приміщення туалету і впала у вигрібну яму. У результаті падіння потерпіла отримала тілесні ушкодження, від яких померла 25 серпня 2002 року.

 У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації, а також призначеного ОСОБА_3 покарання, зазначають, що суд необґрунтовано знизив заявлений ними цивільний позов з 50 тис. гривень до 15 тис. гривень. Просять вирок змінити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, що потерпілими не оспорюється.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженого.

Вирішуючи питання щодо розміру стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 тис. гривень кожному, суд належним чином умотивував своє рішення і обґрунтовано стягнув вказану у вироку суму.  

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України,

                                  у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

                                          Судді :