ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" липня 2014 р. м. Київ К/9991/85708/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про скасування наказу, поновлення на роботі, -
В С Т А Н О В И Л А:
04 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про скасування наказу № 194-к від 23.12.2010 року, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді спеціаліста І категорії контрольно-інвентаризаційного відділу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Під час його роботи на вказаній посаді управлінням комунальної власності наказами від 23.06.2010 року № 90-к та від 16.11.2010 року № 166-к до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення та дисциплінарного впливу.
Наказом виконуючого обов'язки управління комунальної власності за № 194-к від 23.12.2010 року ОСОБА_2 звільнено з посади спеціаліста 1-ї категорії контрольно-інвентаризаційного відділу відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Підставою для прийняття зазначеного рішення було те, що ОСОБА_2 відповідно до посадових обов'язків та вказівки безпосереднього керівника, направив повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договорів оренди, зазначив у повідомленнях від 07.12.2009 року № 2302-4492, від 25.01.2010 року та від 02.02.2010 року № 2302-вих-151 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди орендарю ВАТ «НВП «Каскад» на невірні юридичні адреси орендарів.
Внаслідок чого було ухвалене господарським судом Львівської області рішення від 10.12.2010 року рішення у справі № 7/170 не на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та у зв'язку з чим завдано матеріальну шкоду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України, проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.
Проте, колегія суддів вважає, що висновки судів є передчасними з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно зі статтею 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за підпунктами 3, 4, 7, 8 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 зазначеної постанови, за передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (статті 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.
Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Крім того, відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 13 червня 2000 року N 950 стосовно державних службовців (до яких відноситься і позивач) може бути проведено службове розслідування у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.
Судами не встановлювалося, чи проводилося службове розслідування щодо систематичного неналежного виконання ОСОБА_2 службових обов'язків, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді затримання присвоєння чергового рангу, догани та звільнення.
Крім того, судами належним чином не було перевірено строки застосування дисциплінарного стягнення до позивача.
Оскільки, зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а зазначені порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то прийняті судами рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про скасування наказу, поновлення на роботі направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній