Справа № 247/3068/14-ц

2/247/622/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року суддя Торезького міського суду Донецької області Чапланова О.М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № DOK0AE00000462 від 25 січня 2007 року у розмірі 28728,37 доларів США, що за курсом 11,66, відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 травня 2014 року, складає 334972,79 грн.

Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій зазначив, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання за указаним кредитним договором, не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов'язків перед кредитором. Найчастіше за порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна та коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно та кошти або його переховування від банку та державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. Вважає, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, прийнятого за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк». Просить накласти арешт у межах суми заборгованості за кредитом у розмірі 28728,37 доларів США на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

В ч.3 ст. 152 ЦПК України зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову містить вимогу про накладення арешту у межах суми заборгованості за кредитом у розмірі 28728,37 доларів США на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 12.06.2009 року) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно із пунктом 4 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У заяві про забезпечення позову позивач не зазначає переконливі причини у зв'язку із якими потрібно забезпечити позов, не обґрунтовує необхідність забезпечення позову, не зазначає доказів, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Причинами необхідності забезпечення позову позивач вказує те, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання за указаним кредитним договором, що у банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов'язків перед кредитором, що найчастіше за порушенням зобов'язань перед банком відбувається вчинення відповідачем всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна та коштів.

Відсутність обґрунтування клопотання позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатнього обґрунтованого припущення, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до постановлення рішення в цивільній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також зробить неможливим виконання прийнятого у подальшому рішення суду.

Крім того, позивач не указав на які саме рахунки та на яке саме майно відповідача він просить накласти арешт, враховуючі суму позову, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо співмірності вказаного виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, не врахував чи не будуть вжиті заходи щодо накладення арешту на майно, порушувати права відповідачів і інших осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає і у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись: ст.ст.151-153, 209, 210, п.2 ч.1 ст. 293 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд -

У Х В А Л И В

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Донецької області через Торезький міський суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Чапланова