ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 910/13207/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача третьої особи-Дєтінкін Є.В., -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Глобус"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.02.2014

у справі№910/13207/13

за позовомПП "Глобус"

до (третя особаПАТ "Страхова компанія "Уніка" - ТОВ "Мішлен Україна")

про стягнення страхового відшкодування

До початку судового засідання від ПП "Глобус" надійшли клопотання (у формі телеграми від 14.07.2014 та електронного повідомлення №1 від 14.07.2014) про відкладення розгляду справи з причин знаходження представників позивача Лукачко І.Й. та Пархоменко В.О. на лікарняному та у відрядженні, які (клопотання) підлягають відхиленню у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки, по-перше, перегляд даної справи в касаційному порядку вже двічі відкладався ухвалами Вищого господарського суду України від 01.07.2014 та від 08.07.2014 в межах місячного терміну, передбаченого ст.1118 ГПК України, а подальше відкладення розгляду справи неминуче призведе до порушення судом вказаного процесуального строку. По-друге, заявником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості явки своїх представників в судове засідання по даній справі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 26.09.2013 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено частково шляхом стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Уніка" на користь ПП "Глобус" 473475,65 грн. страхового відшкодування. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішення мотивоване настанням страхового випадку у вигляді втрати частини вантажу внаслідок його викрадення під час перевезення та обумовленого цим виникнення договірного зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування за вирахуванням суми франшизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

ПП "Глобус" в поданій касаційній скарзі просить та постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме ст.ст.38,43,53,85,93,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на помилкове прийняття судом до провадження апеляційної скарги відповідача без вирішення питання про відновлення пропущеного строку та без розгляду відповідного клопотання апелянта. Крім того, заявник вказує на подання до суду першої інстанції оригіналу претензії вантажовідправника від 21.09.2012 для огляду та направлення її належним чином завіреної копії на адресу суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до провадження апеляційної скарги ПАТ "Страхова компанія "Уніка" на рішення господарського суду м.Києва від 26.09.2013 з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідача перед позивачем виник обов'язок відшкодувати збитки, заподіяні частковою втратою вантажу під час перевезення, оскільки відповідач згідно з умовами укладеного з позивачем договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату, яке він повинен прийняти протягом 10 робочих днів з дня отримання необхідних документів за страховим випадком. Посилаючись на ст.988 ЦК України, місцевий господарський суд визнав відмову у страховій виплаті неправомірною та стягнув з відповідача страхове відшкодування в сумі 473475,65 грн. за мінусом франшизи, яка становить 10% від розміру збитку.

Скасовуючи первісне рішення про часткове задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові у повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

24.10.2011 року між ПАТ "Страхова компанія "Уніка" (страховик за договором, відповідач) та ПП "Глобус" (страхувальник за договором, позивач) було укладено договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №008029/3002/0000015 (далі - договір страхування) (а.с.8), відповідно до п.п.1.1,1.2 якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування, а страхувальник сплачувати страхові платежі в розмірі та в порядку, як передбачено цим договором, та виконувати інші умови цього договору.

Згідно розділу 2 договору його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону: пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих осіб при здійсненні страхувальником перевезень вантажів автомобільним транспортом (п.2.1.1); пов'язані з витратами страхувальника, що належать до відшкодування відповідно до умов цього договору (п.2.1.2).

Умовами п.5.3 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набуває чинності з 00 годин 00 хвилин (за Київським часом) дати, наступної за датою сплати страхового платежу у повному обсязі (першої частини страхового платежу - якщо договором передбачена сплата страхового платежу частинами), але не раніше дати початку строку дії договору. У випадку несплати частини страхового платежу в обсязі та в строк, до якого має бути сплачена відповідна частина страхового платежу, дія договору припиняється (договір вважається розірваним) з дати, до якого мала бути сплачена відповідна частина страхового платежу, і поновлюється з дня, наступного, а днем сплати відповідної частини страхового платежу. При цьому, дата закінчення строку дії договору залишається незмінною.

Згідно п.п.9.10,11.1.3 договору виплата страхового відшкодування здійснюється після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків, але не пізніше ніж через 10 календарних днів після складання страхового акту (прийняття рішення про виплату страхового відшкодування). Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбаченому договором строк.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від 03.11.2011 (а.с.38), довідки МВС України Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.56), листа прокуратури Києво-Святошинського району Київської області №63-825 від 01.02.2013, в період часу з 25.10.2011р. по 27.10.2011р. (а.с.58) з автомобіля "IVEKO Magirus" (р.н. НОМЕР_4), шляхом пошкодження тентового покриття, викрадено автомобільні шини на суму 526084,05 грн.

Згідно звіту ТОВ "Юкрейніан Лосс Аджастер" (а.с.62-68), пояснень водія транспортного засобу ОСОБА_7, автомобіль "IVEKO Magirus" (р.н.НОМЕР_4) з напівпричепом "Krone SDP" (р.н.НОМЕР_1), належний ПП "Глобус", було завантажено вантажем (автомобільні шини у кількості 1065 шт.) у м.Вац (Угорщина) за супровідними документами: СМR №0189555 від 19.10.2011, Інвойс №832934-39. Вантажоотримувачем вантажу по даному перевезенню значиться ТОВ "Мішлен Україна", Україна, Київ з місцем доставки с.Чайка. Нестачу вантажу в кількості 576 шин вартістю 526084,05 грн. було виявлено перевізником 27.10.2010 року при розвантаженні автомобіля "IVEKO Magirus" (р.н.НОМЕР_4) з напівпричепом "Krone SDP" (р.н.НОМЕР_1), про що складено акт про нестачу від 27.10.2011 за участю водія, представника вантажоотримувача та страхової компанії (а.с.32).

31.10.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.54).

Однак, посилаючись на ст.ст.16,21 Закону України "Про страхування", ст.ст.979,983 ЦК України, п.11.2.1 договору відповідач у листі від 25.02.2013 №980 (а.с.29) зазначив, що не вбачає правових підстав для виплати страхового відшкодування позивачу, оскільки останнім не було вчасно сплачено страхові платежі і на момент настання випадку (25-27.10.2011 року) договір страхування не діяв.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на пакувальний лист від 20.10.2011 №56038 РТ/07144РЕ, з якого вбачається, що в автомобіль було завантажено шини в кількості 1065 штук на загальну суму 83972,30 євро та акт про нестачу від 27.10.2011 року, відповідно до якого недостача склала 576 штук шин на загальну суму 49943 євро, що у відповідності до курсу валют на момент викрадення становило суму 526084,05 грн. Крім того, позивач звертає увагу на те, що акт про нестачу від 27.10.2011 підписано також і представником відповідача Горячим В.Н. (а.с.31-33).

Апелянт (відповідач) стверджує, що на час викрадення вантажу договір страхування не набрав чинності, оскільки страхувальником на той момент не сплачено страховий платіж в повному обсязі, як передбачено п.4 договору страхування, що і стало підставою відмови у виплаті страхового відшкодування.

Страховим випадком за умовами договору страхування є факт виникнення цивільної відповідальності страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок випадкових та непередбачуваних подій (страхових ризиків), що сталися протягом строку дії цього договору при здійсненні страхувальником перевезення вантажів автомобільним транспортом. При цьому, договір діє при використанні автомобілів (тягачів), які зазначені у цьому договорі та в частині відповідальності або витрат, які можуть виникнути при використанні автомобілів, зазначених у договорі. Згідно додатку №1 до договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №008029/3002/0000015 від 24.10.2011 страхувальником застраховано страхові ризики при перевезені вантажів автомобілями: IVECO MFGIRUS (2000), KRONE SDP 27 (1998) (а.с.16).

24.10.2011 року сторони уклали додатковий договір №1 до договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №008029/3002/0000015 від 24.10.2011, яким п.4 договору та додаток №1 до договору виклали в новій редакції, доповнивши список автомобілів, страхові ризики перевезень якими застраховано: IVECO MFGIRUS (д/н 56038PT), DAIMLER CHRYSLER 1841 (д/н НОМЕР_2), SCANIA A 4X2 (д/н НОМЕР_3) та збільшено розмір страхового платежу до 8387,25 грн., який сплачується страхувальником двома частинами: 4202,66 грн. - до 24.10.2011 року; 4184,85 грн. - до 24.10.2011 року (а.с.21).

Позивач сплатив перший платіж в сумі 4202,40 грн. (недоплата становить 0,26 грн.) 26.10.2011 року (об 11:48 год.), відтак, згідно умов договору страхування в редакції додаткового договору №1, договір (за умови повної сплати першої частини платежу) набрав би чинності з 27.10.2011 року, що відповідає умовам п.п.5.1,5.3 договору (а.с.24,25).

Крім того, предметом договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №008029/3002/0000015 від 24.10.2011 є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням шкоди майну потерпілих осіб, однак, позивачем не доведено належними чи допустимими доказами факту відшкодування отримувачу вантажу збитків, спричинених втратою вантажу при перевезенні.

Відповідно до п.п.6.1,6.3 договору страхування №008029/3002/0000015 від 24.10.2011 страховим випадком за даним договором є факт виникнення цивільної відповідальності страхувальника за відшкодування шкоди, і підтвердженням настання страхового випадку є визнана страховиком претензія, або рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення відповідальності страхувальника, або документи які підтверджують необхідність проведення, факт та розмір витрат, які належать до відшкодування, що сталося протягом дії договору.

Проте, в матеріалах справи представлена копія претензії фірми "Wаllfa Кft" (Будапешт) від 21.09.2012 до ПП "Глобус" про відшкодування шкоди в сумі 68160,36 Євро, яка не засвідчена у спосіб, визначений чинним законодавством України, тому не може бути належним чи допустимим доказом у справі. Претензій від вантажоотримувача вантажу, її визнання, чи рішення суду про відшкодування вартості втраченого вантажу позивачем не представлено ані в суді першої інстанції, ані при розгляді спору в апеляційній інстанції.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки страхувальник не довів понесення збитків внаслідок втрати вантажу, відтак, страховий випадок за даним договором не настав.

Проте, касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.

Згідно зі ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч.4 ст.91 цього Кодексу.

Як роз'яснено в абзаці 8 п.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст.53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Проте, як вбачається зі змісту ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 (а.с.109-110), якою прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Уніка", та оскаржуваної постанови від 03.02.2014, в порушення імперативних приписів ст.ст.53,93 ГПК України питання про відновлення пропущеного відповідачем строку на апеляційне оскарження апеляційним судом взагалі не вирішувалося, про це не зазначалося у вищезгаданих ухвалі та постанові, а відповідне клопотання ПАТ "Страхова компанія "Уніка" (а.с.117-118) також не розглядалося.

Таким чином, прийняттю оскаржуваної постанови передувало істотне порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Крім того, в основу оскаржуваної постанови апеляційним судом покладено передусім висновок про недоведеність настання страхового випадку у вигляді втрати вантажу внаслідок крадіжки, який (висновок) обґрунтовується тим, що за умовами п.6.3 договору страхування №008029/3002/0000015 від 24.10.2011 підтвердженням настання страхового випадку є визнана страховиком претензія, або рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення відповідальності страхувальника, або документи які підтверджують необхідність проведення, факт та розмір витрат, які належать до відшкодування, що сталося протягом дії договору, проте, претензій від вантажоотримувача вантажу, її визнання, чи рішення суду про відшкодування вартості втраченого вантажу позивачем не представлено.

Однак, судом залишено поза увагою те, що згідно з ч.ч.1,2 ст.26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1)навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2)вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3)подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4)отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5)несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З врахуванням приписів ч.3 ст.13 ЦК України та ч.2 ст.26 Закону України "Про страхування", колегія не виключає наявність достатніх підстав вважати, що така умова договору страхування, як визнання самим страховиком факту настання страхового випадку шляхом визнання претензії вантажовласника, в якості обов'язкової підстави для виплати страхового відшкодування є по суті проявом зловживання відповідача своїм правом на відмову від здійснення страхової виплати, що є неприпустимим.

При цьому, наявна відмова апеляційного суду у стягненні страхового відшкодування з підстав відсутності підтвердження настання страхового випадку претензією вантажовласника (потерпілої особи), яка нібито повинна визнаватися страховиком, суперечить вимогам ч.2 ст.26 Закону України "Про страхування".

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.53,93,101 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені саме судом апеляційної інстанції, колегія з урахуванням вимог п.3 ст.1119 ГПК України вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови і передачі справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Разом з тим, зважаючи на факт подання апеляційної скарги з пропуском 10-денного процесуального строку та обумовлену цим необхідність усунення апеляційним судом порушень приписів ст.ст.53,93 ГПК України шляхом надання належної оцінки клопотанню відповідача про відновлення пропущеного строку на предмет поважності (неповажності) причин його пропуску, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на розгляд до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Глобус" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 у справі №910/13207/13 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до провадження апеляційної скарги ПАТ "Страхова компанія "Уніка" на рішення господарського суду м.Києва від 26.09.2013.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун