Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6589/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Бобрович В.І.
Суддя-доповідач : Пільщик Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Пільщик Л.В. . .
Суддів: Мануйлова Ю.С., Глазкової О.Г. При секретарі Бабенко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Запорізької міської Ради, ВАТ „Днепроспецсталь" , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання акту приватизації недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2005 року ОСОБА_1 . звернувся до суду з позовом до ВАТ „Днепроспецсталь",, треті особи виконавчий комітет Запорізької міської Ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності та визнання свідоцтва про приватизацію недійсним.
У позовній заяві зазначав, що його сім'я проживає в трьохкімнатній квартирі , яка складається з кімнат 22,08.кв.м , 14,65 кв.м., 11,62 кв.м. Його сестра ОСОБА_4 виїхала в район Крайньої Півночі і забронювала кімнату, згідно охоронного свідоцтва НОМЕР_1 . Термін броні закінчився 13 липня 1995 року . В 1994 році вони приватизували квартиру . Оформленням займалася його мати , яка була наймачем квартири . 18.09.2003 року мати померла. Після її смерті він виявив документи на приватизацію, з яких дізнався , що приватизація проведена тільки на дві кімнати розмірами 22,08 кв.м. і 11,62 кв.м. Кімната розміром 14,65 кв.м. в свідоцтво про право власності не включена . . Просив суд поновити пропущений строк позовної давності , визнати свідоцтво про право власності на дві кімнати недійсним і зобов'язати виконком прийняти ці кімнати в комунальну власність.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2006 року в якості відповідача залучено - виконавчий комітет Запорізької міської Ради.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 09.2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційне провадження порушено за скаргою ОСОБА_1 У скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення , посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи скарги , перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про безпідставність позовних вимог про визнання свідоцтва про право власності на жиле приміщення недійсним суд зробив , оцінивши всі докази по справі у сукупності і він не суперечить фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що дві кімнати у квартирі АДРЕСА_1 передано у власнсть ОСОБА_1 ,.ОСОБА_3, ОСОБА_2; ОСОБА_5 у спільну часткову власність шляхом приватизації. Право власності набуто з законних підстав , а саме на підставі Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду „. і ОСОБА_1 не довів , що у власність жиле приміщення передано всупереч його волевиявленню. Ці обставини свідчать, що при розгляді справи не встановлені обставини , які б могли бути підставою для визнання свідоцтва про власність недійсним.
Стаття 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог. Відповідно до ст..31 ЦПК право визначати предмет та підстави позову належить виключно позивачу. Позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва, за яким визначена власність на дві кімнати , вимоги ж щодо кімнати, яка не була передана у власність позивачем не заявлялися. Проте в рішенні містяться висновки про відсутність у позивача права на кімнату 14.65 кв.м., які виходять за межі заявленого позову, хоча рішення повинно обґрунтовуватися лише доводами , які відносяться до предмету доказування по справі
Крім того , як на підставу у відмові в позові суд послався і на те , що позивачем пропущено строк позовної давності Проте з таким висновком погодитися не можна , скільки наведені підстави про відмову у задоволенні позову є взаємовиключні. Так відповідно до ст..71 ЦК України 1963 p., чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи , право якої порушено встановлюється в три роки. Згідно до ст..80 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Виходячи зі змісту ст..ст. 71 , 80 ЦК України їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорення . Якщо при розгляді справи буде встановлено , що у позивача немає суб'єктивного права , про захист якого він просить , або ж воно не порушувалося чи не оспорювалося , суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і відмовив в задоволенні позову як за безпідставністю вимог, так і за спливом строку позовної давності. Керуючись ст.ст307 ,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2006 року змінити.
Виключити із рішення суду доводи про відмову у позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Виключити із рішення суду твердження про те, що на момент приватизації в 1994 р. кімната 14,65 кв.м його сім'ї (позивача) не належала і не могла бути ними приватизована.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців..