Справа № 413/3972/14-к
Провадження № 1-кп/413/236/14
В И Р О К
Іменем України
03 липня 2014 року м. Красний Луч
Краснолуцький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Бичкова І. Г.,
при секретарі Костенко О.С.,
за участю прокурора: Карпової І. А. ,
за участю потерпілої: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красний Луч Луганської області кримінальні провадження № 12014130210000858 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Вахрушеве Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який працює в приватному порядку, освіта неповна середня, розлученого, українця, громадянина України, невійськовозобов'язаного,
- засудженого 11.05.1999 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 1 (один) рік та до штрафу в розмірі 680 грн. , із застосуванням ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) з випробуванням на строк 1 (один) рік,
- засудженого 05.03.2004 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, із застосуванням ст. 75 КК України (в редакції 2001 року) з випробуванням на строк 2 (два) роки,
- засудженого 08.06.2005 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 місяці, на підставі ст. 71 КК України (в редакції 2001 року) визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 9 місяців,
- умовно-достроково звільненого 10.09.2008 року з Краснолуцької виправної колонії Луганської області (№ 19) за постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 02.09.2008 року на підставі ст. 81 КК України (в редакції 2001 року) на невідбутий строк,
- засудженого 05.05.2009 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 186 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 місяців,
- засудженого 30.09.2009 року Ровеньківським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 71 КК України (в редакції 2001 року) визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць,
- звільненого 27.08.2012 року з Суходольської виправної колонії Луганської області (№ 36) за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
19.04.2014 у період часу з 19 години 30 хвилин до 20 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 йшов з м. Вахрушево-3, де приблизно на відстані 200 м від виїзду з м. Вахрушево-3 побачив ОСОБА_1 , яка йшла йому назустріч та несла в руці жіночу сумку. Після чого у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майно, реалізуючи який ОСОБА_2 , пройшовши повз ОСОБА_1 , ривкою своєї руки схопив з руки останньої жіночу сумку, в якій знаходився паспорт громадянки України, виданий на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, мобільний телефон марки "Nokia 5130Xpress Musik" та мобільний телефон марки "Samsung SGH-C140" . ОСОБА_1 почала кричати та відбирати у ОСОБА_2 свою сумку, однак останній відштовхував ОСОБА_1 від себе. При цьому він розглядав вміст сумки. ОСОБА_2 дістав з сумки паспорт громадянки України, виданий на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та викинув його на землю, після чого з місця вчинення злочину він втік, а 0викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_1 матеріальну шкоду згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 34-13/7 від 29.04.2014, на суму 60 грн. 00 коп. . Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю та пояснив суду про те, що вказане кримінальне правопорушення він вчинив за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Він просив суд суворо його не карати.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила суду про те, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Вона просила суд суворо ОСОБА_2 не карати, призначивши йому якнайменш суворе та умовне покарання.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у суворій відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого ОСОБА_2 , суд дійшов до висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, вчинене ОСОБА_2 , згідно ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Як особа обвинувачений ОСОБА_2 характеризується наступним чином: має постійне місце проживання (т. 2 а. с. 41, 42, 45) ; має задовільний стан здоров'я (т. 2 а. с. 43, 44, 47) , - раніше засуджений 11.05.1999 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 1 (один) рік та до штрафу в розмірі 680 грн. , із застосуванням ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) з випробуванням на строк 1 (один) рік, - раніше засуджений 05.03.2004 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, із застосуванням ст. 75 КК України (в редакції 2001 року) з випробуванням на строк 2 (два) роки, - раніше засуджений 08.06.2005 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 місяці, на підставі ст. 71 КК України (в редакції 2001 року) визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 9 місяців, - умовно-достроково звільнений 10.09.2008 року з Краснолуцької виправної колонії Луганської області (№ 19) за постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 02.09.2008 року на підставі ст. 81 КК України (в редакції 2001 року) на невідбутий строк, - раніше засуджений 05.05.2009 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 186 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 місяців, - раніше засуджений 30.09.2009 року Ровеньківським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі ст. 71 КК України (в редакції 2001 року) визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 місяць, - звільнений 27.08.2012 року з Суходольської виправної колонії Луганської області (№ 36) за відбуттям строку покарання (т. 2 а. с. 46, 50 - 52) , - на військовому обліку в Краснолуцькому міському військовому комісаріаті Луганської області не перебуває (т. 2 а. с. 48) , - позитивно характеризується за місцем проживання (т. 2 а. с. 49) .
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття; - активне сприяння розкриттю злочину; - повне визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, суд вважає: - рецидив злочинів (т. 1 а. с. 2, т. 2 а. с. 46, 50 - 52) ; - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_1, яка просила призначити обвинуваченому ОСОБА_2 якнайменш суворе та умовне покарання, оскільки вимог матеріального та морального характеру вона до обвинуваченого ОСОБА_2 не має, цивільний позов вона не пред'являла, матеріальну шкоду обвинувачений ОСОБА_2 їй відшкодував, відтак суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов по справі потерпілою ОСОБА_1 пред'явлений не був (т. 1 а. с. 3, т. 2 а. с. 10 - 12, 82) .
Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (т. 1 а. с. 4, т. 2 а. с. 18, 19, 23, 24, 83) .
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі не залучення експерта, згідно довідці № 34-13/7 від 29.04.2014 року, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 92 копійки (т. 1 а. с. 3, 4, т. 2 а. с. 34, 82, 83) , слід відшкодувати за рахунок обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний 25.06.2014 року Краснолуцьким міським судом Луганської області в ході досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_2, слід залишити колишнім - домашній арешт до набрання вироком законної сили (т. 1 а. с. 5, т. 2 а. с. 64 - 66, 84) .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України; ст. ст. 11, 12, 50 - 52, 63, 65 - 67, 75, 76, 89, 186 КК України; ст. ст. 3, 17, 21, 24, 43, 100, 110, 124, 126, 366 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395 КПК України, -
З А С У Д И В :
Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази, а саме: - сумку жіночу кавового кольору, виявлену та вилучену 23.04.2014 року під час огляду місця події, передану 23.04.2014 року потерпілій ОСОБА_1 на відповідальне зберігання під охоронну розписку; - мобільний телефон торгівельної марки "Nokia 5130 Xpress Music" та мобільний телефон торгівельної марки "Samsung SGH-C140" , виявлені та вилучені 23.04.2014 року у ОСОБА_2 під час огляду місця події, передані 15.05.2014 року потерпілій ОСОБА_1 на відповідальне зберігання під охоронну розписку, - вважати їй повернутими.
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі не залучення експерта, згідно довідці № 34-13/7 від 29.04.2014 року, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 92 копійки, відшкодувати за рахунок обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний 25.06.2014 року Краснолуцьким міським судом Луганської області в ході досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_2, залишити колишнім - домашній арешт до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Краснолуцький міський суд Луганської області, який постановив вирок.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: