Справа № 1-36/2006 рік.
ВИРОК
І М"Я М УКРАЇНИ
13 листопада 2006 року апеляційний суд Вінницької області в складі:
Головуючого судді Суржок А.В.
судді Пікановського Б.В.
народних засідателів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарях: Устюговій Л.А., Вознюк О.О.
за участю прокурора Підвербної Г.Я.,
адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальну справу про обвинувачення, -
ОСОБА_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, до арешту прописаний і проживав в АДРЕСА_1, громадянин України, українець, до арешту тимчасово не працював, в зареєстрованому шлюбі не перебував, має дорослу доньку ОСОБА_7, освіта середня, невійськовозобов'язаний, раніше був судимий:
1. 11 квітня 1984 року народним судом Вінницького району за ст. ст. 100, 102, 17-94, 42 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі; 18 червня 1987 року на підставі Указу ПВР бувшого СРСР «Про амністію» ст. 9 п. «9» не відбутий строк скорочений на 1/2, звільнений з місць позбавлення волі 1 вересня 1990 року;
2. 26 березня 1999 року Вінницьким районним судом за ст. 149 КК України 1960 року до 6 місяців виправних робіт за місцем роботи з утриманням в дохід держави 20% заробітку щомісячно,
на даний час в силу ст. 55 КК України 1960 року не судимий, затриманий і під вартою по даній справі утримується з 8 березня 2006 року, - в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 122 ч. 1; 115 ч. 2 п. 6; 187 ч. 4 КК України.
ВСТАНОВИВ:
29 грудня 2005 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_6, знаходячись в будинку своєї співмешканки ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, наніс їй серію ударів ногами та руками по різних частинах тіла, в результаті чого заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 11 ребра зліва, який відноситься до середнього ступеня тяжкості, а також синців навколо лівого ока, в лівій виличній ділянці, в ділянці кута нижньої щелепи зліва з переходом на шию, синців - на внутрішній поверхні правого плеча на всьому протязі (понад 10, що зливаються), на внутрішній поверхні лівого плеча на всьому протязі (понад 5, що зливаються), синців на спині вище правої лопатки (один), нижче лопаток справа та зліва, в ділянці попереку справа, в ділянці грудей зліва (по одному), саден на передніх поверхнях проекції двох колінних суглобів, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Після описаних подій ОСОБА_8 на певний час порвала стосунки з ОСОБА_6., протягом двох місяців уникала зустрічі з ним, не пускала до хати.
24 лютого 2006 року, приблизно о 8 годині ранку, ОСОБА_6 в будинку ОСОБА_8, куди прийшов у її відсутність, під час сварки з приводу того, що ОСОБА_8 не виконала його вимогу і не забрала з Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області заяву щодо заподіяння їй 29 грудня 2005 року тілесних ушкоджень, почав вимагати щоб ОСОБА_8 передала йому частину грошей, які вона отримала від продажу телиці. На що ОСОБА_8 відмовила йому.
Після цього, ОСОБА_6, переслідуючи корисливу мету по заволодінню шляхом нападу грішми, які ОСОБА_8 отримала продавши телицю, вийшов у двір домогосподарства, взяв сокиру і знову зайшов у будинок. Підійшовши в кімнаті до ОСОБА_8, яка сиділа на дивані, здійснив напад на неї з метою заволодіння грішми. Застосовуючи насильство, небезпечне для її життя і здоров'я, діючи з умислом направленим на умисне протиправне заподіяння їй смерті із корисливих мотивів, умисно наніс металевою частиною сокири в життєво важливу частину тіла ОСОБА_8, а саме в область голови, багато чисельні удари. Під час здійснення вказаного насильства - нанесення ударів сокирою по голові, вимагав повідомити де знаходяться гроші від проданої телиці.
Під дією застосованого небезпечного насильства ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_6., що гроші знаходяться на кухні в шафі. Після чого ОСОБА_6 з метою доведення свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 до кінця, та з метою заволодіння грішми, наніс їй обухом сокири по голові іще три удари.
В результаті насильницьких дій зі сторони ОСОБА_6, потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно відкриту черепно-мозкову травму у вигляді множинних рублених та забійних ран волосяної частини голови, крововиливів з внутрішньої поверхні м'яких покровів голови, вдавлених і лінійних переломів кісток склепіння черепа, епідуральної та субдуральної гематоми, двобічних масивних субарахноїдальних крововиливів, внутрішньо - мозкових гематом, забиття речовини головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
В подальшому ОСОБА_6, доводячи свій злочинний намір по заволодінню грошима до кінця, забрав із шафи на кухні, де вказала потерпіла ОСОБА_8 знайдені там 120 грн., та з місця злочину зник, розпорядившись викраденими грішми на власний розсуд.
Від заподіяних ОСОБА_6. тілесних ушкоджень - зазначеної черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком і дислокацією головного мозку, ОСОБА_8 померла в лікарні. Згідно висновку судово-медичної експертизи трупу потерпілої, між смертю ОСОБА_8 та заподіяними ОСОБА_6. тілесними ушкодженнями є прямий причинний зв'язок.
Підсудний ОСОБА_6 винним себе в умисному спричиненні 29 грудня 2005 року співмешканці ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень визнав повністю, а за ст. ст. 115 ч. 2 п. 6; 187 ч. 4 КК України, вини своєї не визнав і заявив, що 24 лютого 2006 року умисно спричинив тяжке тілесне ушкодження співмешканці ОСОБА_8 перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, яке раптово у нього виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, тобто вину визнає за ст.123 КК України.
ОСОБА_6 пояснив, що 29 грудня 2005 року приблизно о 20 годині він повернувся з роботи додому. На ґрунті особистих сімейних відношень у нього з співмешканкою ОСОБА_8 виникла сімейна сварка. Під час якої в великій кімнаті будинку він стягнув ОСОБА_8 з ліжка на підлогу та почав наносити останній удари руками по різних частинах тіла.
Вранці він поїхав на роботу, а через декілька днів від жителів села дізнався, що його співмешканка ОСОБА_8 подала заяву про притягнення його до кримінальної відповідальності за побиття і спричинення їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень до Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області.
Оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності і відбував тривалий термін покарання в місцях позбавлення волі за замах на вбивство ОСОБА_8, то не бажаючи бути повторно притягнутим до кримінальної відповідальності він на певний час пішов з дому і переховувався в знайомих односельчан.
Одночасно з цим, він проводив зустрічі з ОСОБА_8, дітьми, направляв свою маму на переговори і просив відкликати заяву з міліції про притягнення його до кримінальної відповідальності. Однак отримував відмову. ОСОБА_8 відмовлялась спільно проживати. Разом з дітьми вимагала щоб він виписався з будинку. Іти в сільську Раду виписатись самостійно він боявся, оскільки його могла затримати міліція, а без його особистої явки виписати відмовляли.
В лютому місяці 2006 року від односельчан він взнав, що ОСОБА_8 зарізала і продала м'ясо телиці, яку вони спільно виростили. Оскільки він переховувався від міліції і ніде не працював, для проживання необхідні були гроші, то зустрівшись з ОСОБА_8 він попросив у неї грошей від проданої телиці. ОСОБА_8 йому відмовила і пояснила, що гроші, які були виручені від продажу м'яса, вона віддала і погасила борги, які у них були від зробленого дочці весілля.
Для продовження переговорів з ОСОБА_8, він в ніч на 24 лютого 2006 року повернувся до дому. В будинку нікого не було, а в коридорі на виході з будинку лежали скидані особисті його речі. ОСОБА_8 дома не було і він ліг спати. Після 7-ї години ранку повернулась його співмешканка ОСОБА_8 і між ними знову виникла сварка на ґрунті того, що вона написала заяву в міліцію про притягнення його до кримінальної відповідальності за нанесені ним їй тілесні ушкоджень, а також, що викинула з будинку його речі, та відмовилась віддати гроші виручені від проданої телиці, хоч він також приймав участь і допомагав вести підсобне господарство.
Не досягши ніякої згоди, він вийшов з будинку у двір по особистим потребам, а коли повертався в будинок, то біля жому побачив сокиру, яку взяв з собою щоб налякати співмешканку і, тримаючи сокиру в правій руці, зайшов до будинку. Підійшовши до ОСОБА_8, яка сиділа на дивані, він знову продовжив свої вимоги, щоб вона забрала заяву і дала йому гроші. Під час сварки ОСОБА_8 сказала, що не боїться його з сокирою, стала ображати його і його маму, із-за чого він сильно рознервувався. Перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання він обухом сокири, яку тримав в правій руці, розмахнувся і став наносити удари по голові потерпілої. Кількість ударів не рахував. Коли він почав наносити удари сокирою по голові то ОСОБА_8 сказала, де знаходяться гроші. Після він іще наніс потерпілій біля 3-х ударів сокирою у верхню частину голови. Сокиру залишив на місці вчинення злочину. Забравши гроші в сумі 120 грн. він пішов з будинку. Гроші витратив на власні потреби.
Крім часткового визнання підсудним ОСОБА_6. себе винним в скоєні зазначених у вироку злочинів, він не визнає кваліфікацію його дій по
епізоду розбійного нападу і умисного вбивства ОСОБА_8 при обтяжуючих обставинах, вина підсудного повно підтверджується також сукупністю інших перевірених доказів.
Із показів потерпілих ОСОБА_9., ОСОБА_10 слідує, що у 1984 році ОСОБА_6 було засуджено на 10 років позбавлення волі за замах на вбивство ОСОБА_8 Він наніс мамі сокирою по голові тяжкі тілесні ушкоджень, але вона тоді вижила. В 1990 році ОСОБА_6 повернувся з місць позбавлення волі і почав знову знущатися, як над мамою, так і над ними малими дітьми, постійно без всяких на то причин бив їх. Казав, що все рівно помститься мамі по тій причині, що тривалий час із-за неї відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Заяви до правоохоронних органів вони не подавали бо боялись, що когось з них він може вбити.
Зі слів мами їм відомо, що 29 грудня 2005 року ОСОБА_6 повертаючись на машині з роботи, заїхав до жінки на ім'я ОСОБА_11, яка має поряд будинок в с Щітки. ОСОБА_8 почула, як зупинилась машина біля домоволодіння даної жінки. Коли мама підійшла до даного будинку, та побачила що ОСОБА_6 знаходиться в хаті. По цій причині у батьків виник черговий конфлікт. ОСОБА_6 побив маму спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження. У неї на тілі були багато чисельні синці, переламане ребро.
На другий день мати разом з дочкою ОСОБА_10 пішла в районний відділ міліції і написала заяву про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, зняла побої. Коли повернулась додому то побачила листа, який залишив ОСОБА_6, в якому було написано: „Ніна, я дещо взяв на перший випадок. З одежі, пізніше заберу все, і бувай здорова, живи багато".
Щоб мамі не було страшно жити самі, то дочка ОСОБА_9. разом з чоловіком тимчасово переїхали жити до неї в с Щітки, де пробули до 25 січня 2006 року. За цей час ОСОБА_6 до них не приходив і вони його не бачили, де він проживав вони не знали. Але ОСОБА_6 передавав свої погрози, вимагав у мами забрати заяву з міліції, дати гроші за продану телицю. Дзвонив їм - дітям, посилав свою маму на переговори.
24 лютого 2006 року вранці їм повідомили, що ОСОБА_6 сокирою порубав мамі голову. Вона була доставлена в лікарню, де не приходячи до свідомості померла.
Свідок ОСОБА_12 пояснював, що до нього приходив ночувати ОСОБА_6 коли посварився з свою жінкою. 23 лютого 2006 року приблизно 19 годині він знову прийшов до нього. Розмовляли про заяву яку
ОСОБА_8 подала в міліцію в кінці грудня 2005 року на ОСОБА_6. Останній повідомив, що питання з приводу заяви в його користь ніяк не вирішується. ОСОБА_8 заяву з міліції не забирає, сказала щоб він „виписався" з будинку. ОСОБА_6 був налаштований зробити „зло" жінці. Сказав, що піде і „зарубає" жінку. Він відмовляв ОСОБА_6 від цієї ідеї. ОСОБА_6 пішов від нього, а на другий день він взнав про трагедію, що сталася з ОСОБА_8
Аналогічно про мету ОСОБА_6 вбити свою жінку ОСОБА_8 пояснила свідок ОСОБА_13.
Із показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 аналогічно доводяться конфлікти, які відбувались між ОСОБА_6. і ОСОБА_8 Ці конфлікти переходили в знущання над ОСОБА_8, дітьми і їх побиття, погрози вбивством.
24 лютого 2006 року приблизно о 8 годині ранку вони побачили ОСОБА_8, яка була повністю закривавлена. Почали потерпілу запитувати що сталось, але ОСОБА_8 нічого не могла говорити тільки жестами рук показала що її били по голові. Після чого ОСОБА_8 почали надавати першу медичну допомогу і викликали швидку та її дітей з Вінниці.
Показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20 також підтверджується, що ОСОБА_6 протягом спільного життя з ОСОБА_8 постійно знущався з неї, бив дітей, погрожував вбивством.
Також вина підсудного підтверджується документами справи.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 24 лютого 2006 року АДРЕСА_1, зафіксоване місце споєння злочину, виявлені сліди крові в кімнаті на дивані та інших речах, сокира, якою було вчинене вбивство. Зафіксовані в протоколі фактичні дані не оспорюються підсудним. ( а. с. 7 - 17 ).
Заявою ОСОБА_8 про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6. яка подана до Вінницького РВ УМВС України ЗО грудня 2005 року. ( а. с. 50 ).
Поясненням ОСОБА_8 від 30 грудня 2005 з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6. В своїх письмових поясненнях ОСОБА_8 підтверджує, що середньої тяжкості тілесні ушкодження спричинив їй підсудний. Що ОСОБА_6 погрожував за звернення в міліцію позбавити її життя. ( а. с. 51 ).
При відтворенні обстановки і обставин події від 17 березня 2006 року
ОСОБА_6 послідовно і переконливо в своїх поясненнях показав, як 29 грудня 2005 року під час чергової сварки побив потерпілу ОСОБА_8, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження. Дізнавшись, що вона подала заяву в міліцію на притягнення його до відповідальності, він просив потерпілу забрати заяву з міліції, але ОСОБА_8 не погоджувалась.
24 лютого 2006 року він прийшов в будинок ОСОБА_8 і знову поставив вимоги перед потерпілою про відзив заяви з міліції, щоб вона не викидала з будинку його речі, дала гроші від проданої телиці. ОСОБА_8 відмовилась виконувати його вимоги. Тоді він пішов у двір і взяв сокиру щоб налякати ОСОБА_8 Повторно отримавши відмову у виконанні його вимог, він обухом сокири, яку тримав у правій руці, наніс ОСОБА_8 у верхню частину голови декілька ударів. Під час цього побиття ОСОБА_8 повідомила йому де знаходяться гроші. Нанісши іще удари він забрав гроші в сумі 120 грн. і пішов з хати.
Як пояснив у цій слідчій дії ОСОБА_6, основним мотивом вбивства потерпілої було заволодіння грішми, які вона отримала від продажу телиці. Судом двічі проглянутий даний запис на відеокасеті відтворення і ОСОБА_6 в суді ці свої пояснення переконливо не спростував. Тому, цей корисливий мотив вбивства, суд кладе в основу обвинувального вироку при кваліфікації дій ОСОБА_6 ( а. с. 100-102 ).
Доводи ОСОБА_6, що умислу на умисне вбивство ОСОБА_8 із користі він не мав, а лише в стані сильного душевного хвилювання заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла в лікарні, в суді не знайшли свого підтвердження. Сокиру ОСОБА_6 взяв повертаючись в будинок, уже з метою нападу по заволодінню грішми потерпілої із застосуванням небезпечного насильства, для позбавлення життя ОСОБА_8 Посилання на образливі слова, висловлені ОСОБА_8, які викликали у ОСОБА_6 сильне душевне хвилювання, суд оцінює як його спосіб захисту. До того ж, по поясненням ОСОБА_6, образливі слова були висловлені, коли він зайшов в хату і уже мав в руках сокиру. Отже, заносячи сокиру в хату, як знаряддя злочину, у нього уже склався план подальших дій по вбивству ОСОБА_8
Що стосується нападу з метою заволодіння чужим майном, то ОСОБА_6 знав, що грошима від проданої телиці були повернуті їхні борги за весілля дочки. Посилання захисту і підсудного ОСОБА_6, що напавши на потерпілу він вимагав повернути частину належних йому грошей, на які він мав право за період спільного життя з ОСОБА_8, не можуть впливати на виключення кваліфікуючої ознаки «корисливий мотив» умисного вбивства. ОСОБА_6 забрав з будинку всі гроші на які вказала потерпіла ОСОБА_8.
Про умисел на вбивство ОСОБА_8 свідчить спосіб вчинення цього злочину. ОСОБА_6 небезпечним предметом - сокирою - наносив сильні, багато чисельні небезпечні удари в життєво важливу частину тіла людини - голову і заволодівши грошима залишив потерпілу без допомоги в будинку.
По висновку експерта № 92 про проведення судово - імунологічної експертизи, в представлених речах, а саме спортивних чоловічих штанах, чоловічих брюках, куртці, хустці та сокирі, знайдено кров людини групи А з ізогемаглютинином анти - В і походження її від потерпілої ОСОБА_8 не виключається. ( а. с. 141 - 147 ).
По висновку експерта № 616 про проведення судово - медичної експертизи, закритий перелом 11-го ребра зліва зі зміщенням відламків у ОСОБА_8, належить до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. ( а. с. 152-153 ).
Відповідно до висновку експерта № 175 про проведення судово -медичної експертизи, смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно мозкової травми, яка по своєму перебігу ускладнилась набряком і дислокацією головного мозку. Між смертю та черепно-мозковою травмою є причинний зв'язок. Відкрита черепно - мозкова травма у ОСОБА_8 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння. ( а. с. 164 - 166 ).
Відповідно до акту НОМЕР_1 судово - психіатричної експертизи, ОСОБА_6 в період вчинення злочину не страждав на хронічне психічне захворювання, міг усвідомлювати свої дії. В теперішній час на хронічне психічне захворювання не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ( а. с. 171 - 173 ).
При пред'явленні речового доказу - сокири - для впізнання потерпілим ОСОБА_9. та ОСОБА_10, останні вказали, що сокира, яка вилучена під час огляду місця події 24 лютого 2006 року в АДРЕСА_1, в їх будинку не використовувалась та не належить до господарства їх матері ОСОБА_8 ( а. с. 184, 186 ).
ОСОБА_6 визнав цей факт і пояснив, що зазначену сокиру приніс в господарство незадовго до зазначених подій.
Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі і розглянуті в судовому засіданні докази, взяті в своїй сукупності, суд вважає повно доведеною винуватість підсудного ОСОБА_6 а скоєні ним встановлених судом злочинів.
Дії підсудного ОСОБА_6 суд кваліфікує:
• за ст. 122 ч. 1 КК України, як умисне спричинення 29 грудня 2005 року потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень;
за ст. 187 ч. 4 КК України, як розбійний напад на ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8, від яких настала її смерть;
• за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне
протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8, вчинене з корисливих мотивів.
Потерпілі і цивільні позивачі ОСОБА_9. та ОСОБА_10 заявили по справі цивільні позови.
Потерпіла ОСОБА_9. заявила позов, який складається з 12.660 грн. 41 коп. майнової шкоди. В цю суму входить 2.756 грн. 46 коп. витрат на лікування покійної матері з метою врятувати їй життя, а коли мати в лікарні померла, то 9.903 грн. 95 коп. нею було витрачено на поховання матері, проведення ритуальних послуг та встановлення пам'ятника.
Вимоги позивачки ОСОБА_9. по відшкодуванню їй матеріальних витрат підсудний ОСОБА_6 визнав повністю. Суд, перевіривши надані до позову документальні докази, вважає позовні вимоги підтвердженими повністю. Вони реальні, об'єктивні, дійсні і потерпілою понесені, а тому підлягають повному відшкодуванню.
В зв'язку з вбивством матері потерпілі-цивільні позивачі ОСОБА_9. і ОСОБА_10 понесли моральні страждання і заявили також позов по відшкодуванню моральної шкоди на суму по 100.000 грн. кожній. Вони посилаються на понесення ними великих душевних та психічних страждань, які безмежні та не припиняються вже тривалий час в зв'язку з втратою мами. Вона несла на протязі всього спільного життя з ОСОБА_6. його знущання над нею, а в послідуючому пережила таку безжалісну, жорстоку та жахливу смерть. їм болісно думати і згадувати про ті нелюдські муки, які перенесла покійна мама, про ті страхіття і відчуття, які вона пережила під час позбавлення її життя. Як вона хотіла жити і боролася за своє життя і життя своїх дітей.
В суді позивачі підтримали свої позовні вимоги. Підсудний відповідач ОСОБА_6 позов по відшкодуванню моральної шкоди визнає, але просить зменшити суму відшкодування позову. Вважає суму 100.000 грн. кожній потерпілій великою.
Суд, заслухавши думки учасників процесу і оцінивши в цій частині обставини справи вважає, що вимоги позивачок ОСОБА_9. і ОСОБА_10 по відшкодуванню моральної шкоди підлягають до повного задоволення в заявленій ними сумі по 100.000 грн. кожній. Суд виходить з фактичної об'єктивності і реальності перенесених ними страждань, та повноти стягнення цієї суми з підсудного.
На проведення експертизи по даній справі понесені судові витрати в сумі 423 грн. 69 коп., які підлягають стягненню з підсудного. ( а. с. 134 ).
По висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 10 травня 2006 року ОСОБА_6 визнаний осудним.
В період вчинення злочину ОСОБА_6 не страждав на хронічне психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В теперішній час ОСОБА_6 не страждає на хронічне психічне захворювання, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, він є особою з психопатичними рисами характеру.
Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6., суд відповідно до ст. 65 КК враховує характер і високу ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочинів, особу підсудного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відносно підсудного ОСОБА_6 пом'якшуючих обставин суд не вбачає. За час свого проживання характеризуються він посередньо.
Відповідно до ст. 12 КК України, скоєний підсудним злочин -кваліфіковане умисне вбивство - є особливо тяжким і являє собою підвищену суспільну небезпеку.
Як зазначив суд у даному вироку, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення.
При цьому закон передбачає врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, закон в першу чергу передбачає врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, як індивідуального показника рівня його суспільної небезпеки.
Судом визнано, що ОСОБА_6, позбавивши людину життя, вчинив особливо тяжкий злочин, який являє собою підвищену суспільну небезпеку.
Другими за значимістю чинниками за змістом закону, на ступінь тяжкості вчиненого злочину, які впливають на призначення покарання, вказують і ті обставини, які знаходяться за межами його кваліфікації, але характеризують особу винного.
Таким чинником, який не обтяжує кваліфікацію злочину, передбаченого ст. 115 ч. 2 КК України, пункт 13 її, але певним чином характеризує особу ОСОБА_6, - є замах на вбивство цієї ж потерпілої ОСОБА_8, відбуття тривалого терміну покарання за цей злочин і хоч на даний час в силу ст. 55 КК України 1960 року він є не судимий, пройшов значний час після відбутого ним покарання, але суд вважає, що у ОСОБА_6 відсутня сформованість належних висновків після цього, що він твердо став на шлях виправлення.
Враховуючи викладені у вироку обставини справи та особу підсудного, приймаючи до уваги тяжкість скоєних ним злочинів і наступивших наслідків, суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів призначити підсудному ОСОБА_6. максимальний вид покарання, передбачений законом.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_6 визнати винним і призначити покарання:
· за ст. 122 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· за ст. 187 ч. 4 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;
· за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6. залишити утримання під вартою.
Строк відбуття засудженому ОСОБА_6. призначеного йому покарання рахувати з дня його затримання - 8 березня 2006 року. ( а. с. 63 ).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 12.660 грн. 41 коп. матеріальної шкоди і 100.000 грн. моральної шкоди, а всього 112.660 грн. 41 коп. шкоди заподіяної злочином.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 100.000 грн. моральної шкоди заподіяної злочином.
Стягнути з ОСОБА_6 за проведення експертизи 423 грн. 69 коп. на користь НДЕКІД при УМВС України у Вінницькій області, зарахувавши кошти: банк - УДК у Вінницькій області, код - 24525055, рахунок - 35227002000019, МФО - 802015.
Речові докази по справі:
· спортивні штани, брюки, хустку, куртку, сокиру, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області - знищити, як речі, які не мають ніякої цінності ( а. с. 42 - 44 );
· медичну карту НОМЕР_3 на ім'я померлої потерпілої ОСОБА_8, яка зберігається при кримінальній справі - знищити за минуванням потреби її зберігання ( а. с. 168-169 ).
Вирок може бути оскаржений в Верховний Суд України на протязі одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_6. в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді: