Справа № 22а - 80/07                                                    Головуючий в 1

Категорія 22                                                               інстанції: Лизенко І.В.

Доповідач: Фарятьєв C.O.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганскої області в складі:

Головуючого:        Фарятьєва C.O.

Суддів:                   Маляренко І.Б., Заіки В.В.

при секретарі:        Ірметовій О.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про призначення пенсії за вислугою років, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1. до Луганського обласного військового комісаріату відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду і ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги та визнати дії Луганського обласного військового комісаріату незаконними і зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугою років починаючи з 28 грудня 2005 року, оскільки вважає, що суд порушив норму матеріального права, неправильно розтлумачив закон.

Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на пенсію за вислугою років, оскільки на момент звільнення з військової служби він не досяг віку 45 років і на мав загального трудового стажу 25 років.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду правильний, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на дійсній строковій військовій службі з 02 листопада 1978 року до 06 жовтня 1980 року, а потім з 09 грудня 1987 року до 28 травня 2002 року проходив понадстрокову військову службу за контрактом, після чого був звільнений в запас. Після звільнення позивач продовжував трудову діяльність не пов'язану з військовою службою.

Статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" визначені умови призначення пенсій за вислугу років.

Відповідно до п „б" ст.12 Закону України України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-

річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п."б" ст.50 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" призначення пенсій військовослужбовцям передбачене з дня звільнення з військової служби.

Оскільки ОСОБА_1. на момент звільнення з військової служби не мав умов, визначених п. „б" ст. 12 зазначеного Закону, а саме віку 45 років і загального трудового стажу 25 років, він не має права на пенсію за вислугу років, передбаченою Законом України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Постанова суду відповідає вимогам ст.ст. 159-163 КАС України, підстав для її скасування судова колегія не знаходить.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом закону, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,205,206 КАС України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.