22-ц/775/486/2014(м)

265/8278/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Копилова Л.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Попової С.А., Мироненко І.П.,

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що між ним та відповідачем 29 жовтня 2012 року та 10 грудня 2012 року були укладені договори позики. За договором позики від 29 жовтня 2012 року позивач передав відповідачу ОСОБА_4 в борг грошові кошти в сумі 5 000 гривень з поверненням рівними частками по 1500 гривень на шість місяців зі сплатою за кожен день прострочення платежу 15 гривень. За договором позики від 10 грудня 2012 року позивач передав відповідачу ОСОБА_4 в борг грошові кошти в сумі 8 155 гривень на строк до 10 січня 2013 року зі сплатою за кожен день прострочення платежу в сумі 81 гривні. Оскільки відповідачем зобов'язання за договорами позики у добровільному порядку не виконані, просив стягнути за першим договором суму боргу з урахуванням відсотків в розмірі 9 000 гривень та неустойку в сумі 23 520 гривень, за другим договором борг в сумі 8 155 гривень та неустойку в сумі 23 814 гривень, а всього 64 489 гривень.

Рішенням (заочним) Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 20 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 29 жовтня 2012 року в сумі 6000 гривень та за договором від 10 грудня 2012 року в сумі 8 155 гривень.

В решті частини в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_4, яка про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв про відкладення розгляду не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора Букіна Д.І., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами 1,2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За змістом зазначеної норми закону наявність розписки у кредитора свідчить про існування боргу.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 29 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_4 видала ОСОБА_3 розписку, згідно якої отримала від останнього в борг гроші в сумі 5 000 гривень та зобов'язалася повернути рівними частками по 1500 гривень на протязі 6-ти місяців зі сплатою за кожен день прострочення платежу в розмірі 15 гривень (а.с. 5, 51).

10 грудня 2012 року відповідач ОСОБА_4 видала ОСОБА_3 розписку в якій зобов'язалася повернути останньому борг у сумі 8 155 гривень 10 січня 2012 року зі сплатою за кожен день прострочення платежу в розмірі 81 гривні (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що факт отримання відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів та не повернення суми боргу у визначенні строки підтверджено, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права - ст.ст.530, 625, 1046 ЦК України і дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню боргу, порушені права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу з відсотками, передбаченими договором від 29 жовтня 2012 року, за відрахуванням сплачених сум, в розмірі 6000 гривень та боргу за договором позики від 10 грудня 2012 року в розмірі 8 155 гривень.

Відмовляючи у стягненні неустойки суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено обчислення останньої сталою сумою.

За положеннями ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Стаття 549 ЦК України, якою встановлено відсоткове обчислення неустойки, не є диспозитивною, а тому сторони не вправі змінювати її положення і встановлювати в договорі штраф або пеню у вигляді твердої суми.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення неустойки, визначеної за договорами позики від 29 жовтня 2012 року та 10 грудня 2012 року в твердій грошовій сумі.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови судом у стягненні, передбачених ст. 625 ЦК України, індексу інфляції та 3% річних, а також не вирішення питання про встановлення порядку виконання рішення та забезпечення позову, є неспроможними, оскільки у встановленому процесуальним законодавством порядку такі вимоги позивачем не заявлялися, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Ігнатоля

Судді С.А. Попова

І.П. Мироненко