Справа №11а-887/2006

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пороховий Г.І.

Доповідач Пікановський Б.В.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого Олексієнко Ю.Г. Судців: Пікановського Б.В., Ващук В.П. За участю прокурора Альчука М.П. Адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці 20 грудня 2006р. кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2

на вирок Липовецького районного суду

від 10 листопада 2006 p., яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 21.12.2004 р. Замостянським районним судом м. Вінниці за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

за ст. 164 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі, відповідно до вимог ст. ст. 71, 72, КК України остаточне покарання визначене у виді 2 років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментам в сумі 3954 грн. станом на 01.09.2006 р.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 достовірно знаючи, що згідно рішення Липовецького районного суду від 13 листопада 2000 року він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2000 року до його повнолітня. В період часу з 11 жовтня 2000 р. по 01 квітня 2006 року від сплати аліментів злісно ухилявся, про що неодноразово попереджався виконавчою службою Липовецького районного управління юстиції від 06 березня 2006 р. та 05 квітня 2006 р. Внаслідок цього утворилась заборгованість за вказаний період у сумі 3954 грн.

В апеляції ставиться питання про зміну вироку та призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі. Основними доводами апеляції є те, що він не умисно ухилявся від сплати аліментів, оскільки не міг працевлаштуватись. Крім того, суд не врахував його щире каяття, а також те, що на його утриманні є друга дитина та вагітна дружина.

На апеляцію надійшли заперечення ОСОБА_3, яка просить вирок суду залишити без змін. Посилається на те, що ОСОБА_2 умисно ухилявся від сплати аліментів, так як не бажав працювати, оскільки наказом директора СТ "Маяк" від 20.09.2000 p. був звільнений за прогули, влаштувавшись на роботу ІНФОРМАЦІЯ_2, 16 грудня 2002 року звільнився за власним бажанням, на облік в Центрі зайнятості не ставав, ухвалою Липовецького районного суду від 14 березня 2001 року був оголошений в розшук за ухилення від сплати аліментів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок змінити, зарахувавши у строк відбування покарання час перебування ОСОБА_2 під вартою за попереднім вироком, виступи адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які проти апеляції заперечують, вважають вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про залишення вироку без змін з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, які досліджені в судовому засіданні та яким дано належну оцінку.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_3 показала, що протягом шести років ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів, хоча був на заробітках в м. Москві та Києві.

Допитана в якості свідка державний виконавець ОСОБА_5 підтвердила, що ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів, так як не працював і не намагався працевлаштуватись, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3954 грн.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 підтвердив, що отримував попередження з виконавчої служби, дійсно був на заробітках, щоб допомагати матері, сестрам, дружині з дочкою, сплачувати аліменти не мав можливості.

Наведені в апеляції доводи про те, що засуджений не умисно ухилявся від сплати аліментів, не мав можливості працевлаштуватись, спростовуються наведеними доказами, а також довідкою Липовецького районного центру зайнятості про те, що ОСОБА_2 не перебував на обліку як безробітний (а. с. 16). При вирішені питання про призначення покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши й ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі. Підстав для пом'якшення призначеного судом покарання немає. Відповідно до ст. 71 КК України остаточне покарання, яке призначене за сукупністю вироків, не може бути меншим від невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком. Питання про зарахування у строк покарання час знаходження під вартою за попереднім вироком та початок строку відбування покарання за новим вироком має бути вирішене судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. ст. 409,411 КПК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без

задоволення, а вирок Липовецького районного суду від 10 листопада 2006 року щодо нього без змін.