Справа № 1-28 2006 року

ВИРОК

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня   2006 року апеляційний суд Вінницької області в складі головоючого-судді: Нікушина В.П. при секретарі: Кравцовій С.А. з участю прокурора : Тітаренка Є.А. Та захисника-адвоката ОСОБА_1.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Вінниці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, проживаючого до взяття під варту, за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, неодруженого, не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.187 КК України та ч.2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_3, уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, з середньою базовою освітою, неодруженого, не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187 КК України, ч.2 ст.186 КК України, ст. 15 ч.2 ст.186 КК України та ч.2 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вступивши в попередній зговір, 24 лютого приблизно о 13 -й годині у м. Вінниця по АДРЕСА_1 в районі технічного училища НОМЕР_1, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на неповнолітнього ОСОБА_4, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя чи здоров'я, за таких обставин.

Знаходячись на тролейбусній зупинці ВЦП ТОНОМЕР_1 по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 побачили на цій же зупинці неповнолітнього ОСОБА_4., підійшовши до нього, вони почали вимагати у нього 1 гривню. Після того як ОСОБА_4 відповів їм відмовою вони, застосовуючи фізичну силу відвели його в безлюдне місце за спорткомплекс ВІЩТО-НОМЕР_1. При цьому ОСОБА_3 використовував розкладний ніж, приставивши його ОСОБА_4 до спини. За спорткомплексом він приставив ножа ОСОБА_4 до  шиї і     погрожуючи  разом з  ОСОБА_2 змусили його зняти з себе дублянку вартістю 300 гривень та передати їм. Крім цього вони відібрали в ОСОБА_4. дві касети до магнітофона загальною вартістю 20 гривень та перстень з білого металу вартістю 10 гривень, що знаходились в кишенях дублянки.

Після цього ОСОБА_2 15 березня 2003 року приблизно о 17-й годині в районі залізничного вокзалу м. Вінниці у неповнолітнього ОСОБА_5., який на його ж прохання показував мобільний телефон "Моторола-190" вартістю 630 гривень, силою вирвав його із рук. ОСОБА_5., бажаючи, щоб ОСОБА_2 повернув телефон, запропонував йому гроші. Коли він показав ОСОБА_5 наявні у нього 105 гривень він у той же спосіб, що і телефон вирвав їх із рук ОСОБА_5.. Отже ОСОБА_2 застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5 відкрито викрав його майно та кошти на загальну суму 735 гривень.

ОСОБА_3, переслідуючи мету на заволодіння чужим майном, в кінці березня 2003 року вчинив ряд злочинів.

Так 26 березня 2003 року ОСОБА_3 приблизно о 14-й годині на тролейбусній зупинці ВЦПТО-НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 відкрито, застосовуючи фізичну силу, проти волі малолітнього ОСОБА_6. із кишень, його одягу відкрито викрав 5 гривень та запальничку вартістю 18 гривень.

В цей же день приблизно о 17-й годині ОСОБА_3 за попередньою змовою, з невстановленими слідством особами в районі центрального ринку м. Вінниці, висловлюючи погрози про фізичну розправу та наносячи побої малолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8. відкрито викрали належне їм майно та кошти. Так в неповнолітнього ОСОБА_8. під погрозою застосування фізичного насильства та з нанесенням йому побоїв ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа по імені ОСОБА_13 відібрали гроші в сумі 30 гривень, картуз вартістю 30 гривень та кросівки вартістю 300 гривень в які він був взутий. У такий же спосіб, застосовуючи до неповнолітнього ОСОБА_7 фізичне насильство відібрали у нього ручний годинник вартістю 20 гривень та зняли з нього туфлі вартістю 60 гривень.

27 березня 2003 року ОСОБА_3 приблизно о 11-й годині біля недобудованого будинку, що знаходиться поблизу тролейбусної зупинки ВЦПТО-НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, застосовуючи фізичну силу, проти волі неповнолітнього ОСОБА_6 .обшукав кишені, його одягу з метою відкритого заволодіння його коштами. Однак в силу того, що у ОСОБА_6. не було грошей ОСОБА_3 свого злочинного наміру не здійснив.

