Справа № 22-А-1285/2006                                       Головуючий в 1 інстанції    Подрєзова Г.О.

Категорія                                                                    Доповідач у 2 інстанції          Голуб С.А.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2006 року  колегія суддів   судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого  Сліпченка О.І.

суддів:                                             Голуб С.А., Коцюрби О.П.

при секретарі  Некорі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2006 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату

про порушення прав і свобод, гарантованих Конституцією України, відновлення розміру пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2006 року позивач пред"явив в суді названий позов. В позові посилався на те, що з 1 січня 2005 року він отримував пенсію, нараховану відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15 серпня 2005 року, в тому числі отримував як інвалід війни 3 групи надбавку в розмірі 664 грн. З квітня 2006 року розмір пенсійного забезпечення відповідачем був безпідставно зменшений. Просив суд відновити розмір пенсії, який був визначений станом на 1 січня 2005 року.

Постановою суду  в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що суд неправильно встановив, що доплата за службу в зоні відчуження носила постійний характер. При цьому апелянт посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 7лютого 2000 3 року № 233 „Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов"язкового) відселення після повного відселення жителів". Також апелянт посилається на ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ОВС та деяких інших осіб" від 15 червня 2004 року, якою визнано які суми грошового забезпечення слід приймати при розрахунку пенсії.

Просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15 серпня 2005 року Київський-обласний військовий комісаріат провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 і з 1 січня 2005 року його пенсія становила 664 грн. ( виходячи з 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

З 1 квітня 2006 року відповідачем зроблений перерахунок пенсії позивача на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 5 жовтня 2005 року № 2939-1У і надбавка пенсії як інваліду війни 3-ї групи встановлена у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і становить 107,7 грн.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач правомірно зменшив позивачеві розмір надбавки, оскільки законодавство, на підставі якого позивачеві була призначена пенсія, змінилось з 1 січня 2006 року.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду.

Згідно зі ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Пенсія ОСОБА_1 була призначена на підставі рішення суду, яке, в свою чергу було винесено з додержанням вимог діючого на час його винесення діючого законодавства.

Закон № 2939-1У, на який послався суд при винесенні рішення, був прийнятий після призначення пенсії ОСОБА_1, а саме 5 жовтня 2005 року, а тому його дія не може розповсюджуватися на правовідносини, які виникли і врегульовані до його прийняття, оскільки він звужує обсяг прав позивача.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд правильно встановив обставини справи, але припустився помилки у застосуванні норм матеріального права і поширив на спірні правовідносини норми, що їх не рулювали, постанова суду не може бути залишеною без змін і підлягає скасуванню з винесенням нової постанови по суті позовних вимог..

Керуючись ст.ст.    195,198, 201 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2006 року  скасувати і винести нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов"язати Київський обласний військовий комісаріат відновити виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалдіності, яка йому була призначена з 1 січня 2005 року на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15 серпня 2005 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили моменту проголошення.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного Суду України.