11.06.2014 Суддя: Попова В. О.
Справа № 253/12994/13-а
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
11 червня 2014 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
при секретарі - Лисенко В.В.
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи тим, що згідно з постановою Центрально-Міського районного суду від 07.09.2009 року №2а-3255 відповідача зобов'язано здійснити йому з 01 червня 2008 року перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності згідно ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до постанови Донецького апеляційного суду результативна частина постанови Центрально-Міського районного суду Горлівки Донецької області від 07.09.2009р. доповнена висловом "по 30 квітня 2009 року". На виконання рішень суду відповідачем було проведено перерахунок пенсії з 01.06.2008р. по 30.04.2009р. Він отримав доплату пенсії в розмірі 22313,49 грн. На виконання постанови Центрально-Міського районного суду від 19.01.2011р. №2а- 7944/10 про зобов'язання управління ПФУ в Центрально-Міського району м. Горлівка здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних, пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідачем було проведено перерахунок пенсії, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімально пенсії за віком з 1 липня 2010 року. Рішення набрало законної сили і не має обмежень щодо дії в часі. Вищевказане відповідачем виконувалось до 01.11.2011 року, а потім всупереч вимогам Європейського суду по правам людини було припинено виконання зазначеного рішення. Вважає, що дії Управління щодо припинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили є протиправними і незаконними, тому просив позов задовольнити.
Позивач та його представник, уточнивши позовні вимоги, остаточно просили визнати неправомірним та скасувати розпорядження відповідача №188780 від 13.11.2011 року щодо зменшення розміру пенсії з 01.11.2011 року та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.11.2011 року , обґрунтовуючи свої доводи аналогічно вищевикладеному.
Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, позов не визнав з підстав викладених в запереченні.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та інвалідом 3 групи, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби ЛПА на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням з вкладкою № НОМЕР_1, є отримувачем пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з постановою Центрально-Міського районного суду від 19.01.2011р. №2а- 7944/10 про зобов'язання управління ПФУ в Центрально-Міського району м. Горлівка здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних, пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачеві , виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімально пенсії за віком з 1 липня 2010 року. Рішення набрало законної сили і не має обмежень щодо дії в часі.
Розпорядження відповідача №188780 від 13.11.2011 року розмір пенсії ОСОБА_1 був значно зменшений. Таким чином в листопаді 2011 р. відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача у зв'язку зі змінами законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що листом відповідача від 28.08.2013 року № 250/р-10-01-03 на звернення позивача щодо розміру його пенсії, повідомлено, що пенсія нараховується та виплачується згідно діючого законодавства та заборгованості по виплаті пенсії не має.
Відповідно до положень статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно статті 54 Закону № 796-XII розмір пенсії для інвалідів першої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, а статтею 50 зазначеного Закону передбачено виплату додаткової пенсії для інвалідів 1 групи в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - № 1058-IV) розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Згідно статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Згідно частини 2 статті 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір на цільове спрямування цих видатків. Відповідно до статті 72 Закону № 1058-IV кошти пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і використовуються на виплату пенсій та соціальних послуг, передбачених цим Законом, забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Пунктом 7 розділу 1 Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI), який набрав чинності з 19.06.2011 року, прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 та визначено, що норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансування ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Вказаним Законом право на визначення розміру соціальних виплат було делеговано Кабінету міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала законної сили 23.07.2011 року, визначено конкретні розміри пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 23.11.2011 року Кабінет міністрів України прийняв постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій таким особам. Вказана постанова набрала законної сили з 01.01.2012 року і є чинною на момент розгляду цієї справи. Вказані постанови прийняті на виконання пункту 7 розділу 1 Закону № 3491-VI.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 22.12.2011 № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік», який набрав чинності 01.01.2012 року норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Згідно пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», який набрав чинності з 01.01.2013 року норми і положення статей 20, 21, 22, 30, 31, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 року № 20-рп визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «;Прикінцеві положення» Закону України від 23.12.2010 № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з наступними змінами, тобто норми Закону, що делегують Кабінету міністрів України право визначати порядок та розмір соціальних виплат громадян. В даному рішенні Конституційний суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, пославшись при цьому, на норми міжнародного права.
В рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 Конституційний суд України, давши офіційне тлумачення деяким нормам Конституції України, вказав на те, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Посилання позивача на неправомірність застосування до нього положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Статтею 2 Закону № 3668-VІ чітко визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до Закону № 796-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки перерахунок пенсії позивач вимагає провести з часу, коли Закон № 3668-VІ вже діяв, на ці правовідносини повинні розповсюджуватись норми зазначеного закону, що передбачають і прикінцеві положення Закону № 3668-VІ.
Закон № 3668-VІ в частині спірних правовідносин не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку за норми Закону № 796-ХІІ пізніше прийняті норми Закону № 3668-VI.
Далі, відповідно до статті 5 Закону України від 01.06.2000 № 1767-ІІІ «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у певних розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Для позивача вона була встановлена в розмірі 21%.
Цей вид пенсії статтею 2 Закону № 3668-VI віднесено до складу пенсійних виплат, на які розповсюджується обмеження максимальним розміром.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 8-12, 71, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В. О. Попова