Справа №22А-1261/2006 Категорія З

Головуючий в 1 інстанції Корнієць М.І. Доповідач в 2 інстанції    Поліщук М.А.

ПОСТАНОВА Іменем       України.

22 грудня 2006 року        колегія   суддів      судової   палати   в   цивільних   справах

апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.

суддів- Полішука М.А., Тракало В.В. при секретарі - Колесник Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А-2215 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2215 про стягнення щомісячної грошової надбавки за безперервну військову службу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини А-2215 та просив визнати за ним право на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу відповідно до вимог Указу Президента України від 05 травня 2003 року та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки з урахуванням вислуги років, зобов»язати військову частину А 2215 провести перерахунок та доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою та надбавкою у розмірах, вказаних в Указі Президента України від 05 травня 2003 року, Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 26.05.2003року№149.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на момент введення вказаної надбавки він мав вислугу понад 25 років безперервної військової служби і з врахуванням вимог Указу Президента України надбавка повинна виплачуватись в розмірі 90% від грошового забезпечення, проте відповідач надбавку виплачував в заниженому розмірі.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання щомісячної надбавки за безперервну службу, відповідно до вимог п.1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389 та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 26.05.2003року№149 з урахуванням вислуги років. Зобов"язано військову частину А-2215 провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну військову службу та надбавкою за безперервну військову службу в розмірах, згідно Указу Президента України від 5.05. 2003 року №389 та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 26.05.2003року№149, з урахуванням коефіцієнту інфляції та стягнути недоплачені кошти на користь ОСОБА_1.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А-2215, що підтверджується витягом із особової справи (а.с.6).

26.05.2004року позивача звільнено з військової служби в запас. На момент введення надбавки за вислугу років, відповідно Указу Президента України від 5.05. 2003 року №389 вислуга років позивача складала 27 років.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив Конституцію України, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, повинен був виплачувати надбавку в граничному розмірі, передбаченому Указом Президента України від 5.05.2003року.

Колегія суддів із вказаним висновками не погоджується, поскільки вони є необгрунтованими і суперечать вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Правильно пославшись на Указ Президента України від 5 травня 2003 року № 389, суд зробив неправильні висновки про те, що даним Указом визначені розміри надбавок військовослужбовцям.

Згідно п.1 Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" N 389/2003 від 05 травня 2003 року надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5,років - до 10; понад 10 років -до ЗО; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.

Наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 відповідно до п.1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389, затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, п.2 якої передбачено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра Оборони України.

Поскільки відповідач виплачував надбавку позивачу в розмірі до 90%, відповідно до наказу міністра Оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, то його дії є законними та правомірними.

З врахуванням вказаних обставин, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норму матеріального права і з цих підстав помилково ухвалив постанову, якою задовольнив необгрунтовані позовні вимоги, зазначена постанова суду першої інстанції повинна бути скасована та ухвалена нова постанова про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А- 2215 задовольнити.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду від 10 серпня 2006 року скасувати і ухвалити нову постанову:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А - 2215 про стягнення щомісячної грошової надбавки за безперервну військову службу відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.