22-ц/775/504/2014(м)

246/1870/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Ковальов І.П.

Категорія 46 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Попової С.А., Мироненко І.П.,

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 07 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя і стягнення на її користь 4250 гривень. В обґрунтування посилалася на те, що з 1989 року по 2013 рік перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу відповідачем ОСОБА_5 було отримано грошові кошти в розмірі 8500 гривень в рахунок здійснення продажу житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 07 лютого 2014 року в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку, що їй як позивачу необхідно доводити ті обставини, якими вона обґрунтовує вимоги щодо продажу будинку. Сам факт отримання коштів по розписці має розцінюватися як майно набуте під час шлюбу і підлягає поділу. Відповідачем факт отримання коштів по розписці не заперечувався.

Позивач ОСОБА_3 до суду не з'явилася надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

За таких підстав, апеляційний суд розглянув справу згідно ч.2 ст. 305 ЦПК України за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, 1930 року народження, та ОСОБА_5, 1929 року народження, перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 1989 року, який було розірвано на підставі рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, актовий запис № 53.

Згідно постанови слідчого СВ Тельманівського РВ ГУМВС від 31 жовтня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050740000990 від 13 вересня 2013 року у відношенні ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України закрито.

Згідно розписки від 15 березня 2013 року, складеної відповідачем ОСОБА_5, ним при продажу будинку в с.Григорівка Тельманівського району Донецької області було отримано від ОСОБА_8 8500 гривень за будинок.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а саме не доведено, що відповідачем було продано будинок, якій належав подружжю на праві спільної сумісної власності.

Висновки суду є законними і обґрунтованими, оскільки відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя, визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Тільки в разі встановлення цих фактів норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.

Саме з такого розуміння закону виходив суд першої інстанції при вирішенні даної справи.

Частиною 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проте будь-яких доказів на підтвердження джерела походження будинку, зокрема, коли його було придбано, за який рахунок, чи є цей будинок спільною сумісною власністю, чи це особиста приватна власність, стороною позивача не надано, окрім надання під час апеляційного розгляду справи копії технічного паспорту на будинок, виготовленого 05 лютого 1990 року.

Відповідачем не заперечувався факт отримання за розпискою від 15 березня 2013 року грошових коштів в сумі 8500 гривень за продаж будинку. Однак, письмовий договір купівлі-продажу будинку не укладався, що сторонами також не заперечувалося.

Отже виходячи з наведеного, позивачем не визначено правове підґрунтя походження коштів і не доведено, що відповідний правочин було вчинено в інтересах сім'ї та в розумінні ст. 61 СК України є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга представника позивача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 07 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Ігнатоля

Судді: С.А. Попова

І.П. Мироненко