АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
_______________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 квітня 2014р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» до ОСОБА_1, ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановила:
у грудні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 16 833грн. 44коп. заборгованості за надані послуги, 3076грн.70коп. інфляційних втрат та 2544грн. 84коп. -три відсотки річних.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, який обслуговується ТОВ «Рада 7», з якими 22 травня 2013р. укладено договір «Про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій» і які зобов'язалися вносити плату за послуги по авансовій системі оплати послуг. Однак, відповідачі постійно порушують умови договору, у зв'язку із чим станом на 1 грудня 2013р. утворився борг у розмірі 16 833грн. 44коп., який позивач просить стягнути з врахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням суду від 2 квітня 2014р. у позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається на неврахування судом умов договору, який був укладений сторонами 22 травня 2013р., відповідно до п. 8.11. якого сторони погодили, що плату за послуги, передбачені договором, у тому числі і за опалення, споживач сплачує з 7 квітня 2009р. Також апелянт стверджує, що відповідачами не було надано належних доказів відсутності опалення у їх квартирі з 7 квітня 2009р. по 10 квітня 2013р.
Крім того, апелянт зазначає про не застосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затвердженні постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005р., так як відповідачі не зверталися до позивача із заявою про взяття на облік квартирного засобу обліку теплової енергії і не зверталися із заявами про ненадання послуг з опалення з 7 квітня 2009р. по 10 квітня 2013р.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення відповідачів, які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/6812/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З наданих суду документів встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частинах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам не надавалися послуги з опалення, тому вони не зобов'язанні їх оплачувати.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Отже, споживач житлових послуг зобов'язаний їх оплачувати у разі їх надання.
У судовому засіданні встановлено, що 22 травня 2013р. сторони уклали договір про надання послуг з управління та утримання будинку, спору та прибудинкових територій.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення від кількісних і якісних показників від нормативних, якщо це сталося з вини виконавця, виконавець здійснює перерахунок розміру плати.
Пунктом 8.12.1. договору визначено, що точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві з центрального опалення є відгалуження від стояків у технічних шафах або у межах квартири за відсутності технічних шаф.
Предметом даного спору є оплата заборгованості за центральне опалення.
Відповідно до п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі Правила) відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Пунктом 29 Правил передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.
У судовому засіданні встановлено, що будинок 6-б по вул. Старонаводницькій у м. Києві, де розташована квартира відповідачів, обладнаний забудовником технічними шафами розподілу системи центрального опалення до квартир, що створює технічну можливість відключення квартир від центрального опалення.
Згідно акту державної приймальної комісії, затвердженого 30 вересня 2008р. та зареєстрованого 10 листопада 2008р., будинок прийнято в експлуатацію і позивачем суду не було надано доказів, що технічна можливість відключення квартир від центрального опалення не була передбачена схемою теплопостачання, яка прийнята в експлуатацію, або про не відповідність її Закону України «Про теплопостачання».
Вказані обставини не заперечував представник позивача, а крім того, вони підтверджені актами обстеження квартири відповідачів від 10 квітня 2013р. та від 1 лютого
- 3 -
2014р. (с.с.35, 69), згідно яких зафіксовано відсутність опалення у квартирі відповідачів, та заявою відповідача ОСОБА_1 про не підключення опалення до квартири від 16 березня 2013р. (с.с.36).
Крім того, актом обстеження лічильника центрального опалення, який розміщений у технічній шафі на місці вводу системи центрального опалення до квартири відповідачів, від 2 липня 2014р. встановлені показники 01127,43куб.м., що спростовує доводи позивача про здійснення опалення квартири відповідачів з квітня 2009р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надавалися послуги з центрального опалення квартири відповідачів.
Доводи апелянта про те, що відповідачі не зверталися до позивача із заявою про взяття на облік квартирного засобу обліку теплової енергії відповідно до Правил, колегія суддів вважає безпідставними, так як з наданих суду документів встановлено, що засіб обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, розташований у технічній шафі, яка знаходиться за межами квартири відповідачів, доступ до шафи мають тільки працівники позивача, які також здійснюють її опломбування, що підтверджується актом від 1 лютого 2014р.
Позивач не заперечував, що вказаний засіб обліку був встановлений на місці вводу системи центрального опалення до квартири відповідачів забудовником, а не самовільно відповідачами, тому саме позивач повинен був взяти його на облік та здійснювати нарахування відповідно до показників лічильника або надати докази підключення квартири відповідачів до мережі централізованого опалення.
При цьому, п. 10 Правил визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Твердження апелянта про те, що відповідачі не зверталися із заявами про ненадання послуг з опалення з 7 квітня 2009р. по 10 квітня 2013р., тому відсутні підстави для не нарахування їм оплати за послуги з центрального опалення, колегія суддів вважає неправомірними, оскільки Правилами, зокрема п. 33, передбачено, що споживач повідомляє виконавця про неналежне надання або ненадання послуг виконавцем, а відповідачі не бажали отримувати послуги з опалення їх квартири, що вони підтвердили під час судового розгляду, а також вбачається із заяви відповідача від 16 березня 2013 (с.с.36).
Разом з тим, п. 28 Правил визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Отже, відповідачі, які мають індивідуальну систему опалення, повинні оплачувати послуги з центрального опалення місць загального користування.
На вказану норму не звернув увагу суд першої інстанції, повністю відмовляючи у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до наданого апеляційному суду позивачем розрахунку заборгованості за опалення місць загального користування дана сума становить 4 578грн. 88коп. станом грудень 2013р., тому колегія суддів вважає, що відповідачі зобов'язані сплатити дану заборгованість.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок вказаних показників зроблений відповідно до встано-вленого порядку, тому з відповідачів підлягають стягненню 531грн. 33коп. інфляційних втрат
- 4 -
та 145грн. 16коп. - трьох процентів річних.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тому відповідачі повинні сплатити вищезазначену заборгованість відповідно до їх частки у праві власності.
Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені норми матеріального права, тому ухвалено помилкове рішення про звільнення відповідачів від сплати послуг за централізоване опалення місць загального користування, у зв'язку із чим колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 квітня 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» заборгованість у сумі 5 255грн. 37коп. та судовий збір сумі 229грн. 40коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: