АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Вінницького апеляційного суду в складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі: Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за апеляційною скаргою представника військової частини А-0549 Полякової Ю.М. на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 20 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військових частин А-0549 про стягнення грошової компенсації, -заслухавши доповідача, колегія суддів, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у редакції газети ІНФОРМАЦІЯ_1, яка закріплена за військовою частиною А-0549 щодо усіх видів забезпечення. Позивач зазначив, що відповідач має заборгованість перед ним по виплаті грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок в сумі 17 978 грн. 65 коп. У судовому засіданні позивач уточнив заявлені позовні вимоги і просив суд визнати за ним право на отримання з відповідача компенсації за не отриманий продовольчий пайок за весь час з моменту зупинення дії ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до внесення відповідних змін у чинне законодавство України.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить постанову суду скасувати. Зазначає, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та невірної оцінки, чим було порушено норми матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги,
Справа № 22ас - 1767 категорія: 22 Доповідач: Нагорняк В.А. постанова ухвалена під головуванням
судді Татарського В.О.
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходе військову службу у редакції газети ІНФОРМАЦІЯ_1, на продовольчому забезпеченні знаходиться на балансі військової частини А-0549 і має передбачене Законом право на отримання продовольчого пайка чи за його бажанням грошової компенсації вартості продовольчого пайка.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань" позивач мав право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка.
Відповідно до ст. 9 ч. 2 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року положення дії ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині наявності у військовослужбовців права на отримання компенсації за продовольчий пайок було призупинено, але з 2001 року набрала чинності ст. 16 ЗУ "Про Збройні Сили України", якою гарантується отримання військовослужбовцями за рахунок держави різних видів забезпечення в тому числі і продовольчого, в зв'язку з чим суд повинен керуватись вимогам Закону, який набрав чинності у більш пізній час.
За таких обставин, суд належним чином дав оцінку доказам по справі і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому немає підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 200, 205, 206 КАСУ України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу військової частини А-0549 залишити без задоволення.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.10.2006 року залишити без змін.
Протягом одного місяця з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.