Справа №584/233/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Токарєв С. М.
Номер провадження 22-ц/788/1368/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 27
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Гагіна М. В. , Ільченко О. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 16 червня 2014 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6,
про визнання недійсним договору іпотеки, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 16 червня 2014 року відмовлено в позові ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Всі доводи апеляційної скарги, по суті зводяться до того, що суд першої інстанції помилково встановив, що у даному випадку сплинув строк позовної давності, оскільки вона дізналася про порушене її право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, лише у 2013 році після проведення прилюдних торгів. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України вона не пропустила строк позовної давності.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, а представник Банку - Данечкіна О.О. та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
Судом першої інстанції по суті встановлено, що 08 вересня 2001 року укладено шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_5
28 вересня 2004 року ОСОБА_5 придбав нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 28 вересня 2004 року та витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно № 5019409 від 11 жовтня 2004 року.
02 жовтня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 012/15-12/2953-З, відповідно до якого останній у забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 012/15-12/2953 від 17 вересня 2007 року передав в іпотеку банку нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1663 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Путивльського районного суду від 20 червня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Заочним рішенням Путивльського районного суду від 10 грудня 2012 року звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 012/15-12/2953-З від 02 жовтня 2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором.
29 листопада 2013 року СП «Юстиція» провело прилюдні торги по реалізації нежитлової будівлі загальною площею 1663 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Переможцем торгів визнано ОСОБА_6, що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 09 грудня 2013 року.
Рішенням Путивльського районного суду від 20 січня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 квітня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та змінено рішення Путивльського районного суду від 20 січня 2014 року, в частині викладення мотивувальної частини рішення.
Суд апеляційної інстанції ухвалюючи вищеназване рішення від 29 квітня 2014 року встановив, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст.ст. 60, 70 СК України, було спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивачка ОСОБА_3 мала право власності на 1/2 частку цього майна.
У матеріалах нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса ОСОБА_10, які були передані до Сумського обласного нотаріального архіву, відсутня нотаріально посвідчена згода ОСОБА_3 на передачу в іпотеку приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією наданою Сумським обласним нотаріальним архівом у листі від 05 червня 2014 року № 842/01-23.
Нотаріально посвідчена згода надавалась ОСОБА_3 02 жовтня 2007 року на взяття ОСОБА_5 кредиту у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», проте кредитний договір укладався 17 вересня 2007 року, а договір іпотеки - 02 жовтня 2007 року.
Із змісту заяви позивачки ОСОБА_3 від 06 вересня 2007 року, викладеній у простій письмовій формі, у вказаній заяві вона надала згоду на отримання кредиту своїм чоловіком та не заперечувала проти передачу в заставу банку майна набутого подружжям під час шлюбу.
Факт підписання вказаної заяви ОСОБА_3 не заперечується і відповідачем ОСОБА_5, що підтверджується копією його письмової заяви від 20 березня 2014 року, яку позивачем було додано до позовної заяви.
Із акту (звіту) перевірки стану та наявності застави від 19 жовтня 2010 року, який підписано позивачкою ОСОБА_3 вбачається, що останньою у 2010 році надавався для перевірки уповноваженим працівникам ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» предмет іпотеки (нежитлову будівлю загальною площею 1663 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) за вищевказаним договором іпотеки від 02 жовтня 2007 року.
Позивачка звернулася до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів тільки 18 березня 2014 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку сплив строк позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки про застосування позовної давності було заявлено представником відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ухвалення рішення судом у цій справі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надала належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний договір іпотеки № 012/15-12/2953-З від 02 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був посвідчений нотаріусом Путивльського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с. 36-38), а з позовом про визнання договору іпотеки недійсним позивачка ОСОБА_3 звернулася лише 18 березня 2014 року (а.с. 2).
ОСОБА_3 своєю письмовою заявою від 06 вересня 2007 року надала згоду на отримання кредиту в розмірі 412000 грн. від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» своєму чоловіку, з яким перебувала в зареєстрованому шлюбі та не заперечувала проти передачі в заставу Банку майна набутого ними під час шлюбу, а саме будівлі за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення зобов'язань по кредиту (а.с. 12). Фотокопію названої заяви ОСОБА_3 долучила до позовної заяви, як письмовий доказ.
Із акту (звіту) перевірки стану та наявності застави від 19 жовтня 2010 року підписаного працівником Банку та ОСОБА_3 вбачається, що остання приймала участь, як уповноважена особа заставодавця (іпотекодавця) ОСОБА_5 при перевірці працівником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» предмету іпотеки - нежитлового приміщення загальною площею 1663 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за вищевказаним договором іпотеки (а.с. 83).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 знала, а як мінімум могла і повинна була довідатися, у період з 06 вересня 2007 року по 19 жовтня 2010 року, про порушене її право власності на вищезазначене нежитлове приміщення, шляхом передачі ОСОБА_5 цієї будівлі в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вищевказаним іпотечним договором від 02 жовтня 2007 року, тобто вона знала і про осіб, які порушили її право власності на зазначене нерухоме майно.
16 червня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з письмовою заявою про застосування строку позовної давності (а.с. 101).
Крім того, колегія суддів враховує, що статтею 13 Конституції України та ч.4 ст. 319 ЦК України, зокрема, передбачено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За законом власник майна повинен утримувати своє майно, цікавитись його станом та правовим режимом.
Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Цей закон опубліковано в офіційних виданнях (Голос України від 15 липня 2003 року - № 129, Офіційний вісник України від 25 липня 2003 року - 2003 р., № 28, стор. 56, стаття 1362, код акту 25715/2003, Відомості Верховної Ради України від 19 вересня 2003 року - 2003 р., № 38, стаття 313, Урядовий кур'єр від 01 жовтня 2003 року- № 183), отже доведено до відома ОСОБА_3
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права після сплину строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.
При цьому, колегія суддів враховує, що у своїй позовній заяві позивачка не посилалась на поважні причини пропущення позовної давності, не подавала суду з цього приводу відповідних доказів.
Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.
Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 16 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -