ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 1/324 | 26.12.08 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»
До Державного підприємства «Вугілля України»
Про стягнення 73 234, 05 грн.
Суддя Мельник В.І.
Секретар Онищенко І.П.
Представники:
від позивача Сапса Т.В., довіреність № 08-29 від 02.01.2008р.
від відповідача Пилипчик О.С., довіреність № 11-01/3-Д від 11.01.2008р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 73 234, 05 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач поставив позивачу згідно Договору поставки вугілля № 9-02/1-П від 01.02.2007 р. неякісне вугілля.
Ухвалою суду від 18.11.08 порушено провадження у справі № 1/324 та призначено розгляд на 05.12.08.
05.12.2008р. в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та надав заяву про застосування строків позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, тому суд відклав розгляд справи на 26.12.2008 року.
26.12.2008 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі, та підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до договору поставки вугілля № 9-02/1-П від 01.02.2007 року укладеного між позивачем та відповідачем, постачальник (відповідач) зобов’язався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті. Додатковою угодою № 05-03/07 від 31.03.2007 дію договору продовжено до 30.06.2007р.
п.3.1. договору встановлювались граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності.
На виконання умов договору 24 та 29.05.2007р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля марки ДГСШ 0-13 та ГСШ 0-13, вантажовідправником якого було ВАТ ЦЗФ «Октябрська», в загальній кількості 1022000 кг (надалі –спірне вугілля), зокрема: за накладними №№ 49405612 (вагони №№ 67656173, 65716748, 66601543, 60043551, 65703449, 67883330), 49405613 (вагони №№ 67386706, 61733242, 66168949, 65724270, 66377672) 49405614 (вагони №№ 66189044, 66937558, 67856179) від 21.05.2007, 49739378 (вагон № 66631268) від 25.05.2007р.
При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам п.3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2007 та не може бути використане в технологічному процесі виробництва електроенергії, оскільки фактична зольність (Аd) спірного вугілля становила від 39,7% до 50,2% проти 25% гранично допустимого вмісту золи для збагаченого вугілля за договором.
Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представники вантажовідправника запрошувались позивачем телеграмою від 25.05.2007 № 581, а телеграмою від 29.05.2007 № 590 позивач повторно просив направити представників для участі у випробуванні спірного вугілля.
Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля №№ 3526, 3531 від 30.05.2007, № 3655 від 30.05.2007, складені та підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками ТОВ «Вуглехімічна лабораторія»за договором № 21/03/2007 від 21.03.2007, як представниками інспекції по якості.
У проведенні контрольного випробування спірного вугілля брала участь також представник вантажовідправника –ВАТ ЦЗФ «Октябрська Третяк О.В., що діяла на підставі довіреності від 04.05.2007 № 886. однак від підписання актів приймання вугілля зазначений представник вантажовідправника відмовилась.
Крім того довіреностями від 28.02.2007 № 765 та від 28.02.2007 № 758, 28.04.2007 № 1498 відповідач уповноважило ДП «Добропіллявугілля»та ДП «Шахтоуправління Південно донбаське №1»(дані підприємства є власниками та виробниками спірного вугілля, про що у графі 4 залізничних накладних «Заяви і відмітки відправника», місяться відмітки, внесені вантажовідправником, які потрібні для одержувача (покупця) та які передбачені пунктом 2.6 Договору)Ю проводити від імені довірителя звіряння якості і кількості вугілля, брати участь у зважуванні вугілля у вагонах, проводити сумісне опробування вугілля, поставленого на теплові електричні станції ВАТ «Західенерго»в рахунок договору та підписувати у зв’язку з цим відповідні акти. Зазначені довіреності ДП «Вугілля України»видані з правом передоручення і дійсні до 28.02.2008 та 28.01.2008. (копії наявні в матеріалах справи).
В свою чергу, ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1»довіреністю № 1101/15 від 30.03.2007 та ДП «Добропіллявугілля»довіреністю № 345 від 21.05.2007р. (копії наявні в матеріалах справи), уповноважило Третяк О.В. приймати участь у спільному опробуванні вугільної продукції, поставленої за договором на Бурштинську ТЕС.
Отже, Третяк О.В. під час приймання вугілля по якості на Бурштинській ТЕС представляла інтереси як вантажовідправника так і постачальника.
П.5.3 договору встановлено, що покупець має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.
Факсограмами від 25.05.2007 № 06/1550 та від 30.05.2007 № 06/1583 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв’язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду його повернення вантажовідправнику (копії наявні в матеріалах справи).
Спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 26.05.2007 та 01.06.2007 в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 35999132 від 26.05.2007 та 36087012 від 01.06.2007( копії в матеріалах справи), виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.
п.6.4. договору встановлено, що у випадку поставки неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв’язаних з постачанням такого вугілля.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надсилались претензії від 30.07.2007 № 119-179 на суму 68 056,93 грн. та від 01.08.2007 № 119-185 на суму 5177,11 грн. на загальну суму 73234,05 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 73234,05 грн. збитків, понесених позивачем внаслідок поставки відповідачем неякісного вугілля, а саме сплатою Укрзалізниці: 1) провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Родінська Донецької залізниці в сумі 69 420 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 35999132 від 26.05.2007 та 36087012 від 01.06.2007 та переліками Тех. ПД-4 Львівської залізниці №№ 27 від 26.05.2007 та 37 від 05.06.2007 про проведення платежів (копії в матеріалах справи); 2) плати за користування вагонами в сумі 3 517,08 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 996/979 від 26.05.2007, № 1048/1031 від 01.06.2007 та переліками Техпд-4 Львівської залізниці № 26 від 28.05.2007, № 53 від 04.06.2007 про проведення платежів (копії в матеріалах справи); 3) зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 296,96 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи № 0293 від 26.05.2007, № 0308 від 01.06.2007р. та переліками Техпд-4 Львівської залізниці № 26 від 28.05.2007р., № 53 від 04.06.2007 про проведення платежів.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.
У своєму відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивач не повідомив відповідача про розбіжності між показниками якості спірного вугілля, в результаті чого був позбавлений можливості прибути на станцію позивача для спільного відбору проб.
Позивач проти цього твердження заперечив, та надав суду оригінали доказів того, що відповідач декілька разів повідомлявся про розбіжності показників та викликався прибути на станцію позивача. Позивач надав телеграми № 581 від 25.05.2007р. та № 590 від 29.05.2007р. (копії наявні в матеріалах справи), також позивач надав факсограми (копії в матеріалах справи), якими відповідач повідомлявся про розбіжності в показниках та проханням дати згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям назад на станцію відправлення відповідача.
Також представник відповідача заперечив проти позовних вимоги посилаючись на те, що відповідачем не уповноважувалась Третяк О.В. діяти від імені відповідача.
Позивач проти наведеного заперечив, посилаючись на наявність довіреностей, які надані відповідачем ДП «Шахтоуправління П. Донбаська №1»та ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»для проведення звіряння якості і кількості вугілля, брати участь у зважуванні вугілля у вагонах, проводити сумісне опробування вугілля, поставленого на теплові станції. А наведені вище підприємства , в свою чергу, передоручили такі ж повноваження своєму представнику Третяк О.В., яка й приймала участь проведенні сумісного опробовування вугілля, яке було поставлене на станцію позивача.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи і не спростована відповідачем.
Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 732,34 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 118, 00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі19нь.лідок чого останньому було нараховано штрафні санкції за несвоєчасне виконання своїх договірних зобоввки НБУ за кожен день,79мовився від нарахування пені 714,68 грн.ро те, що відповідач сплатив часткову суму боргу 1625,58 грн.. 8х днів з дати, вк.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 20, 173, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 16, 22, 526, 610, 611, 623, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 4, код ЄДРПОУ 32709929, р/р 260093016513 в АК Промінвестбанк м.Київ, МФО 300012, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м.Львів, вул. Козельницька 15, код ЄДРПОУ 2326955, рахунок № 26002304509 у Львівському обласному управлінні ВАТ «Ощадбанку», МФО 325796) 73234 (сімдесят три тисячі двісті тридцять чотири)грн.05 коп. - збитків; 732(сімсот тридцять дві) грн. 34 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя В.І.Мельник
(Рішення виготовлене та підписане 10.01.2009р.)