Справа № 1231/3760/2012

Провадження №2/1231/1780/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

23 липня 2014 р.

Стахановський міський суд Луганської області

у складі:

головуючого: судді ШАРГАРОВСЬКОЇ В.І.

при секретарі СКРИПНИК Г.С.

за участю:

- представника позивача ОСОБА_1,

який діє на підставі нотаріально посвідченої

довіреності від 12.03.2014 р. ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до Стахановського міського суду Луганської області із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача зазначив, що автомобіль ВАЗ -2104, державний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску належить позивачу на праві власності. 22.12.2011 р. позивач надав своєму представнику довіреність на право керування зазначеним автомобілем, з правом його продажу. 30.12.2013 р. о 20.30 г. на пр. Леніна в м. Стаханові з вини відповідача сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача. Внаслідок ДТП та поведінки відповідача позивачу були спричинені моральні страждання, що відобразилося на його способі життя. Моральні страждання позивач оцінює у 6 000 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі відновлювального ремонту автомобіля та вартість втрати товарної вартості автомобіля від відновлювального ремонту, визначених на підставі експертизи; стягнути з відповідача на користь позивача 6 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення експертизи та судові витрати.

В судовому засіданні позивач був відсутній, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 38 ЦПК України, приймати участь у справі через свого представника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги і надав суду пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними в позові. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні був відсутній. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином - телефонограмою (а.с. 105). Причину неявки до суду не повідомив. Заяви про відкладання розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надав.

Судом, за згодою представників позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи за відсутністю відповідача і постановлення по справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи … на підставі доказів, наданих сторонами. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшли. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру…

Частина 1 статті 1187 ЦК України встановлює, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання…, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Між сторонами склалися відносини, врегульовані нормами цивільного законодавства, якими передбачено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Порядок та умови відшкодування такої шкоди безпосередньо встановлені ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

Відповідно до абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з наступними змінами), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль ВАЗ - 2104, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого РЕП ДАІ 16.09.1999 р. (а.с.7), яку суд оцінює як допустиму і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки оригінал зазначеного документу видано уповноваженою державною установою і оформлено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачу на праві власності належить автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3, що підтверджено матеріалами адміністративної справи № 3/432/39/2014 (432/9/14-к) від 09.01.2014 р.

Таким чином, відповідач як володілець автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_3, в сенсі положень абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», є володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні встановлено, що 30.12.2013 р. о 20.30 г. на пр. Леніна в м. Стаханові з вини відповідача сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, що підтверджено копією постанови судді Стахановського міського суду Луганської області від 09.01.2014 р. (а.с. 6), яку суд оцінює як допустиму і кладе в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки постанова судді Стахановського міського суду від 09.01.2014 р., винесена за результатами розгляду адміністративної справи, у встановленому законом порядку не оскаржувалася, а отже набрала законної сили. Також факт пошкодження автомобіля позивача внаслідок ДТП підтверджено копією довідки відділення ВДАІ Стахановського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.8), яку суд також оцінює як допустиму і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки оригінал зазначеного документу складено уповноваженою посадовою особою і оформлено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім того, відповідно до положень ч.4 ст. 61 ЦПК України… постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено… постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом вважається встановленим і доведеним факт дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача 30.12.2013 р. о 20.30 г. на пр. Леніна в м. Стаханові, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль позивача.

Ринкова вартість непошкодженого автомобіля позивача під час проведення судової автотоварознавчої експертизи при техніко - експлуатаційних характеристиках на час здійснення дорожньо - транспортної пригоди складала 22 684, 55 грн., а вартість відновлювального ремонту - 21 318,72 грн., що підтверджено висновком № 5923 судової автотоварознавчої експертизи від 06.05.2014 р. (а.с.42-86), яку суд оцінює як допустиму і кладе її в основу рішення в якості письмового доказу, оскільки експертний висновок оформлений у відповідності до вимог діючого законодавства і достатньо аргументований.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі Закон) цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Стаття 3 Закону визначає, що обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Згідно з положеннями п.21.3 ст. 21 Закону при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс.

Таким чином, на підставі п.21.1 ст. 21 Закону, з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу…без страхового полісу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, у встановленому законом порядку, не застрахував свою цивільно - правову відповідальність, що підтверджено поясненнями представника позивача і на спростування зазначеного факту відповідачем суду переконливих доказів суду не надано.

Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (далі Пленум) зазначає, що оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону перд'явлення за вибором потерпілого вимог щодо відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Таким чином, в сенсі положень зазначеного пункту Пленуму, оскільки цивільно - правова відповідальність відповідача не застрахована, звернення позивача безпосередньо до відповідача як особи, винної у спричиненні матеріальних та моральних збитків внаслідок ДТП, не суперечить вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 21 318,72 грн., визначеної експертним висновком як вартість відновлювального ремонту автомобіля, спричиненої майну позивача внаслідок ДТП винним у вчиненні якого був відповідач, є законними обгрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь вартості втрати автомобілем внаслідок ДТП товарної вартості, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до експертного висновку, внаслідок того, що строк експлуатації автомобіля позивача перевищує 5 років, розрахунок втрати товарної вартості не проводиться, що підтверджено експертним висновком № 5923 від 06.05.2014 р. (а.с.48), оцінка якому, як письмовому доказу надана судом вище і додаткової аргументації не потребує.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній … особі неправомірними… діями… відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини… Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.

Доводи представника позивача з приводу перенесених позивачем моральних страждань, які ним оцінені у 6 000 грн. на увагу не заслуговують, оскільки позивач звернувся до суду особисто за захистом саме свого порушеного права, а в обґрунтування понесених ним моральних страждань представник позивача зазначає, що саме він поніс моральні страждання, оскільки під час ДТП керував транспортним засобом, який належить позивачу на праві власності, і саме його спосіб життя, внаслідок пошкодження автомобіля, був змінений, тому 6 000 грн. - це оцінка моральних страждань, понесених не позивачем а його представником, а відповідно до положень абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа (фізична чи юридична) повинна довести наявність такої шкоди, спричиненої безпосередньо їй, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові по справі № 6-65цс11 від 19.12.2011 р., які, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для застосування всіма суддями України

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 21 318,72 грн. - в частині відшкодування витрат на відновлювальний ремонт автомобіля позивача.

Частина 1 статті 79 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина 3, зазначеної вище статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи відносить: витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України, оскільки вимоги позивача судом задоволені частково, а саме на 78 %, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до частки задоволених позовних вимог, а саме в сумі 190 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на проведення судової атотоварознавчої експертизи задоволенню не підлягають, оскільки, а ні позивачем, а ні його представниками не надано суду переконливих доказів, з приводу того, що ними проведено оплату зазначеної експертизи і в якому розмірі.

Керуючись ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»; ст.ст. 23 ч.1, 1167 ч.1, 1187 ч.1, 2 ЦК України; преамбулою, ст.ст. 3, 21 п.21.1, 21.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних заходів»; абз.2 п.4, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; Постановою Верховного Суду України по справі № 6-65цс11 від 19.12.2011 р.; ст.ст. 10, 11, 30, 60 ч.1 , 61 ч.4, 79 ч.3, 88 ч.1, 212-215, 224-228, 292, 294 ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 21 318,72 грн. в рахунок відшкодування спричиненої майнової шкоди внаслідок ДТП.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 190 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно до частки задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка подається до Стахановського міського суду Луганської області протягом 10 днів, з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі але були відсутніми під час проголошення, протягом 10 днів, з дня отримання копії рішення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.

Головуючий Шаргаровська В.І.