АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1902/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 50 Казидуб О. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддівЄльцова В. О. , Карпенко О. В.

при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат на оздоровлення наперед ,-

в с т а н о в и л а :

27 лютого 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат на оздоровлення наперед, посилаючись на те, що вона, 22 листопада 2001 року уклала шлюб з ОСОБА_7, який зареєстрований в Черкаському міському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Черкаси за № 1800.

Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає в добровільному порядку ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини.

Позивач зазначає у позові, що кошти, які вона отримує в якості заробітної плати за основним місцем своєї роботи та пенсія, що виплачується їй в органах пенсійного фонду, як інваліду 2 групи, не дають можливості належним чином забезпечити себе і створити належні умови сину. Вони постійно переживають фінансові труднощі, так як через проблеми зі здоров'ям, як у неї, так і їх сина, потребують постійно додаткових коштів.

Позивач ОСОБА_6 вказує, що син народився зі слабким імунітетом, часто хворіє, з народження перебуває на «Д» обліку з діагнозом ЧДХ (часто довго тривало хворіюча дитина), гіперметропічний астигматизм, атопічний дерматит, правобічний поперековий сколіоз 1 ст. По декілька разів на рік їх сину приходиться проходити платні медичні обстеження та лікування від хвороб. Лікарі постійно наголошують, що неодмінними умовами для відновлення стану здоров'я дитини є посилене харчування та щорічне санаторно-курортне оздоровлення не менш як 21 день.

Також на її утриманні знаходиться дочка від першого шлюбу ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є інвалідом 3 групи по слуху.

Позивач посилається, що з 26 квітня 2004 року відповідач ОСОБА_7 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Черкаси як платник єдиного податку. За останні п'ять років відповідачем до ДПІ у м. Черкаси було задекларовано доходи у наступних розмірах: за 2009 рік - 335993,10 грн.; за 2010 рік - 206525,97 грн.; за 2011 рік - 311767,11 грн.; за 2012 рік - 25109,95 грн.; за 2013 рік - 186219,64 грн. Отже, середньомісячний дохід відповідача за останній 2013 рік складає 15518,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не піклується та не цікавиться ні духовним, ні емоційні ні психологічним, ні фізіологічним розвитком дитини, відсторонився від надання йому матеріальної допомоги, позивач вважає, що реальною сумою, яка відповідатиме критеріям справедливості, та інтересам дитини буде стягнення з нього аліментів в розмірі 4000,00 грн. щомісячно і додаткові витрати наперед на оздоровлення дитини 4000 грн. у травні щороку на оздоровлення сина до повноліття. Тому позивач звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення сином повноліття та додаткові витрати наперед на оздоровлення дитини в розмірі 4000 грн. у травні щороку на оздоровлення сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення сином повноліття.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2014 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат на оздоровлення наперед задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Золотоноша на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 1000,00 грн., щомісячно, починаючи з 27 лютого 2014 року до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір на користь держави в розмірі 243,60 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, та стягуючи із відповідача аліменти в розмірі 1000 грн. щомісяця, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач матеріальну допомогу дитині не надає, однак відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття , створювати необхідні умови для її розвитку і життя. Судом враховано, що відповідач є приватним підприємцем і має нерегулярний, мінливий дохід, тому визначено стягнення аліментів в твердій грошовій сумі з врахуванням матеріального становища відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення додаткових витрат на перед на оздоровлення в розмірі 4000 грн. у травні щороку на сина ОСОБА_9 і до повноліття дитини, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги ніякими доказами не підтвердженні. В позивача до відповідача претензій по оплаті додаткових витрат на оздоровлення в розмірі 4000 грн. за 2013 рік на сина ОСОБА_9 по квитанціям, які приєднані до матеріалів справи не має, доказів в частині додаткових витрат на оздоровлення дитини на наперед, кількості та вартості медичних послуг, які необхідні для обстеження та лікування дитини в 2014 році позивачем не надано.

Колегія суддів вважає, що повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів в твердій сумі 1000 гривень щомісячно і відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на перед на оздоровлення у травні щороку на сина, суд належним чином не перевірив матеріальне становище позивача та відповідача, не з'ясував можливість відповідача сплачувати аліменти на дитину та визначив їх розмір лише, посилаючись на доводи відповідача про його матеріальне становище, не врахувавши доводи позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що сторони з 22 листопада 2001 року перебувають у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачем.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Частиною 1 ст. 184 СК України визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі та передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний , мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин , що мають істот не значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилалася на те, що відповідач є приватним підприємцем та має значний дохід, матеріальної допомоги на утримання сина добровільно не надає, тоді як син, через проблеми із здоров'ям, потребує постійно додаткових витрат, які пов'язані з посиленим харчуванням та щорічним санаторно-курортним оздоровленням, які вона також просила стягнути з відповідача в розмірі 4000 грн. один раз в травні кожного року, крім аліментів кожного місяця в твердій грошовій сумі.

Згідно даних довідки про стан здоров'я дитини № 48 від 27 серпня 2013 року вбачається, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на «Д» обліку з діагнозом: ЧДХ (часто довготривало хворіючи дитина), гіперметропічний астигматизм, атопічний дерматит.

В судовому засіданні відповідач також не заперечував, що дитина хвороблива від народження, в даний час навчається в спеціалізованій школі. Однак, відповідач вважає що ніякого посиленого чи спеціального планового лікування і оздоровлення в даний час син не потребує, а він згоден сам поїхати з сином й оплатити відпочинок та оздоровлення на морі.

Як вбачається із матеріалів справи згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_7 є фізичною особа підприємцем та платником єдиного податку, видом діяльності його є будівельні роботи.

Згідно наданого відповідачем до суду звіту про валовий дохід, сплачені податки, витрати та чистий прибуток ПП ОСОБА_7 за 2013 рік, складеного ним особисто, вбачається, що чистий прибуток ПП ОСОБА_7 за 2013 рік становить 34820,83 грн. Також відповідач є інвалідом 3 групи загального захворювання по життєво та отримує пенсію в розмірі 896,00 грн. Інші дані про доходи відповідача вказані позивачем на підставі даних звітів податкової інспекції.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта є обгрунтованими в частині збільшення розміру аліментів щомісячно на утримання сина і підлягають частковому задоволенню в розмірі 1500 гривень щомісячно до повноліття дитини з 1000 гривень, які визначив суд.

При визначенні розміру аліментів колегією суддів враховується стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів інші обставини, що мають істотне значення, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Крім того, як роз'яснив п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та не обґрунтовано відповідними документами, що дитина страждає на тяжке захворювання або потребує операції, що свідчить про необхідність збільшення витрат на придбання ліків, спеціальний медичний огляд, санаторно - курортне лікування.

Посилання апелянта, що нею в достатній мірі надано докази для підтвердження витрат в зв'язку із хворобливістю дитини і необхідністю додаткових витрат не підлягають задоволенню, оскільки видана довідка лікаря носить рекомендаційний характер, належного комісійного висновку лікарів немає про обов'язковість саме такого виду санаторно - курортного лікування, також позивачем не надано письмових доказів розрахунку понесених витрат чи про стягнення додаткових витрат наперед, які можливо передбачити на майбутнє лікування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, оскільки рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено неповне з'ясування обставин справи , що мають значення для справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_7 аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 27 лютого 2014 року до повноліття дитини. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та додаткових витрат на оздоровлення наперед - змінити в частині часткового задоволення вимог про стягнення аліментів в твердій сумі 1000 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Стягувати з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Золотоноша, жителя АДРЕСА_1, приватного підприємця на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 27 лютого 2014 року до повноліття дитини.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :