Справа № 161/16330/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В.

Провадження № 22-ц/773/1163/14 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

при секретарі Янко О.А.,

з участю представника позивача Омельчук М.М.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 03 грудня 2013 року задоволено позов публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Західінкомбанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 952884,22грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій посилається на часткову незаконність і необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. ОСОБА_2 вважає, що розмір неустойки може бути судом значно зменшений. Як обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки відповідач зазначила раптову хворобу чоловіка ОСОБА_4, який тривалий час лікувався, в тому числі і за кордоном, в подальшому отримав ІІ групу інвалідності, те, що у 2013 році її підприємницька діяльність не приносила значних прибутків. Просить заочне рішення змінити в частині стягнення розміру неустойки.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачі подали заяву про зменшення розміру неустойки до 50000грн.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк згідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.551 ЦК України - предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2012 року між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №2711/12-206, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 700000грн. для рефінансування кредитної заборгованості ОСОБА_2 згідно умов кредитного договору №1306/05-612 від 13.06.2005року, зі сплатою 15 відсотків річних на строк до 27 листопада 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 27 листопада 2012 року укладено договір поруки №2711/11-207.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, в зв'язку з чим станом на 01 вересня 2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 952884,22грн., з яких: непогашений кредит - 690277,78грн.; несплачені проценти по кредиту - 40402,39грн.; штраф в розмірі 30% від простроченої суми кредиту - 207083,33грн.; штраф в розмірі 30% за прострочення сплати процентів - 12120,72грн.; несплачена комісія за надання та управління кредитом в сумі - 3000грн., яку суд стягнув з відповідачів. Сума заборгованості відповідачем не оспорюється.

Суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки до 50000грн. Так, уклавши 27.11.2012 року з банком кредитний договір відповідач ОСОБА_4 здійснив 28.12.2012 року часткову оплату кредиту в сумі 9722,22грн., більше погашення кредиту не проводив, сплачував лише проценти по кредиту в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року. В серпні 2013 року відповідачам направлялась претензія - вимога, у якій вказувалось про негайне здійснення повного погашення простроченої кредитної заборгованості та у випадку невиконання вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості - про нарахування неустойки. Дані вимоги відповідачами залишені без уваги. Боржниками практично не виконувались і не виконуються на даний час зобов'язання по погашенню кредиту.

Розмір стягнутої судом неустойки не перевищує розміру збитків, а саме суми заборгованості по кредиту.

Суду не надано доказів суттєвого погіршення матеріального становища позичальника ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_4 працює, має постійний дохід, відповідно до медичних документів почав хворіти у листопаді 2013 року, інвалідність ІІ групи отримав у травні 2014 року. Згідно поданої поручителем ОСОБА_2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності становить 1616987,20грн.

Отже, відповідачі могли здійснювати погашення кредиту у встановлений графік платежів і обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки відсутні.

Рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 грудня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді