У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні 19 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду м. Києва від 8 вересня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець і житель м. Києва, раніше судимий: 22.01.1985 року за ч. 2 ст. 206, ч. 3 ст. 117 КК України на 6 років позбавлення волі; 29.08.1985 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 42 КК України на 7 років позбавлення волі; 06.05.1992 року за ч. 2 ст. 142 КК України на 8 років позбавлення волі; 26.06.2003 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27.05.2004 року, -

засуджений за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і житель м. Києва, раніше судимий: 04.09.1990 року за ч. 2 ст. 206 КК України на 5 років позбавлення волі; 29.04.1999 року за ч. 2 ст. 141 КК України на 3 роки позбавлення волі; 05.07.2004 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України і іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, -

засуджений за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначено 14 років позбавлення волі.

         Як встановив суд, злочин засудженими було вчинено у м. Києві за таких обставин.

У першій половині дня 18 грудня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вступили у попередню змову на вбивство ОСОБА_3. на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли влітку 2005 року.

З цією метою, приблизно о 14 год. 18 грудня 2005 року вони, озброївшись ножами, прибули у квартиру № АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4. і співмешканцем якої був ОСОБА_5.

Коли приблизно о 14 год. 30 хв. у квартиру прийшов ОСОБА_5, ОСОБА_1 напав на нього на вході у коридор, а ОСОБА_2 виштовхнув його на сходову площадку, де ОСОБА_1 притиснув потерпілого до вхідних дверей і наніс ножем удар у ліву задньобокову поверхню грудей. 

В цей час ОСОБА_2, відштовхнувши ОСОБА_4, підбіг до ОСОБА_5 і також завдав удар ножем у ліву нижню передньобокову частину грудей, а ОСОБА_1 завдав ножем ще один удар у праве плече.

ОСОБА_5 вдалось вибігти із квартири на вулицю, де він втратив свідомість і помер.

У  касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що умислу на позбавлення життя потерпілого він не мав, суд у порушення вимог закону не розмежував дії його і ОСОБА_2, від яких настала смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд не врахував ряд обставин, що його пом'якшують.

З цих підстав просить правильно кваліфікувати його дії і пом'якшити покарання.

Вирок щодо ОСОБА_2. не оскаржено, касаційне подання не внесено.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів знаходить, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Твердження засудженого у скарзі про те, що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_5, є безпідставним.

         Як видно зі справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у тому числі й у судовому засіданні  визнали, що вони завдали потерпілому по одному проникаючому пораненню ножем, тобто предметом, який завідомо для них був знаряддям для вчинення вбивства. Удари наносились у область грудей, тобто у місця розташування життєво важливих органів. Вказане підтверджено висновком судово-медичної експертизи, а саме, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок заподіяння йому проникаючих колото-різаних поранень з пошкодженням внутрішніх органів, крововтрати і шоку. Кожне з поранень стало причиною смерті потерпілого.

         Приведені дані в їх сукупності свідчать про те, що засуджений діяв з умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_5, і цей умисел довів до кінця.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що суд мав розмежувати його дії та дії ОСОБА_2, є не обґрунтованими, оскільки, як встановлено у справі, в позбавленні потерпілого життя брали участь як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2, які заздалегідь домовились про спільне виконання злочину. Їх дії були узгодженими, об'єднаними єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого. 

За таких обставин дії ОСОБА_1 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, як вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб.  

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також всі обставини справи. Призначене покарання відповідає тяжкості скоєного ОСОБА_1 злочину і даним про його особу. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

         Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду м. Києва від 8 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. 

С У Д Д І :

ГЛОС Л.Ф.                              ПЕКНИЙ С.Д.                          НІКІТІН Ю.І.