пр. № 2-н/759/697/14

ун. № 759/11541/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року.. Суддя Святошинського районного суду м. Києва Наборозняк М.І., розглянувши заяву Державного підприємства «Антонов» про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги,

встановив:

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою. В ній (на першій сторінці) він назвав боржниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В прохальній частині заяви заявник не просить видати судовий наказ, а заявляє позовну вимогу: « стягнути із ОСОБА_1 борг 16059,29 грн три проценти річних, судовий збір 121 грн 80 коп.

Згідно з вимогами ст. 98 ЦПК України заява про видачу судового наказу має містити в собі: найменування суду, до якого вона подається, ім*я заявника, боржника, їх місце знаходження; вимоги і обставини, на яких вони ґрунтуються.

Заявник фактично заявив позовні вимоги лише до одного із названих ним боржників.

В заяві вказано, що послуги надаються у квартиру АДРЕСА_1, де постійно проживають три названих ним боржники. Борг обчислений за період з червня 201 року по грудень 2013 року. Проте, викладене заявником протирічить змісту долученої ним до заяви, виданої ним же довідки Форма-3 від 27ґ09.2013 року, в якій вказано, що у зазначеній квартирі проживає, окрім вказаних трьох боржників, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у квартирі 20.10.2012 року. Напроти прізвища цієї особи у довідці вказано, що він є правнуком. Не вказано: чиїм саме правнуком. Одночасно вказано, що особовий рахунок по квартирі відкритий на ОСОБА_6, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заявник вказав, що послуги надає на трьох мешканців квартири. Однак в ній проживають чотири особи.

Тому суддя вважає, що між заявником та ОСОБА_1 може виникнути спір про право щодо її обов*язку сплачувати послуги, якими користуються інші особи. Суддя враховує, що позивач навіть не зазначив: чи є ОСОБА_1 наймачем вказаної квартири, чи є інші особи членами її сім*ї; хто саме конкретно є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5; хто саме повинен сплачувати за спожиті вказаною особою послуги і з якого саме періоду: її народження, її реєстрації у квартирі. Заявником також не поділено періоди нарахування боргу за час до початку проживання новонародженого ОСОБА_5 і з часу його проживання.

За таких обставин відкриття наказаного провадження у справі є неможливим. Спір можна розглянути лише у позовному провадженні.

При цьому також враховується, що між заявником та боржником , як стверджує заявник, немає оформлених письмово договірних відносин, не вказано: чи є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, членом сім*ї ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви та поданих документів вбачається спір про право.

Суддя враховує, що зі змісту заяви можна зробити висновок, що заявник мав намір просити суд видати судовий наказ, проте, написав про стягнення боргу.

На підставі викладеного та п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України , ухвалив:

Відмовити у прийнятті заяви Державного підприємства «Антонов» про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги із ОСОБА_1.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя