Справа № 1150                                                      Головуючий у 1 інстанції Кісілевич П.І

Категорія                                                               Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Хопти С.Ф.,

суддів: Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі: Муханько О.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міськсуду від 14.07.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міськради, 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним, визнання бездіяльності міськради незаконною, -

встановила:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати- ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці 0,1272 га.

Як йому стало відомо, рішенням 30-ї сесії Ірпінської міськради від 25.12.2004 року його брату- ОСОБА_2- 3-ій особі по справі було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки розміром 0,05 га, розташованої за вищезазначеною адресою, яка за рішенням Ірпінської міськради в 1977 році на підставі заяви матері була надана йому для будівництва будинку.

Вважав, що оскільки його брат будівництво на вказаній земельній ділянці не розпочинав, тобто не використовував її за цільовим призначенням то він втратив право на користування нею. Тому рішення міськради від 25.12.2004 року про надання дозволу на приватизацію даної ділянки є незаконним та просив визнати незаконною бездіяльність ради, яка не припинила право ОСОБА_2 на земельну ділянку .

Постановою Ірпінського міськсуду від 14:07.2006 року в задоволенні позову відмовлено. 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду та ухвалити нову по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ірпінської міськради від 16.08.1977 року ОСОБА_2 було надано земельну ділянку пл.500 кв. м для будівництва житлового будинку із земельної ділянки його матері за її згодою АДРЕСА_1, в її користуванні залишилось 745 кв.м . За рішенням 30-ї сесії Ірпінської міськради від 25.12.2004 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Достатньо повно з"ясувавши обставини справи, суд дав їм належну правову оцінку і обґрунтувавши, прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, заявлених позивачем, оскільки земельна ділянка перебувала в законному користуванні його брата-ОСОБА_2, тому він на підставі ст. 116 ЗК України мав право на її приватизацію.

Крім того, звертатись до суду з позовом про вилучення земельної ділянки чи про припинення права на користування нею - це право , а не обов'язок органів місцевого самоврядування.

Посилання позивача на те, що рішенням Ірпінської міськради порушуються його права як спадкоємця майна ОСОБА_3 не ґрунтуються на матеріалах справи та законі, оскільки спірна земельна ділянка була передана брату ОСОБА_2 в користування ще в 1977 році , а тому позивач при спадкуванні будинку після смерті матері не набув права на користування нею.

Інші доводи позивача не ґрунтуються на доказах і не спростовують висновків суду, викладених в постанові.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, Що постанова ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасуванні не має.

Керуючись ст.ст. 198, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Ірпінського міськсуду від 14.07.2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.