РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.09                                                                                 Справа № 7/241.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра плюс”, с. Молодіжне Попаснянського району Луганської області

до Фермерського господарства “Катеринівське”, с. Катеринівка Попаснянського району Луганської області

про стягнення 33765 грн.  00 коп.  

                                                                                                                           Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Мазур В.А., керівник;

від відповідача –Скачкова Л.М., довіреність № б/н від 25.11.08;

           Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно набутих  коштів у сумі 33765 грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви № 95 від 12.12.08 –а.с.32).

          Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.12.08 (а.с.35-36), посилаючись зокрема на те, що одним з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори. Позивач не вказав на підставі якого договору відповідач повинен був поставити сільськогосподарську продукцію, в які строки, в якій кількості та куди та за яку саме ціну. Між сторонами у справі ніяких договорів на поставку сільськогосподарської продукції не укладалось. Цей факт підтверджується рахунками відповідача, де відсутні буді-які посилання укладений договір поставки. Ніяких претензій та повідомлень стосовно умов поставки продукції відповідач з січня 2006 року від позивача не отримував.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Терра плюс” на підставі рахунків відповідача - Фермерського господарства “Катеринівське” № 01 від 15.01.06, № 02 від 04.02.06, № 03 від 01.03.06, № 04 від 17.04.06 та № 05 від 03.05.06 у період з 15.01.06 по 27.05.06 було сплачено грошові кошти на загальну суму 33765 грн. 00 коп., про що відповідачем було видано позивачу відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру.

Відповідачем озиму пшеницю не було поставлено. У зв’язку з наведеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та з посиланням на ст.1212 ЦК України просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у сумі 33765 грн. 00 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.12.08 (а.с.35-36).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1. ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Тому позивачем обґрунтовано, за рахунками відповідача № 01 від 15.01.06, № 02 від 04.02.06, № 03 від 01.03.06, № 04 від 17.04.06 та № 05 від 03.05.06 (а.с.9-11) у період з 15.01.06 по 27.05.06 було сплачено відповідачу грошові кошти на загальну суму 33765 грн. 00 коп.,  про одержання яких останнім було видано позивачу відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру, які підписані представником відповідача і підпис скріплено печаткою підприємства (а.с.12-17). Факт отримання грошових коштів відповідачем не спростований. Сплачені грошові кошти є фактично попередньою оплатою за товар, який має бути поставлений.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України). Згідно ч. 3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування   майна   власником   із  чужого  незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вимога про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні означає, що у разі припинення зобов’язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв’язку з відмовою від зобов’язання сторін, сторона що виконала своє зобов’язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.

Сторонами не надано доказів неможливості виконання зобов’язання або відмови від його виконання.

У зв’язку з наведеним суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 1212 ЦК України та викладені ним у зв’язку з цим вимоги.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати лише у випадку, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, що передбачено приписами ч.2 ст. 693 ЦК України.

Сторонами у справі не встановлений строк виконання відповідачем зобов’язання  з передачі товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (дата) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не надано доказів складання та надіслання вимоги про виконання відповідачем свого обов’язку щодо поставки пшениці озимої відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України. Позивачем за листом №04 від 22.12.08, а саме після звернення з цим позовом 17.11.08 до суду,  надіслано вимогу лише на повернення грошових коштів.

Таким чином на час звернення позивача до суду з позовною заявою строк виконання відповідачем обов’язку не настав.

 За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити  з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 530, 639, 693, 1212 ЦК України, 181 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

             1. У задоволенні позову відмовити.

 2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 19.01.09.

  Суддя                                                                                                              Т.Л.Калашник