________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5306                                                    Головуючий у 1 інстанції

2006р.                                                                    Дьяченко С.В.

Суддя-доповідач Савченко О.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2006р.                                                                   м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Бондаря М.С., Глазкової О.Г.

при секретарі: Череватій О.В.

за участю адвоката: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 4 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_2. пред"явив позов до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди.

У позові, уточненому у травні 2006 року, зазначав, що для придбання у

відповідача побутової техніки: телевізора, холодильника , пральної машини та

мобільного телефону, всього на суму 7000 гр., 19 жовтня 2005 року оплатив продавцю

10% вартості зазначених товарів, тобто 700 гр., а для оплати решти вартості 21 жовтня

2005 року уклав з АКБ „Укрсоцбанк" договір кредиту. За умовами зазначеного

договору банк надав йому на строк до 16.10.2006 року гроші у сумі         6300 гр.   з

оплатою 26% річних. Сума кредиту 24 жовтня 2005 року була переведена на рахунок ПП ОСОБА_3

Придбана техніка була    доставлена    за місцем проживання позивача 4 листопада 2005 року, однак у час, коли дома він був відсутнім.

7 листопада 2005 року телевізор він передав ПП ОСОБА_3. для заміни, оскільки доставлений телевізор SONI був моделі 21М81, а не 21 М80, як він замовляв, крім того, був сріблястого, а не чорного кольору.

 

9 листопада 2005 року при технічному огляді холодильника GR-S392QVC був виявлений перекіс дверей морозильної камери, у зв"язку чим 22 листопада 2005 року він повернув його відповідачу.

При огляді пральної машини він виявив порушення програмного забезпечення, а на зливі та склі машини - залишки нальоту, що свідчило про те. що вона вже перебувала у користування. З цих підстав 15 листопада 2005 року пральну машину він також повернув ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що отримана від ПП ОСОБА_3 побутова техніка була неякісною, просив розірвати договір купівлі-продажу між ним та ПП ОСОБА_3, стягнути з відповідача на його користь 6300 гр. отриманого згідно меморіального ордеру № НОМЕР_1 кредиту на придбання побутової техніки та сплачені відсотки за користування кредитом у сумі 672 гр. 49 коп., 700 гр. первинного внеску, а також компенсацію моральної шкоди у сумі 1500 гр.

Відповідач ОСОБА_3. проти позову заперечував, у травні 2006 року заявив позов до ОСОБА_2. про стягнення суми заборгованості.

У позові зазначав, що у жовтні 2005 року до нього звернувся ОСОБА_2. з питання придбання побутової техніки та мобільного телефону через кредитування установою банку. З метою отримання ОСОБА_2. кредиту в АКБ „Укрсоцбанк" для вказаних цілей 19 жовтня 2005 року він виписав на його ім"я рахунок-фактуру № НОМЕР_2 на придбання товару на загальну суму 7000гр., включивши вартість мобільного телефону до вартості телевізора, та чек про перший внесок по рахунку у сумі 700 гр., хоча фактично гроші у вказаній сумі ОСОБА_2. обіцяв заплатити йому на момент передачі побутової техніки.

На підставі вказаних документів ОСОБА_2. 21 жовтня 2005 року оформив у в АКБ „Укрсоцбанк" договір кредиту, 24 жовтня 2005 року банк перерахував йому на рахунок 6300 гр., а 4 листопада 2005 року обрана ОСОБА_2. техніка: мобільний телефон, пральна машина, холодильник та телевізор SON1 21М81 були доставлені ОСОБА_2. додому та отримані його матір"ю. За вимогою покупця товар був доставлений запакованим, що перешкоджало здійснити його перепродажну підготовку, крім того, замість зазначеної у рахунку-фактурі від 19 жовтня 2005 року моделі телевізора SONI 21M80 на прохання ОСОБА_2. була доставлена модель 21М81.

Після доставки товару ОСОБА_2. став ухилятися від сплати 700 гр., 7 листопада 2005 року у себе вдома повернув йому телевізор, посилаючись спочатку на те, що останній не працює, а коли останнє не підтвердилось, то на те , що хоче замінити його на модель 21 М80 та у корпусі чорного кольору, на що він погодився.

Перекіс дверей доставленого ОСОБА_2. холодильника був усунутий шляхом регулювання їх   майстром, який направлявся до ОСОБА_2. 10 листопада

2005  року , а будь-яких недоліків у пральній машині, на які посилався ОСОБА_2.,

сервісним центом виявлено не було, що підтверджується актом технічного огляду від

18 листопада 2005 року.

Зважаючи, що недолік холодильника був не суттєвим та усунутий майстром, привезений 22 листопада 2005 року ОСОБА_2. до його магазину холодильник , до того ж без технічного паспорту, він приймати відмовився.

Посилаючись на те, що вся доставлена ОСОБА_2. побутова техніка та мобільний телефон були належної якості, просив стягнути з ОСОБА_2. невиплачені ним за отриману техніку 700 гр., 37 гр. 80 коп. інфляції, 3% річних у сумі 12 гр. 08 коп. та 1000 гр. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області  від 4 липня

2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

 

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу та у зв"язку з простроченням виконання зобов"язання 749 гр. 88 коп., а також 59 гр. 50 коп. державного мита у доход держави та 30 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, а у задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.14 Закону України „ Про захист прав споживачів" у редакції від 15.12.1993 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема: безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; заміни на товар аналогічної марки(моделі, артикулу, модифікації) належної якості, відповідного зменшення його купівельної ціни, заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни, розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Виходячи із змісту ст. 12 зазначеного Закону, товаром неналежної якості слід вважати такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред"являються, наданій щодо нього виготівником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2005 року Енергодарським відділенням АКБ „Укрсоцбанк", з яким 21 жовтня 2005 року ОСОБА_2. уклав договір кредиту на придбання у ПП ОСОБА_3 побутової техніки: телевізора, пральної машини, холодильника , а фактично, і мобільного телефону, всього на суму 7000 гр., на рахунок приватного підприємця було перераховано 6300 гр.(ах.З). 4 листопада 2005 року телевізор SONI - 21М 81, холодильник LG GR-S392 QVC , пральна машина LG WD-10390 ND та мобільний телефон за вимогою ОСОБА_2. були доставлені йому додому.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2. до керуючого Енергодарським відділенням „Укрсоцбанку" від 16.01.2006 року(а.с.73), договір кредиту з банком ОСОБА_2. укладав з метою придбання побутової техніки, зокрема, телевізора SONI 21М81.