Після цього ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний намір, погрожуючи ОСОБА_6 створенням йому не можливих умов проживання та навчання у м. Вінниці, почав вимагати від нього, щоб той приніс йому 15 гривень. ОСОБА_6, побоюючись цих погроз, погодився принести ОСОБА_3 вказану суму грошей. Як гарантію виконання цієї вимоги   потерпілий

під погрозою застосування фізичного насильства передав ОСОБА_3 свої кросівки. Після того як ОСОБА_6 приніс ОСОБА_3 і передав 15 гривень той в свою чергу повернув потерпілому його кросівки.

В інкримінованих злочинах, з урахуванням внесених змін до обвинувачення, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали себе винними повністю, заперечивши лише факт використання ними ножа при вчинені нападу на потерпілого ОСОБА_4.. Однак їхні пояснення, які вони давали в ході досудового слідства свідчать, що вони також заперечують факт застосування ними фізичного насильства при вчиненні пограбувань потерпілих. В ході судового слідства від дачі пояснень вони відмовились, посилаючись на те, що неодноразово давали пояснення як органам досудового слідства так і суду.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними себе в інкримінованих їм злочинах визнали з обумовленостями їх винність доведена в повному об'ємі обвинувачення з урахуванням змін, внесених прокурором в ході судового розгляду. Такі висновки суду грунтуються на таких доказах, досліджених судом.

Із досліджених судом показань ОСОБА_3, допитаного в якості обвинуваченого ( а.с. 57 т.1) вбачається, що 24 лютого він разом зі своїм братом ОСОБА_2 24 лютого 2003 року приблизно о 13-й годині перебували на тролейбусній зупинці ВЦПТУ-НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. На цій же зупинці вони побачили незнайомого їм хлопця, як потім з'ясувалось то був ОСОБА_4. ОСОБА_2, підійшовши до ОСОБА_4. попросив у нього цигарку, а потім і відвів ОСОБА_4. з зупинки в сторону. Він також підійшов до них і попросив у ОСОБА_4. одну гривню, який відповів, що грошей не має. На його ж прохання він, брат та ОСОБА_4 зайшли за спорткомплекс. Там він попросив у ОСОБА_4. зняти з себе дублянку та дати йому приміряти. А коли той не погодився виконати це прохання то він наполіг на тому, щоб ОСОБА_4 передав йому свою дублянку. Відібравши дублянку він пішов з братом додому. Вдома в кишенях дублянки він виявив дві касети та перстень з білого металу. В подальшому він продав дублянку на привокзальному ринку м. Вінниці.

Такі ж показання давав і ОСОБА_2 під час його допиту в якості обвинуваченого (а.с.96 т.1)

Однак такі показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо обставин вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_4. суперечать іншим доказам по справі і спростовуються ними.

За свідченнями потерпілого ОСОБА_4. кінці лютого 2003 року приблизно о 12-й годині він вийшов на перерву покурити в цей час до нього підійшли два хлопці, як потім з'ясувалось, то були брати ОСОБА_3 і ОСОБА_2. Один із них він точно не пам'ятає, хто відвів його з тролейбусної зупинки в сторону. Хтось із них приставив йому ножа до спини та наказав йти з ними. Вони відвели його за гаражі де наказали знімати дублянку. При цьому вищий за зростом хлопець приставив йому ножа до шиї. Він побоюючись за своє життя зняв з себе дублянку і передав ІНФОРМАЦІЯ_3 і вони зразу ж пішли в сторону багатоповерхівки. В кишенях дублянки знаходились дві касети до магнітофона та печатка з білого металу . Дублянку йому купила його бабуся за 300 гривень.

З метою уточнення показань ОСОБА_4. були досліджені його ж пояснення, які він давав при проведенні ставок віч на віч з ОСОБА_3 та ОСОБА_2(а.с.47-51 т.1). При цьому він також пояснював, що при нападі на нього використовувався ніж, який знаходився в руках ОСОБА_3. Достовірність викладення цих пояснень він також підтвердив у ході судового слідства.

Крім цього він показав, що батьки ІНФОРМАЦІЯ_3 неодноразово звертались до нього з проханнями про те, щоб він змінив свої показання в частині, що стосуються застосування до нього ножа.

Показання потерпілого ОСОБА_4. спростовують твердження ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про те, що ними не застосовувався ніж при вчинені нападу на нього. їх пояснення про те, що ОСОБА_4 в своїх початкових показаннях нічого не стверджував про використання ножа спростовуються також дослідженими судом показаннями ОСОБА_4., допитаного в якості потерпілого 25 лютого 2003 року, тобто на другий день після вчинення нападу на нього в яких він показував, що нападники застосовували в ході нападу ножа(а.с.38 т.1).

Про причетність до вчинення цього злочину ОСОБА_3 свідчить факт видачі ним двох касет до магнітофона та персня з білого металу (а.с.47 т. 1).Дані речові докази за своїми родовими та індивідуальними ознаками співпадають з описом речей ОСОБА_4., що знайшло своє підтвердження в протоколі огляду речових доказів (а.с.99 т.1).

Обставини вчинення ОСОБА_2 пограбування потерпілого ОСОБА_5. знайшли своє часткове підтвердження в показаннях самого ОСОБА_2, який не заперечуючи факту відкритого заволодіння майном ОСОБА_5., заперечував факт застосування при цьому фізичного насильства.

В ході досудового слідства (а.с. 96 т.1) ОСОБА_2 пояснював з приводу пограбування ОСОБА_5., що 15 березня 2003 року приблизно о 17-й годині в районі центрального ринку у м. Вінниці він звернув увагу на двох невідомих йому хлопців. Він підійшов до них і запропонував одному із них відійти в сторону. Коли вони відійшли він попросив у хлопця одну гривню на, що той відповів відмовою. В цей час до них підійшов міліцейський патруль. Під час перевірки працівниками міліції, наявних у хлопця речей, він побачив, що він має мобільний телефон та гроші. Коли їх працівники міліції відпустили він пішов за хлопцями, які сіли в тролейбус, що їхав в сторону залізничного вокзалу. Він також сів у цей же тролейбус, підійшов знову до хлопців, попросив у того ж хлопця дати йому мобільний телефон. Той відмовився виконати таку вимогу, тоді він попросив лише показати йому мобільний телефон. В той час коли хлопець показував телефон він забрав його із рук хлопця. На прохання хлопця повернути телефон він поставив вимогу, що коли він дасть йому декілька гривень то він поверне телефон. Вони вийшли із тролейбуса і пішли на трамвайну зупинку. Хлопець пропонував йому гроші за телефон і в той момент коли він дістав гаманець він вихватив із нього гроші. Після цього він пішов з зупинки, а хлопець ще деякий час йшов за ним і просив повернути мобільний телефон, але потім відстав і вони розійшлись.

За свідченнями потерпілого ОСОБА_5. саме за таких обставин ОСОБА_2 заволодів його мобільним телефоном вартістю 630 гривень та грошима в сумі 105 гривень. Крім цього він підтвердив, що коли він намагався відібрати в  ОСОБА_2 свої речі то він наніс йому удар кулаком в обличчя при цьому ОСОБА_2 висловлював погрози фізичною розправою. Після цього він відмовився від наміру повернути телефон та гроші.

Обставини вчинення пограбування ОСОБА_5. були перевірені в ході досудового слідства при проведені відтворення з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.218,219т. 1).

Факт застосування ОСОБА_2 фізичної сили при пограбуванні ОСОБА_5. визнавався і ним самим при проведенні ставки між ними віч-на-віч ( а.с.13 т.1). Під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_2 пояснював, що коли ОСОБА_5. намагався його затримати він вдарив його декілька разів.

В показаннях свідка ОСОБА_9., досліджених судом (а.с.7 т.1) знайшли своє підтвердження такі обставини із-за яких ОСОБА_2 відкрито, застосовуючи фізичну силу заволодів мобільним телефоном ОСОБА_5..

В свідченнях ОСОБА_10, (а.с.25т.1) досліджених судом знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_2 15 березня 2003 року приблизно о 19-й годині розрахувався за проїзд в таксі з ним мобільним телефоном "Моторола-190", саме такої моделі телефон було ним викрадено у потерпілого ОСОБА_5..

Наявні докази доводять винність ОСОБА_2 ОСОБА_3 у вчиненні пограбування ОСОБА_5..

Обставини щодо відкритого викрадення майна та коштів у потерпілого ОСОБА_6. 26 березня 2003 року знайшли своє часткове підтвердження в показаннях самого ОСОБА_3, який з цього приводу в ході досудового слідства давав такі пояснення, які були досліджені судом в зв'язку з тим, що він відмовився давати показання в суді. Так будучи допитаним в якості обвинуваченого (а.с.211-213 т.1) він пояснив, що він перебуваючи на тролейбусній зупинці біля ВЦПТО-НОМЕР_1 побачив незнайомих йому хлопців. Підійшовши до них, одного із них він попросив відійти з ним в сторон)'. В цього хлопця він попросив позичити гроші і той дав йому 5 гривень. В цього ж хлопця він побачив і запальничку "Зіппо" коли той підпалював цигарку і попросив його також дати нею покористуватись. При цьому домовились зустрітись наступного Дня.

Сам потерпіли ОСОБА_6 з цього приводу показав, що 26 березня 2003 року приблизно о 14-й годині він, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знаходились на тролейбусній зупинці коло до них підійшов раніше незнайомий ОСОБА_3. Він відвів його в сторону і почав вимагати від нього грошей, а коли він відповів,

що грошей не має то ОСОБА_3 проти його волі обшукав його кишені . ОСОБА_3 забрав в нього 5 гривень та запальничку вартістю 18 гривень.

З свідченнями потерпілого ОСОБА_6. узгоджуються і пояснення ОСОБА_12 та ОСОБА_11., досліджені в ході судового слідства (а.с.190, 194 т.1), які також підтвердили, що раніше їм невідомий хлопець, як потім з'ясувалось то був ОСОБА_3, підійшовши до них на зупинці, почав вимагати грошей, висловлюючи при цьому погрози а потім особисто проти їх волі перевірив кишені їх одягу . ОСОБА_11 крім цього і підтвердив факт відкритого викрадення грошей та запальнички у ОСОБА_6..

Пояснення самого потерпілого ОСОБА_6., ОСОБА_11. та ОСОБА_12 спростовують твердження ОСОБА_3 про нібито добровільну позику йому грошей та запальнички самим ОСОБА_6.

Обставини вчинення цього злочину були перевірені при проведенні відтворення з участю ОСОБА_3 (а.с.217,218 т.1).

Винність ОСОБА_3 у вчинені пограбування разом з невстановленими слідством особами, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8. також є доведеною і підтверджується наявними у справі доказами.

Сам ОСОБА_3 з приводу вчинення цього злочину в ході досудового слідства давав такі пояснення. 26 березня приблизно о 17- годині він разом з своїм знайомим, якого звати ОСОБА_13 та його товаришем проходили по АДРЕСА_5 в районі пологового будинку побачили двох хлопців, які продавали касети. ОСОБА_13 покликав цих хлопців і про щось з ними розмовляв. Він також підійшов до них і вони всі разом зайшли в двір одного із будинків на АДРЕСА_4. В дворі товариш ОСОБА_13 почав погрожувати хлопцям і вимагав від них, щоб вони віддавали гроші, виручені за касети та знімали своє взуття та передавали їм. Коли хлопці відмовились виконати їх вимоги тоді він пригрозив їм побиттям. Одного із хлопців товариш ОСОБА_13 завів у під'їзд будинку а він і ОСОБА_13 з другим знаходились на вулиці .ОСОБА_13 наказав цьому хлопцеві знімати своє взуття, що він і зробив під погрозами. Він також віддав їм і гроші із яких він собі взяв 5 гривень. Через декілька хвилин вийшли з під'їзду товариш ОСОБА_13 з першим хлопцем. Вони всі разом з цими хлопцями пішли в універсам ІНФОРМАЦІЯ_4 де знаходились декілька хвилин а потім розійшлись.

За свідченнями потерпілого ОСОБА_8. 26 березня 2003 року його та ОСОБА_7 в районі центрального ринку у м. Вінниці було пограбовано з погрозою та застосуванням побоїв трьома молодими хлопцями серед яких і був ОСОБА_3. В нього особисто були відібрані 30 гривень, картуз вартістю 20 гривень та кросівки вартістю 300 гривень. ОСОБА_3 особисто не відбирав у нього речей, але погрожував йому, примушуючи віддавати речі та знімати взуття.

Ці ж обставини знайшли своє підтвердження і в показаннях потерпшого ОСОБА_7 який також пояснив, що ОСОБА_3 разом з іншими двома хлопцями погрожував йому, намагаючись відібрати у нього речі. Крім цього він показав, що один із нападників, відбираючи у нього взуття наніс йому рукою декілька ударів, а коли він впав тоді зняв з нього туфлі вартістю 60 гривень. Крім цього у нього відібрали і годинника вартістю 20 гривень.

Що стосується обставин вчинення пограбування потерпілого ОСОБА_6. 27 березня 2003 року то сам ОСОБА_3 з цього приводу пояснив, що зустрівши ОСОБА_6. на тролейбусній зупинці він запропонував йому обмінятися кросівками з чим той погодився і вони провели такий обмін. Крім цього він попросив у ОСОБА_6. дати йому 5 гривень. Так як в нього не було грошей при собі він пішов у гуртожиток і через хвилин 30 приніс йому 15 гривень (а.с.212 т.1).

Даючи такі пояснення ОСОБА_3 фактично не визнає себе винним у вчиненні цього злочину.

Однак його вина як у замаху на заволодінпя коштами потерпілого ОСОБА_6. так і у їх вимаганні є доведеною і підтверджується такими доказами.

Сам потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні з цього приводу дав наступні показання. 27 березня 2003 року приблизно о 12 годині на тролейбусній зупинці біля училища , де він навчається його знову зустрів ОСОБА_3. За пропозицією якого вони пішли до недобудованого будинку. Там ОСОБА_3 наказав йому віддати 15 гривень, на його вимогу він відповів, що грошей при ньому не має. Після цього сам ОСОБА_2 проти його волі перевірив кишені його одягу і переконавшись, що грошей не має він погрожуючи тим, що створить умови неможливого проживання у м. Вінниці наказав принести вказану суму. При цьому він наказав йому зняти з себе кросівки і віддати йому, як гарантію того, що він принесе ОСОБА_2 гроші. Прийшовши в гуртожиток про все, що з ним сталось він розповів заступнику директора училища Дяківу В.В., який зразу ж повідомив працівників міліції. Під оперативним супроводом працівників він передав ОСОБА_3 15 гривень а він в свою чергу повернув йому кросівки.

За свідченнями ОСОБА_14, оголошеними в судовому засіданні (а.с.183 т.1), він 27 березня 2003 року перебував на стадіоні біля училища коли до нього підійшов ОСОБА_3 і передав йому 15 гривень на зберігання, які мав пізніше забрати. Через декілька хвилин після цього ОСОБА_3 затримали працівники міліції, а нього вилучили гроші передані ОСОБА_3.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_15 підтвердив даний факт. Обставини вилучення коштів в сумі  15  гривень купюрами   10 та 5 гривень знайшли своє відображення у протоколі (а.с.138 т.1)

Сукупність приведених доказів спростовує твердження ОСОБА_3 про добровільність обміну речами з ОСОБА_6.

Дослідження та перевірка зібраних по справі доказів з дотриманням норм кримінально-процесуального законодавства дають підстави суду для визнання винними ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_16 в інкримінованих їм злочинах з урахуванням змін, внесених до обвинувачення в ході судового розгляду справи.

 

За таких обставин дії ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_16 по епізоду вчинення нападу на ОСОБА_4. слід кваліфікувати за частиною 2-ю ст. 187 КК України тому, що вони за попередньою змовою вчинили напад на потерпілого з погрозою застосування насильства небезпечного для житія чи здоров'я і заволоділи його майном.

По епізоду пограбування потерпілого ОСОБА_5. дії ОСОБА_2 ОСОБА_3 слід кваліфікувати за частиною 2-ю ст.186 КК України тому, що він повторно вчинив відкрите викрадення майна потерпілого, застосовуючи при цьому фізичне насильство, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

Дії ОСОБА_3, що стосуються відкритого заволодіння майном і коштами потерпілого ОСОБА_6, вчинені 26 березня 2003 року та відкритого заволодіння майном потерпілих ОСОБА_8. та ОСОБА_7 вчинені цього ж дня слід кваліфікувати за частиною 2-ю ст.186 КК України тому, що в результаті повторного викрадення майна та коштів до потерпілих застосовувалось насильство, яке не було небезпечним для їх життя і здоров'я. Окрім цього злочин, щодо ОСОБА_8. та ОСОБА_7 було вчинено групою осіб за попередньою змовою .Кваліфікація органами досудового слідства кожного із цих епізодів окремо за частиною 2-ю ст. 186 КК України є зайвою.

