донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

13.01.2009 р.                                                                          справа № 13/92

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Шевкової  Т.А.

суддів

Діброви  Г.І. , Стойка  О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Лапко Л.Г. дов. № Н-01/3992 від 18.10.2007р. Сідєльникова О.В. дов.№ 512/13  від 12.01.2009р. Сідєльников О.В. дов. № 512/12 від 12.01.2009р.,

від відповідача 1: від відповідача 2:

Шляхтов Д.С. дов. б/н від 08.08.2008р. Гумбіна Т.П. дов. № 1/9-08 від 06.01.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дебальцевська дирекція залізничних перевезень Донецької залізниці м.Дебальцеве

на рішення господарського суду

Донецької області

від	03.11.2008 року

по справі

№13/92 (Татенко В.М.)

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

до відповідачів

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіндрат'ївська центральназбагачувальна фабрика" м.Донецьк 2. Державного підприємства «Артемвантажтранс» м. Горлівка Донецької області

про	стягнення 45903 грн. 72 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика” м. Донецьк та Державного підприємства «Артемвантажтранс»м. Горлівка Донецької області нарахованого збору за зберігання вантажу.

Позивач у клопотанні № 512/116 від 24.09.2008р. (а.с.126 т.1) просив суд зменшити суму позову та стягнути з належного відповідача 45903грн.72коп. збору за зберігання вантажів на станції Байрак, з яких 30751грн.32коп. (у тому числі ПДВ 20%) –сума однократного збору за зберігання, 15152грн.40коп. (у тому числі ПДВ 20%) –сума двократного збору за зберігання.

Дане клопотання прийнято господарським судом.

Господарський суд Донецької області рішенням від 03.11.2008р. у справі №13/92 відмовив Державному підприємству „Донецька залізниця” у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика” м. Донецьк та Державного підприємства «Артемвантажтранс»м. Горлівка Донецької області збору за зберігання вантажу.  

Господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову визнав, що позивач безпідставно нарахував відповідачеві збір за зберігання вагонів з вантажем у зв’язку з їх затримкою на коліях станції Байрак в очікуванні розвантажування з причин митного оформлення документів та в очікуванні звільнення фронту вивантаження, оскільки спірні вагони з вантажем були подані та знаходились саме на визначених договором коліях 9, 11.  

Акти загальної форми №№ 385, 387, 388 від 13.05.08р., які були надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не прийняті господарським судом у якості належних доказів підтверджуючих факт затримки вагонів в очікуванні подачі на під’їзду колію.

Державне підприємство “Донецька залізниця”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2008р. у справі №13/92 скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заявник скарги вважає рішення господарського суду Донецької області незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального   права, зокрема ст. 46 Статуту залізниць України, а висновки, викладені у рішенні, такими, що не відповідають обставинам справи.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду про те, що колії №№ 9, 11 слід вважати місцем для подавання та забирання вагонів, установленим договором про експлуатацію під’їзної колії, і вантаж  у таких вагонах не можна вважати таким, що зберігається на станції у розумінні вимог ч.3 ст.46 Статуту залізниць України і тому нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах зроблено залізницею безпідставно. Оскільки, на думку залізниці, колії №№9 і 11 є «приймально-відправними для приймання, відправлення парних і непарних вантажних поїздів з/та на станції Вуглегірськ, Микитівка»і спірні вагони простоювали саме на працюючих коліях станції, а не на коліях, які можна назвати тільки «місцем для подавання і забирання вагонів».

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика” м.Донецьк та Державне підприємство  «Артемвантажтранс»м.Горлівка Донецької області просили рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2008р. у справі №13/92 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважають рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог надано договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП «Донецька вугільна коксова компанія»при станції Барак Донецької залізниці № 5/158-36 від 23.12.2004р. (а.с.40 т.1), договір № 512/699 від 01.01.2008р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с.46 т.1), накопичувальна картка № 16050816, акти загальної форми №№ 385, 387, 388, витяги з книги повідомлень про час подавання вагонів, витяг з книги передавання документів для митного оформлення, копії пам’яток про користування вагонами, копія наказу про нарахування подвійного збору за зберігання вантажу, розрахунок позову.

Дослідивши надані документи, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ДП «Донецька залізниця»та державним підприємством «Донецька вугільна коксова компанія»укладено договір № 5/158 від 23.12..2004р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія»при станції Байрак Донецької залізниці».

У зв’язку з реорганізацією державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія», ДП «Артемвантажтранс»стало його правонаступником.    

Відповідно пп. 3 п. 14 договору на умовах цього договору подавалися вагони, в тому числі і ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська», яке є контрагентом ДП «Артемвантажтранс».

Згідно п. 5 договору вагони для під’їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії №№ 9, 10, 11 станції Байрак, де відбувається здача їх власнику під’їзної колії.

Як вбачається з матеріалів справи за накладними №№ 094454, 094445, 094457, 094438, 094459, 094460 на адресу ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська»13.05.2008р. о 04год.17хв. поїздом № 2003 на станцію призначення Байрак Донецької залізниці прибуло 32 вагони з вугіллям.

Про прибуття зазначених вагонів Товариство було повідомлено 13.05.08р о 4:47.

13.05.2008р. о 12год.10хв. за накладними №№ 094492, 094474, 094473 від 07.05.08р. поїздом № 3205 на адресу ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська»прибуло 29 вагонів з вугіллям.

Про прибуття зазначених вагонів Товариство було повідомлено 13.05.08р о 12:40.

13.05.2008р. о 22год.15хв. за накладною № 895504 від 6.05.08р. прибув вагон № 61936983 з вугіллям як досилка до основної накладної № 094453.

Про прибуття вагону Товариство було повідомлено 13.05.08р о 23:15.

Станцією відправлення по всім відправкам значилась російська станція Тирган Західно - Сибірської залізниці.

По прибуттю на станцію призначення Байрак вищевказані вагони були затримані під розмитнення, про що складені акти загальної форми №№ 385, 387, 388 від 13.05.08р.

Після закінчення процедури розмитнення відповідно о 1З:30., 17:15 13.05.08р. та о 17:00 І4.05.08р. спірні вагони були подані на 9 та 11 приймально–здавальні колії для їх подальшого транспортування ДП «Артемвантажтранс»під розвантаження ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська».

Згідно матеріалів справи вагони були прийняті ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська», однак через неврегульованість питання транспортного обслуговування з Підприємством –власником під’їзної колії та відмову останнього від транспортування вагонів ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська»у період 13 –15.05. 2008р. вагони простояли на вищезазначених приймально-здавальних коліях.

Позивач вважаючи, що ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська»порушило вимоги ст.ст. 36, 46 Статуту і п. 2.3. Розділу 2 Тарифного керівництва, посилаючись на акти загальної форми №№ 388, 387,385 від 13.05.08р. (а.с. 86-88), за накопичувальною карткою № 16050816, нарахував ТОВ «ЦЗФ Кондратьївська»збір за зберігання вантажу за період відмови від транспортування завантажених вагонів у сумах 91302грн.36коп., 45903грн.72коп., які просив стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно приписів частин 2, 3 ст. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 2.3. Розділу 2 Тарифного керівництва передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Відповідно абзацу 2 пункту 8 «Правил видачі вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. N644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за N 862/5083 (далі –«Правила видачі») датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно п. 10 Правил видачі вантажів при подаванні вагонів на під’їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам'ятці про користування вагонами (контейнерами).

З наведеного слідує, що при подаванні вагонів на під’їзні колії, у разі виставлення їх на місця, установлені договорами про експлуатацію під'їзної колії, такі вагони слід вважати «…поданими під вивантаження…»у розумінні вимог п. 2.3. Розділу 2 Тарифного керівництва, а тому вантаж у таких вагонах не можна вважати таким, що зберігається на станції у розумінні вимог ч. 3 ст. 46 Статуту, про що господарський суд дійшов до правильного висновку.

Згідно ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002р. за N 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у випадках затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за N 165/3458 у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Актами загальної форми №№ 385, 387, 388 від 13.05.08р. засвідчена затримка вагонів через очікування розмитнення вантажу, та акти підписані представниками сторін.

Пізніше працівники станції без присутності представників Товариства в односторонньому порядку дописали у зазначених актах про затримання вагонів в очікуванні подачі на під’їзну колію. Про таке дописування представники Товариства повідомлені не були, своїх підписів під цим приписом не ставили, що також підтверджено примірниками актів №№ 385, 387, 388 від 13.05.08р., наданими представником Товариства (а.с. 138-140).

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, слід визнати висновок господарського суду про неприйняття актів загальної форми №№ 385, 387, 388 від 13.05.08р. у якості належних доказів підтверджуючих факт затримки вагонів в очікуванні подачі на під’їзду колію правильним, оскільки оформлення актів загальної форми здійснено з порушенням Правил складання актів та приписів ст.129 Статуту залізниць України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2008р. у справі №13/92 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає вимогам діючого законодавства, тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою Державного підприємства “Донецька залізниця” підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2008р. у справі № 13/92 залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2008р. у справі № 13/92 залишити без змін.

Головуючий          Т.А.  Шевкова

Судді:          Г.І.  Діброва

          О.В.  Стойка

          Надруковано: 6 прим.

          1. позивачу

          2, 3. відповідачам

          4. у справу

          5. ДАГС

          6. госп. суду