ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/1897/14
09 липня 2014 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області
доВідділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції
про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі звернулося з позовом до Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про скасування постанови ВП №43793641 від 24.06.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та зобов'язання прийняти до виконання виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-338 У від 01.04.2013 року на суму 4402,42 грн. з подальшим здійсненням усіх передбачених законом виконавчих дій для погашення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою ВП №43793641 від 24.06.2014 року відповідачем протиправно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по вимозі про сплату недоїмки, посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які визначають порядок пред'явлення до виконання рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів, оскільки до виконання було пред'явлено вимогу про сплату недоїмки.
Також вказує, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 року за органами Пенсійного фонду залишилось право на стягнення боргів по єдиному внеску, які виникли до набрання чинності вищезазначеного Закону.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі.
Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції позов не визнав, подав до суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржувана постанова винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі.
У відповідності до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За наведених обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву по суті, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області на примусове виконання до відповідача направлено вимогу про сплату недоїмки №Ф-338 У від 01.04.2013 року в розмірі 4402,42 грн. щодо боржника ОСОБА_2 (а.с.8).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції №43793641 від 24.06.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що право на пред'явлення виконавчого документа покладено на органи доходів і зборів, до яких Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області не відноситься (а.с.6).
Суд не погоджується з таким висновком державного виконавця органу державної виконавчої служби з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII від 04.07.2013року, "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.
Частиною 1 статті 25 Закону № 606-XIV від 21 квітня 1999 року встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно до п.8 ч.1 статті 26 вищезазначеного Закону, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
У зв'язку з проведенням адміністративної реформи 04.07.2013 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII, який набрав чинності з 11.08.2013 року. Даним Законом внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (ч.4 ст.25 Закону).
Суд зазначає, що в зв'язку з проведенням адміністративної реформи 04.07.2013 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №406-VII, який набрав чинності з 11.08.2013 року. Даним Законом внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (ч.4 ст.25 Закону)
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2464-VI від 08.07.2010 року завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно до ч.1 ст.25 Закону №2464-VI від 08.07.2010 року рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Приписами ч.4 ст.25 вищезазначеного Закону встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, враховуючи положення наведених правових норм, встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд приходить до висновку про наявність у позивача права звертатися до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки боржник, вказаний у такій вимозі, заборгованість не сплатив, чим порушив норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5 ст.25 Закону №2464-VI від 08.07.2010 року).
Суд вказує на те, що вимога про сплату недоїмки винесена 01.04.2013 року, а сама недоїмка по сплаті єдиного внеску виникла за період до набрання чинності Закону №406-VII від 04.07.2013 року, відповідно до п.3 Прикінцевих положень якого передбачено, що органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.
Враховуючи положення наведених правових норм, встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд приходить до висновку про наявність у позивача права звертатися до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки боржник, вказаний у такій вимозі, заборгованість не сплатив, чим порушив норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року.
Відтак, на думку суду у відповідача відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження в зв'язку з тим, що пенсійний орган не відноситься до органів доходів і зборів, оскільки позивач правомірно здійснював завершення процедури адміністрування єдиного внеску.
Згідно п.8 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
За змістом ч. 4 ст.25 Закону №2464-VI від 08.07.2010 року вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, як на час виникнення боргу зі сплати єдиного внеску, так і на день звернення позивача до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про примусове виконання вимоги про сплату недоїмки така вимога була та є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Статтею 11 Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.25 вищезазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
З огляду на зазначене суд вважає, що підстави, якими відповідач керувався при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №43793641 від 24.06.2014 року, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними.
Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження по вказаному виконавчому документу, суд зазначає, що повноваження щодо відкриття виконавчого провадження та прийняття відповідного рішення з цього питання є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби. Встановлення обставин, необхідних для прийняття рішення, також знаходиться в компетенції відповідача. Суд оцінює правомірність прийнятих державним органом рішень, однак не може підміняти суб'єкта владних повноважень у прийнятті такого рішення, яке належить до його компетенції.
Також, згідно ч.7 ст.83 Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, оскільки питання стосовно прийняття рішення щодо відкриття провадження відноситься до компетенції відділу державної виконавчої служби, вимога позивача в частині зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним положенням, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
За наведених обставин, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ВП №43793641 від 24.06.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) про примусове виконання вимоги №Ф-338 У від 01.04.2013 року.
У решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.
Чередняк В.В.