Справа № 22а-3/2007

Головуючий у 1 інстанції: Островська О.П. Доповідач Свинцова Л.М.

_________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ___________

УХВАЛА Іменем України

10 січня 2007 року                                            колегія суддів судової палати з цивільних

справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого   судді     Свинцової Л.М.

Суддів:                             Карташова О.Ю., Савченко В.О.,

При секретарі                 Малошонок О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову місцевого Ленінського районного суду міста Луганська від 06 травня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Бобильова Олександра Фадєєвича на рішення посадової особи у сфері уравлінської діяльності,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною постановою місцевого Ленінського районного суду від 06 травня 2006 оку у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

ОСОБА_1. не погодився з такою постановою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати як незаконну та прийняту нову.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.

Зокрема, ОСОБА_1. в апеляційній скарзі вказав, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які суд невірно оцінив; на недоведеність тих обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Суд першої інстанції при розгляді по суті даної справи встановив, що з 19 липня 2004 року позивач знаходився на службі в органах внутрішніх справ у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 при УДАІ УМВС України в Луганській області.

24 липня 2005 року позивач ніс службу у наряді разом з іншим інспектором на посту ДПС „Чернухіно" на автодорозі Київ-Луганськ-Ізваріно у першу зміну.

Приблизно о 18год.30 хвилин начальник УМВС України в Луганській області, перевіряючи виконання службових обов'язків з боку цього наряду, встановив, що позивач від виконання своїх службових обов'язків самоусунувся, нагляд за дорожнім рухом не здійснював, знаходився у службовому автомобілі з іншим працівником міліції та грав з останнім у карти.

Згідно з п."е" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким

складом органів внутрішніх справ УРСР", затвердженого постановою Кабінету Міністрів

  УРСР   від  29   липня   1991   року   №   114,  особи   середнього,   старшого   і   вищого

начальницького  складу  звільнюються зі  служби  у  запас  за порушення  дисципліни

Порядок та строки звільнення позивача відповідачем додержані.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість прийнятої постанови суду, вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1. такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції ретельно були з'ясовані всі обставини справи та надано вірну оцінку цим обставинам.

Суд посилався у постанові на обставини, які були доведені в судовому засіданні.

Приходячи до висновку про те, що позивач 24 липня 2005 року, знаходячись у наряді на посту ДПС „Чернухіно", фактично самоусунувся від виконання функціональних обов'язків, тому що о 18 год.30 хвилин сидів в машині та грав у карти, суд в оскаржуваній постанові посилався на докази, які були підтверджені в судовому засіданні.

У період проведення перевірки факту усунення з боку позивача від виконання своїх обов'язків 24 липня 2005 року позивач кілька разів надавав відповідачеві пояснення, в яких по-різному описував свої дії на момент приїзду на пост дорожньо-патрульної служби. Так, спочатку він вказував, що, коли начальник УМВС України в Луганській області під'їхав до посту, де він ніс службу, то він (позивач) з іншим працівником міліції знаходилися у машині. При цьому на внутрішній передній частині автомобіля лежала колода гральних карт.(а.с.43).

В іншому поясненні (а.с.44, зворот аркушу) ОСОБА_1. вказував, що коли під'їхав начальник УМВС України в Луганській області, він сидів у службовому автомобілі та розглядав гральні карти, які знайшов у салоні автомашини ОСОБА_2, що ніс службу разом з ним. В іншому поясненні позивач стверджував, що карти взагалі були між передніми сидіннями автомобілю.

Суд першої інстанції правильно оцінив ці обставини, на які посилався й сам позивач, як самоусунення від службових обов'язків, тому що поведінка позивача під час перевірки начальника УМВС України в Луганській області не відповідає вимогам, які передбачені функціональними обов'язками інспектора дорожньо-патрульної служби ДПС ДАІ. зокрема, позивач повинен був на посту ДПС вмілим вибором форм та методів активно впливати на стан дисципліни учасників руху, здійснювати контроль за рухом транспорту та пішоходів, виявляти та попереджувати порушення правил дорожнього руху. вживати заходів щодо забезпечення безперешкодного проїзду автомобілів зі спеціальною світловою й звуковою сигналізацією та ін. (а.с. 65).

У доводах апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд не прийняв на увагу. що 24 липня 2005 оку він виконував наказ від 26.06.2005 року начальника Департаменту ДАІ МВС України, відповідно до якого він повинен був здійснювати нагляд за дорожнім рухом, забезпечувати безпеку шляхом патрулювання дорожньої смуги. Цим наказом не дозволялося без причини зупиняти транспортні засоби, проводити їх огляд та ін.

На думку колегії суддів цей довід безпідставний, тому що цим наказом позивач не звільнявся від виконання обов'язків, передбачених функціональними обов'язками. викладеними вище. Більше того, цим наказом позивач зостерегався тільки від дій, які б порушували права громадян.

Довід апелянта про те, що судом невірно застосована норма матеріального права. зокрема „Положення про проходження службі рядовим, начальницьким складом органів внутрішніх справ", згідно з яким особи звільняються за порушення дисципліни, а   він дисципліну не порушував, не може бути прийнятий як обґрунтований, оскільки суд правильно дійшов до висновку про те, що позивач, який знаходився на службі в органах внутрішніх справ України, повинен був виконувати свої службові обов'язки у відповідності до Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ та ,.Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України", а тому відповідачем було зроблено правильний висновок відносно характеру порушення позивачем дисципліни 24 липня 2005 року та про необхідність обрання такого дисциплінарного стягнення як звільнення позивача.

За таких підстав колегія суддів вважає, що постанова суду у справі законна та обґрунтована. На підставі ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову місцевого Ленінського районного суду міста Луганська від 06 травня 2006 року залишити без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її проголошення.