ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2014 року Справа № 915/971/14
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Іллічов С.А., дов. б/н від 03.03.2014,
Іванова Л.М., дов. б/н від 02.04.2013;
від відповідача: Мельник Н.Ю., дов. №183 від 25.11.2013,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія»,
54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 9, кв. 10,
до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»,
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17,
про визнання недійсним договору іпотеки в його частині,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія» (далі - позивач, товариство) звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки №030611-I від 03.06.2011, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - відповідач, банк), в частині передачі в іпотеку нежитлової будівлі автосервісного центру, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/4, площею 2700 кв.м. Крім того позивач просить визнати, що предметом іпотеки є нежитлова будівля автосервісного центру у м. Миколаєві по вул. Декабристів, 41/4, площею 2641,9 кв.м.
Користуючись правом, наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), 08.07.2014 позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, виклавши позовні вимоги таким чином: Визнати недійсним договір іпотеки №030611-I, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія» 03.06.2011 в забезпечення кредитного договору №030611-КЛВ від 03.06.2011, в частині 58,1 кв.м. та визначити, що предметом іпотеки є нежитлова будівля автосервісного центру, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/4, площею 2641 кв.м., а не 2700 кв.м., як вказано в договорі.
Оскільки з вказаною заявою позивач звернувся до суду до початку розгляду справи по суті, її прийнято судом.
Відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним і таким, що направлений на затягування розгляду іншої справи - про звернення стягнення на предмет іпотеки; просить застосувати позовну давність та відмовити в позові у повному обсязі.
У судовому засіданні 10.07.2014 суд оголосив перерву; 15.07.2014 засідання поновлено і в ньому оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові. Висновок суду ґрунтується на такому:
03.06.2011 між сторонами був укладений Іпотечний договір №030611-I (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ПОРТ-СЕРВІС», що виникають з Кредитного договору №030611-КЛВ від 03.06.2011 перед банком, товариство передало банку в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/4, та належить товариству на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.01.2009 бланк: серія САС №230998, виданого 10.01.2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради про оформлення права власності від 26.12.2008 номер 2441; право власності товариства на предмет іпотеки зареєстровано в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №21507854 від 10.01.2009, реєстраційний номер майна: 13349520,записано у книзі 21 під №2448.
З боку банка Іпотечний договір підписано начальником Миколаївського відділення ПАТ «Банк Кредит Дніпро» Малярчук О.А., яка діяла на підставі довіреності від 09.06.2010 №1794; з боку товариства - директором Трубяновим Ю.В., який діяв на підставі Статуту. Згідно з п.п. з) п. 11.2 Статуту (в редакції від 28.06.2008) позивача директор товариства вчиняє від імені товариства правочини, укладає договори, в тому числі купівлі-продажу (в тому числі нерухомого майна), дарування (в тому числі нерухомого майна), поставки, міни, ренти, лізингу, оренди (найму), суборенди (піднайму), позички, підряду, позики, кредиту, банківського вкладу, банківського рахунку, надання послуг, перевезень, зберігання, страхування ризиків та майна, доручення, комісії, управління майном, спільної діяльності та інші з урахуванням обмежень, зазначених в п. 10.4 цього Статуту.
Згідно з п.п. н) п. 10.4 Статуту прийняття рішення про відчуження, передачу у заставу, оренду, найм (піднайм) майна товариства належить до компетенції зборів учасників товариства. Відповідно до п. 10.1 Статуту збори учасників - Загальні збори учасників товариства, - є вищим органом товариства і складаються з учасників товариства або призначених ними представників, які діють на підставі довіреності.
Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників від 07.04.2011 №8 збори постановили передати у повторну заставу і повторну іпотеку ПАТ «Банк Кредит Дніпро», зокрема, нежитлове приміщення автосервісного центру, площею 2641,9 кв.м., свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 10.01.2009 на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №2441 від 26.12.2008, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.01.2009 в книзі 21, номер запису №2448, реєстраційний №13349520, номер виписки №21507854.
Пунктом 3 резолютивної частини протоколу №8 від 07.04.2011 збори доручили підписання договорів застави, іпотеки, страхування директору Трубянову Юрію Валентиновичу.
Таким чином, під час укладання оспорюваного Іпотечного договору директор позивача Трубянов Ю.В. був уповноважений Вищим органом товариства на передачу в іпотеку нежитлового приміщення автосервісного центру, площа якого становила 2641,9 кв.м., а не 2700 кв.м., як вказано в підписаному ним Іпотечному договорі. Відтак, в частині передачі в іпотеку частини нежитлового приміщення автосервісного центру площею 58,1 кв.м. директор товариства діяв з перевищенням повноважень.
Статтею 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Спираючись на договір №11-ЗКZ\06-162-3507 добровільного страхування заставного майна юридичних осіб від 09.06.2011, за яким позивач застрахував предмет іпотеки за оспорюваним Іпотечним договором, та на платіжне доручення №130 від 16.06.2011, за яким сплачено страховий платіж у сумі 28472 грн. 79 коп., відповідач стверджує, що у такий спосіб позивач схвалив оспорюваний Іпотечний договір, вчинив дії,які свідчать про виконання оспорюваного договору, адже договір страхування від 09.06.2011 був укладений позивачем на виконання п. 4.1 Іпотечного договору.
З наданих відповідачем копій судових рішень у господарських справах №5016/1878/2012(4/55) від 08.11.2012 та №5016/2824/2012(16/115) від 25.03.2013 вбачається, що рішення загальних зборів товариства від 07.04.2011, яким директора товариства Трубянова Ю.В. було уповноважено укласти Іпотечний договір, було відмінено рішенням загальних зборів товариства №9 від 25.05.2011. Однак на це рішення позивач у даній справі не посилається і до матеріалів справи його не додає, відтак, твердження відповідача про те, що укладений з перевищенням повноважень Іпотечний договір був схвалений позивачем шляхом виконання його умов, зокрема, п. 4.1 щодо страхування предмету іпотеки, позивачем не спростовано, тому договір страхування №11-ЗКZ\06-162-3507 від 09.06.2011 та платіжне доручення №130 від 16.06.2011 приймаються судом як належні докази схвалення позивачем оспорюваного Іпотечного договору. Відтак, в силу ст. 241 ЦК Іпотечний договір створив цивільні права та обов'язки для сторін з моменту його укладення.
Про існування Іпотечного договору та його умови позивачу було відомо принаймні з 09.06.2011, з моменту укладення договору страхування, хоча такою датою можна вважати і 03.06.2011, адже саме 03.06.2011 директор позивача Трубянов Ю.В. у присутності нотаріуса підписав оспорюваний договір.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За таких обставин позивач мав звернутися до суду з даним позовом строк, не пізніше 10.06.2014, однак позовну заяву без номеру від 25.06.2014 подав до господарського суду Миколаївської області 25.06.2014 за вхідним номером 11709/14.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
10.07.2014 за вхідним номером 12806/14 до господарського суду Миколаївської області надійшла заява відповідача про застосування позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Твердження позивача про те, що про існування та зміст Іпотечного договору йому стало відомо лише 31.05.2012, після втручання правоохоронних органів, повністю спростовується матеріалами справи.
З огляду на вищенаведене, підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, зміст позовних вимог, викладених в адресованій суду заяві від 08.07.2014, зокрема «визначити, що предметом іпотеки є нежитлова будівля автосервісного центру, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/4, площею 2641 кв.м., а не 2700 кв.м., як вказано в договорі», - не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст. 16 ЦК. Вказана обставина також є підставою для відмови позивачу у задоволенні його позову.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.
Повне рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК і підписано 22 липня 2014 року.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька