Справа № 22ц-45/2007р.             Головуючий у 1 інстанції - Ковалюх В.М.

Категорія-цивільна                          Доповідач -Острянський В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2007 року                                                               м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді           Хромець Н.С.

суддів                         Острянського В.І., Смаглюк Р.І.

при секретарі            Мехед Т.О.

з участю                    відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення бахмацького районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення порушення прав власника, позбавлення права користування житловим будинком та про виселення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2005 року позивачка звернулась з позовом до ОСОБА_1 про виселення з домоволодіння та про усунення порушень прав власника, посилаючись на те, що АДРЕСА_1 їй на праві приватної власності належать два житлові будинки жилою площею 11,5 кв.м. і 20,5 кв.м., однак відповідачка разом з двома неповнолітніми дітьми перешкоджає позивачці як власнику володіти і користуватися спірним майном. Тому просила суд задовольнити її позов.

У серпні 2005 року позивачка уточнила вимоги і просила суд виселити з належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Рішенням суду від 31 жовтня 2006 року позов задоволено. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позбавлено права користування та виселено їх без надання іншого жилого приміщення з будинку, що розташований АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_4 (будинок житловою площею 11,5 кв.м. та будинок житловою площею 20,5 кв.м.). Також стягнуто   з   ОСОБА_1   в  користь  ОСОБА_4      378   грн.   в  рахунок відшкодування понесених витрат по справі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення місцевого суду і про передачу справи на новий розгляд, посилаючись на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є неповнолітніми, а їх мати ОСОБА_1 не є їх представником у суді; що суд розглянув справу у відсутність неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та без участі в справі органу опіки та піклування; що Ніжинський міськрайонний суд постановив рішення, яким відмовив ОСОБА_4 у виселенні з спірного домоволодіння ще 23 червня 2004 року і наведене суперечить правилам п.2 ст.122 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з двох будинків житловою площею відповідно 11,5 і 20,5 кв.м. та допоміжних споруд; що згідно з правилами ст..391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; що відповідно до положень житлового законодавства відповідачі, як такі, що не уклали з власником договору найму житлового приміщення зобов"язані звільнити будинок, а у разі відмови - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ст..ст.. 158, 169 ЖК України).

І оскільки відповідачі не є членами сім"ї позивача, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог і виселив ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Такий висновок підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Зокрема, з рішення Коропського районного суду від 19 серпня 2004 року (ас.24 і зворот), яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання слідує, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку площею 20,5 кв.м., що розташований АДРЕСА_1, а з свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.40) видно, що ОСОБА_4 має право на будинок жилою площею 1.1,5 кв.м., що узгоджується з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 (а.с.5).

Суд також враховує, що ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми згідно з матеріалами справи залишила будинок площею 11,5 кв.м. та проживає в будинку площею 20,5 кв.м., який є власністю позивачки за рішенням суду, без законних підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним і необгрунтованим та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з огляду на те, що неповнолітні діти відповідача є стороною по справі, однак їхню матір ОСОБА_1 суд не залучив до справи як законного представника; розглянув справу у їх відсутність; не залучив до участі в справі орган опіки та піклування; що 23 червня 2004 року Ніжинський міськрайонний суд своїм рішенням відмовив ОСОБА_4 у виселенні ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 і дані обставини, на думку апелянта, є порушенням правил ст.122 ЦПК України - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, т.я. визначального юридичного значення для вирішення даного спору не мають і на правильність його вирішення не впливають.

За таких обставин, місцевий суд постановив рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду від 31 жовтня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: