ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 14-01/1494

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.

суддів:Запорощенка М.Д.- доповідач

Погребняка В.Я.

розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" Розпорядника майна публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" - арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р.

та ухвалугосподарського суду Черкаської області від 25.02.14р.

у справі№14-01/1494 господарського суду Черкаської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК"

доПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від кредиторів:Білий М.М., за довіреністю (ТОВ "А/РТЕК") Усачова А.І., за довіреністю (НКРЕ) Калінін М.В., за довіреністю (ДП "Енергоринок")

від боржника:Горянін А.О., за довіреністю Терентьєв О.М., за довіреністю

від арбітражного керуючого: Литвин В.В.

від прокуратури:Гудименко Ю.В. , за посвідченням ГПУ

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 року відмовлено в задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди боржника від 12.11.2013, укладеної між боржником та кредиторами, та затвердженої протоколом комітету кредиторів від 27.12.2013 № 10.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" та арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 року у справі № 14-01/1494 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 року у справі № 14-01/1494 - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.02.14р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р у справі №№14-01/1494, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" та розпорядник майна публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" - арбітражний керуючий Литвин В.В. звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення , яким затвердити мирову угоду від 12.11.13р. укладену між ПАТ "Черкасиобленерго" та ДП "Енергоринок" і ТзОВ "А/РТЕК", затверджену протоколом комітету кредиторів від 27.12.13р. №10.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржники посилаються на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди першої та апеляційної інстанції не прийняли до уваги рішення судів всіх інстанцій в адміністративній справі №2а/2370/7975/2011 вказавши на обов'язковість ухвали господарського суду Черкаської області від 13.09.2004р. у справі № 14-01/1494, якою визнані вимоги ТОВ "Траснова".

При цьому, на думку скаржників, включення в мирову угоду положень про сплату неіснуючого боргу, відсутність якого встановлено судовими рішеннями а адміністративній справі:

- порушуватиме гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право власності як самого боржника, так і кредиторів чиї вимоги не погашені;

- буде суперечити ст.8 Конституції України, ст.3 ЦК України, ст.35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Кредитор, ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" у відзивах на касаційні скарги та представник кредитора в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржників заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

ТОВ "Транснова" у відзивах на касаційні скарги, також, проти вимог та доводів скаржників заперечує.

Розпорядженням №04-05/764 від 01.07.14р. Секретаря третьої судової палати Панової І., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білошкап О.В. для розгляду справи №14-01/1494 господарського суду Черкаської області, сформовано колегії суддів Вищого господарського суду України в такому складі; головуючий судді - Панова І.Ю., судді: Запорощенко М.Д.( доповідач), Погребняк В.Я.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Черкасиобленерго" за заявою ТОВ „Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу „А/РТЕК" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 13.09.2004 року визнано вимоги кредиторів: ТОВ „Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу „А/РТЕК" на суму 37 496 559,08 грн., ТОВ „Транснова" на суму 17 844 920,00 грн., МПП „Рапід" на суму 150 466,00 грн. та визначено черговість погашення цих вимог у четверту чергу.

У зв'язку із закінченням 01.01.2013 строку дії процедури погашення заборгованості, визначеного п. 3.4 ст. 3 Закону, судом продовжено розгляд справи у попередньому судовому засіданні, за результатами якого ухвалою суду від 07.02.2013 визнано ДП „Енергоринок" конкурсним кредитором на суму 114 181 825,99 грн. (1 818,00 грн. у першу чергу, 114 179 007,99 грн. у четверту чергу; 1 000 грн. у шосту чергу), припинено по п. 6 ст. 80 ГПК України розгляд вимог про визнання конкурсним кредитором ЗАТ „Черкасизалізобетон" повністю, на суму 406 663,00 грн. У ході цього ж засідання з'ясовано, що із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом, повністю погашені вимоги МПП „Рапід" на суму 150 466 грн. у зв'язку з чим він відмовився від вимог.

З урахуванням матеріалів та обставин справи, судами встановлено, що чинними кредиторами у справі є:

1. ДП „Енергоринок" на суму 114 181 825,99 грн.;

2. ТОВ „Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу „А/РТЕК" на суму 37 496 559,08 грн.;

3. ТОВ „Транснова" на суму 17 844 920 грн.

Розпорядником майна боржника, арбітражним керуючим Литвином В.В., на підставі рішення комітету кредиторів (протокол від 27.12.2013 року № 10) подано до суду клопотання від 27.12.2013 № 1/12/13 про затвердження мирової угоди від 12.11.2013 року, укладеної між боржником та кредиторами 1 і 2, за умовами якої боржнику надано відстрочку погашення заборгованості кредиторів з 31.12.2015 року включно та розстрочку погашення заборгованості кредиторів на 17 років, починаючи з 01.01.2016 року до 31.01.2032 року.

При цьому, вимоги кредитора, ТОВ „Транснова", до вказаної мирової угоди не включено, оскільки на думку боржника та арбітражного керуючого Литвина В.В. вимоги ТОВ „Транснова" на суму 17 844 920 грн. погашені в повному обсязі у 1999 році і цей факт встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі №2а/2370/7975/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2013 року, а також постановою відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції у Черкаській області від 27.12.2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису у зв'язку із повним фактичним виконанням.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 року відмовлено в задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди боржника від 12.11.2013, укладеної між боржником та кредиторами, та затвердженої протоколом комітету кредиторів від 27.12.2013 № 10.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Черкасиобленерго" та арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 року у справі № 14-01/1494 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.02.2014 року у справі № 14-01/1494 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвала господарського суду Черкаської області від 13.09.2004 року , якою затверджено реєстр вимог кредиторів є чинною, у встановленому законом порядку не скасована та є обов'язковою для виконання, а від так, умови мирової угоди від 12.11.2013 року суперечать вимогам ч. 1 ст. 36 Закону та порушують права кредитора - ТОВ „Транснова".

Судова колегія вважає висновки та рішення судів попередніх інстанцій передчасними з оглядом на таке.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013року.

Приписами ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода, це домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладання мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпеченні заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладання мирової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди. Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов'язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.

Приписами ч. 2 ст. 36 Закону про банкрутство визначено, що у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 38 Закону про банкрутство господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

Згідно Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити: правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо; повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів; дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35-37 Закону; чи не суперечать умови мирової угоди законодавству; чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.

Відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи, визначили, що на момент звернення розпорядника майна з клопотанням про затвердження мирової угоди, чинними кредиторами у справі є ДП „Енергоринок" на суму 114 181 825,99 грн.; ТОВ „Агенство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу „А/РТЕК" на суму 37 496 559,08 грн.; ТОВ „Транснова" на суму 17 844 920 грн. За таких обставин, суди дійшли висновків, що умови мирової угоди від 12.11.2013 року суперечать вимогам ч. 1 ст. 36 Закону та порушують права кредитора - ТОВ „Транснова".

З цього приводу, колегія суддів , вважає необхідним вказати на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" судові рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Проте, суди попередніх інстанцій означене не врахували та помилково піддали сумніву висновки та рішення суддів адміністративної юрисдикції у справі №2а/2370/7975/2011.

Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки обставинам щодо обов'язковості внесення змін до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна боржника в даному випадку.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

На підставі вищевказаного та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції і його повноваження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розгляду клопотання про затвердження мирової угоди.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу у вказаних частинах з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117- 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" та Розпорядника майна публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" - арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.02.14р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. у справі №14-01/1494 - скасувати.

Справу №14-01/1494 передати до господарського суду Черкаської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова

Судді: М.Д. Запорощенко

В.Я. Погребняк