Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Збитковської Т.І, Іващука В.Я, Гладкого С.В.

за участю секретаря - Зінькової Т.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013190110000720 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора - Бернадської - Ісаєвої С.П, обвинуваченого - ОСОБА_3, захисника - адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5

Згідно вироку Дубровицького районного суду від 13 березня 2014 року ОСОБА_3 25 липня 2013 року близько 20 год, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї житлового домогосподарства ОСОБА_6, що на АДРЕСА_2, під час сварки, що виникла на побутовому грунті між ним та ОСОБА_7, умисно завдав останньому кулаком руки не менше двох ударів в лобну ділянку голови справа, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і призначено покарання - вісім років позбавлення волі.

Судом вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат на залучення експертів та речових доказів у справі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1345 грн. 00 коп. та на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - 50000 грн; на користь держави - документально підтверджені витрати щодо залучення експертів в сумі 3816 грн. 84 коп.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи факту нанесення ним ОСОБА_7 ушкодження в ділянку голови, вказує, що свої дії вважає необхідною самообороною від протиправної поведінки потерпілого, які слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, тобто навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 на підтримання поданої апеляційної скарги, які клопочуть про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_5 щодо законності вироку і залишення його без змін, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за обставин, вказаних у вироку, що призвели до смерті останнього, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, і є обґрунтованим.

Всупереч твердженням, викладеним в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді справи, матеріали даного кримінального провадження містять достатньо належних і беззаперечних доказів, які свідчать про умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 потерпілому. Характер і механізм завданих тілесних ушкоджень вказують, що ОСОБА_3 діяв з умислом, направленим на протиправне заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що в подальшому призвело до смерті останнього.

Під час судового слідства ОСОБА_3 ствердив, що 25 липня 2013 року близько 18 год. під час спільного розпиття ним спиртного з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в будинку останнього, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_6 ображав ОСОБА_7 нецензурною лайкою, а той в свою чергу, взявши зі столу ніж, погрожував ним ОСОБА_6 Він не втримався, забрав у ОСОБА_7 ножа і вивів його на подвір"я, де завдав ОСОБА_7 кулаком удару в лобну частину голови справа, від якого ОСОБА_7 впав на землю і заплакав, після чого обоє повернулися в будинок, де деякий час продовжували вживати спиртне.

При проведенні 27 липня 2013 року слідчого експерименту з дотриманням норм кримінального - процесуального законодавства ОСОБА_3 за участю захисника показав, що силоміць виштовхав ОСОБА_7 з будинку на подвір"я, де з ходу наніс один прямий сильний удар кулаком правої руки в праву частину голови ОСОБА_7 і відразу після цього наніс другий удар також у праву частину голови потерпілого, де в ділянці правої брови утворився великий синець ( т. 1 а. с. 110-116), що узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_8, згідно яких, після повернення в ОСОБА_7 було підпухле око та помітний синець під ним.

Доводи обвинуваченого та його захисника при апеляційному розгляді справи про те, що смерть потерпілого не могла виникнути від дій ОСОБА_3, не заслуговують на увагу і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

За висновком судово - медичної експертизи № 153 від 26.07.2013 року ( т. 1 а. с. 44-55) вбачається, що на тілі трупа ОСОБА_7 виявлено зливний синець ділянки чола ( надбрівна ділянка) справа з переходом на праву скроневу, навколоорбітальну ділянки з субкон'юктивальним крововиливом справа; синець передньої поверхні навколовушно-жувальної ділянки справа з переходом на козелок та лицеву поверхню правої вушної раковини, крововилив в правий скроневий м"яз, крововиливів під м"які мозкові оболонки, які більш інтенсивно виражені в ділянці правої півкулі головного мозку зі значним внутрішньочерепним (правобічним) травматичним крововиливом в лобній долі головного мозку справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв"язку з настанням його смерті, причиною якої явилася тупа травма голови, що супроводжувалася масивними крововиливами в її м"які тканини з боку внутрішньої поверхні справа, що спричинило виникнення субдурального крововиливу.

Дані тілесні ушкодження виникли не менше, як від двох травматичних дій тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, що відповідає показанням ОСОБА_3 під час слідчого експерименту 27 липня 2013 року.

Інші тілесні ушкодження, наявні на тілі ОСОБА_7 мають ознаки легких тілесних ушкоджень, і в причинному зв"язку з фактом настання смерті не знаходяться.

Безпідставними, і такими, що не грунтуються на вимогах закону, є і твердження ОСОБА_3 про те, що тілесні ушкодження потерпілому ним були нанесені у зв'язку з перевищенням меж необхідної оборони, під час неправомірних дій самого потерпілого.

За змістом ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечних посягань шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановки захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених ст. 118, та 124 цього Кодексу.

Між тим, жодних доказів застосування потерпілим ОСОБА_7 щодо обвинуваченого будь-яких дій, внаслідок яких ОСОБА_3 міг перевищувати межі необхідної оборони, матеріали кримінального провадження не містять, і таких доказів не здобуто при апеляційному розгляді справи.

Згідно показань самого обвинуваченого, на момент заподіяння ним потерпілому тілесних ушкоджень поза межами житлового приміщення, реального посягання на його життя не було, ОСОБА_7 не становив ніякої небезпеки ні для ОСОБА_3, ні для оточуючих, будь-яких протизаконних дій не вчиняв, і у нього в руках не було ніяких предметів, якими він міг би погрожувати, що виключає перебування обвинуваченого в стані необхідної оборони.

Згідно акту амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 12 вересня 2013 року № 315/13 ОСОБА_3 в момент інкримінованого йому злочину будь-якими психічними захворюваннями, які б позбавили його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав (т. 1 а.с. 225-227).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об"єктивно з"ясував фактичні обставини кримінального правопорушення і вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України, підстав для перекваліфікації яких на ст. 124 КК України, як про це клопоче обвинувачений, не вбачається.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідком якого було позбавлено життя людини, особу винного, який, відповідно до ст. 89 КК України, є несудимим, негативно характеризується за місцем проживання, як особа, що зловживає спиртними напоями, і на яку неодноразово надходили скарги мешканців села, ряд пом"якшуючих покарання обставин, і обрав ОСОБА_3 за скоєне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, максимально наближене до мінімальної межі, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Дубровицького районного суду від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ засудженим протягом трьох місяців з дня вручення йому копії судового рішення, а іншими учасниками судового провадження - в цей же строк з дня його проголошення.

С У Д Д І :

Збитковська Т.І. Іващук В.Я. Гладкий С.В.