Мотивуючи позовні вимоги шодо розірвання договору купівлі-продажу побутової техніки у частині придбаного телевізора, на належність якості зазначеного товару ОСОБА_2. не посилався. Згідно його пояснень, 7 листопада 2005 року цей телевізор він у себе дома передав ОСОБА_3, вимагаючи при цьому не одержання грошей, а обміну, оскільки хотів телевізор SONI не 21 М81 , а 21М80, крім того, у чорному корпусі(а.с.34).

Не заперечував ОСОБА_2. і того, що для усунення виявленого 9 листопада 2005 року технічним оглядом холодильника недоліку у вигляді перекосу дверей, для усунення якого необхідно було здійснити їх регулювання (а.с9), 10 листопада 2005 року ОСОБА_3. до нього був направлений майстер, який усував цей недолік.

Відмовляючи за таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., суд виходив з того, що позивач не довів наявність будь-яких недоліків у

 

телевізора та пральній машині, які у жовтня 2005 року були придбані ним у ПП ОСОБА_3, а також те, що після здійсненого 10 листопада 2005 року ремонту перекосу дверей залишилися істотні недоліки у холодильника.

Оскільки наявність дефекту у холодильника після 10 листопада 2005 року не зафіксована, а згідно акту від 18.11.2005 року технічного огляду пральної машини, складеного уповноваженим Сервіс Центром „ТТП-94", скарга ОСОБА_2. щодо наявності дефекту у машини не підтвердилась, бо встановлено, що виріб повністю відповідає технічним нормам заводу-виготовлювача(а.с.47), причому клопотання про проведення експертиз, які б спростували відсутність дефектів у цих товарах, на заявлялись, суд дійшов правильного висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення вимог ОСОБА_2. про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного ним 24 жовтня 2005 року з ПП ОСОБА_3., та стягнення на його користь відсотків за користування кредитом і моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПП ОСОБА_3. був порушений обов'язок прийняти товар неналежної якості та задовольнити вимоги споживача, не є переконливими у зв"язку з відсутністю доказів щодо неякісності придбаних ОСОБА_2. товарів. Крім того, відповідно до ст. 20 Закону „Про захист прав споживачів" у редакції від 15.12.1993 року, споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право, зокрема, здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару у продаж. Виходячи ж з пояснень сторін, саме з вказаною метою придбаний ОСОБА_2. телевізор був повернутий ПП ОСОБА_3. Враховуючи також , що оплата телевізора була здійснена не безпосередньо ОСОБА_2., а за рахунок оформленого ним банківського кредиту, підстав вимагати повернення йому, а не банку перерахованих останнім грошей на телевізор він не мав.

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду про те, що наданий ОСОБА_2. Енергодарському відділенню АКБ „Укрсоцбанк" товарний чек від 19.10.2005 року про сплату ПП ОСОБА_3. 700 гр. первинного внеску за товари, на придбання яких ОСОБА_2. оформлював банківський кредит, носить лише інформаційний характер, бо оформлений не у відповідності до Положення про форму та зміст розрахункового документу, затвердженого наказом ДПАУ № НОМЕР_3, і був виданий ОСОБА_2. до отримання ним згоди кредитного комітету на надання йому кредиту, а тому є підставою для стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 700 гр. попереднього внеску за товар.

За обставинами справи, наданий ОСОБА_2. до банку товарний чек був письмовим посвідченням продавця ОСОБА_3 про виконання ОСОБА_2., як покупцем, передбаченого ст. 693 ЦК України обов'язку щодо часткової оплати товару до його передання продавцем , тобто про виконання грошового зобов'язання по попередній оплаті.

Зазначений правочин, як дія сторін у договорі купівлі-продажу, учинений у письмовій формі у відповідності до ст. 207 ЦК України, а вимоги про визнання його недійсним у судовому порядку ОСОБА_3. не заявлялись.

Відповідно ж до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки наданий ОСОБА_2. товарний чек у розумінні положень ч.З ст. 545 ЦК України є підтвердженням виконання ним свого обов'язку перед ОСОБА_3, як продавцем, за таких обставин підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2. 700 гр. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, суд не мав.

 

Посилання суду на відсутність у книзі обліку доходів ПП ОСОБА_3 даних про отримання ним 19.10.2005 року 700 гр. від ОСОБА_2., не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу та у зв"язку з простроченням виконання 749 гр. 88 коп. і 59 гр.50 коп. держмита у доход держави підлягає скасуванню з постановою у цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_3. у задоволенні зазначених вимог.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити

частково.                                                                                    

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 4 липня 2006 року по даній справі у частині часткового задоволення вимог ОСОБА_3, а саме: в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу та у зв"*язку з простроченням виконання забов"язання 749 гр. 88 коп., а також стягнення з нього держмита у доход держави в сумі 59 гр.50 коп. ,- скасувати та постановити у цій частині нове рішення наступного змісту: „ У задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення в рахунок погашення боргу та у зв"язку з простроченням виконання зобов'язання 749 гр. 88 коп., -відмовити".

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.