Крім цього дії ОСОБА_3, пов'язані з відкритим заволодінпям майна та з його вимаганням у потерпілого ОСОБА_6., вчинені 27 березня 2003 року належить кваліфікувати за ст.15, частиною 2-ю ст.186 КК України та частиною 2-ю ст.189 КК України так як він застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого вчинив замах на заволодіння його коштами і по незалежних від нього причинах не довів цей злочин до завершення. Крім цього під погрозою неповерненін; майна, відібраного у потерпілого вимагав від нього передачі йому коштів.

Вирішуючи питання, пов'язані з обрання виду покарання  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд прийшов до висновку про призначення їм обом покарання у вигляді позбавленням волі. Дійшовши такого висновку суд виходив із таких обставин. Відносно ОСОБА_2 ОСОБА_3 раніше призначались покарання не пов'язані з позбавленням волі, однак вони не вплинули на його позитивне перевиховання. Крім цього ОСОБА_2 ОСОБА_3 і ОСОБА_16, після порушення відносно них кримінальної справи за частиною 2-ю ст. 187 КК України продовжували вчиняти злочини, що свідчить про стійку орієнтацію на вчинення протиправних дій.

Разом з цим визначаючи строки покарання за кожний із вчинених ними злочинів суд вважає за можливе призначити їм обом покарання за частиною 2-ю ст.187 КК України нижче найнижчої межі з урахуванням обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину. Так цей злочин ними вчинено лише з погрозою  застосування  насильства,  для  потерпілого  не  наступило  тяжких

незворотніх     наслідків  і йому відшкодовано збитки.  Сам  потерпілий     не наполягав на призначені їм занадто суворого покарання.

Призначаючи покарання за інші інкриміновані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 злочини суд вважає за можливе призначити їм покарання в межах мінімальних санкцій, передбачених за ці злочини. При цьому враховано їх вік, позитивні характеристики за місцем проживання, крім цього відносно ОСОБА_3 враховано те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до кримінально процесуального законодавства.

Цивільні позови, потерпілих заявлені з дотриманням вимог законодавства і які знайшли своє доказове підтвердження в суді підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених частиною 2-ю ст. 187 КК України та частиною 2-ю ст.186 КК України.

Призначити ОСОБА_5  за частиною 2-ю ст.187 КК України з застосуванням ст.69 КК України покарання нижче найнижчої межі у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за частиною.2-ю ст.186 КК України призначити йому чотири роки позбавлення волі і на підставі частини 1-ї ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначити до відбування шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5  рахувати з 16 березня 2003 року, зарахувавши йому в строк відбування покарання перебування його під вартою з 25 лютого по 28 люте 2003 року.

ОСОБА_3  визнати винним у вчинені злочинів, передбачених частиною 2-ю ст.187 КК України, частиною 2-ю ст. 186 КК України, ст. 15 та частиною 2-ю ст.186 КК України, а також частиною 2-ю ст.189КК України.

Призначити ОСОБА_3  за частиною 2-ю ст. 187 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за   частиною   2-ю   ст.186   КК   України   призначити   чотири   роки позбавлення волі;

за   ст. 15, частиною 2-ю ст186 КК України чотири роки позбавлення волі;

за частиною 2-ю ст.189 КК України три роки позбавлення волі і на підставі частини 1-ї ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3  до відбування шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3  змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою до вступу вироку в законну силу. ОСОБА_2   взяти   під   варту   із   залу   суду.   Строк відбування покарання рахувати йому з дня проголошення вироку.

Зарахувати ОСОБА_3  у строк відбування покарання його затримання з 25 лютого по 28 люте 2003року та його перебування під вартою з 27 березня 2003 року по 13 квітня 2004 року.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити повністю. Стягнути на його користь з ОСОБА_2 735 гривень матеріальної шкоди.

Речові докази по справі : перстень та дві касети до магнітофона, кросівки та гроші в сумі 15 гривень дозволити використати за призначенням їх власникам. після вступу вироку в законну силу.

Чоловічі туфлі чорного кольору, що прийняті на зберігання в камеру схову УМВС м. Вінниці підлягають знищенню після вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, засудженими протягом цього ж строку з моменту вручення копії вироку.

Головуючий -суддя

В.П.Нікушин.

 

З оригіналом вірно: