^{Справа № 1-21 2006р.}

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 липня 2006 р. апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді Сороки Л.А., судді Гуцола П.П., народних засідателів: ОСОБА_32., ОСОБА_33., ОСОБА_34., при секретарі Устюговій Л.А., Воронюк О.О., за участю прокурора Вознюка О.Д., Свірідова В.Ф. та адвоката ОСОБА_1.,ОСОБА_2., захисника ОСОБА_3., розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, уродженця та жителя м.Ямпіль Вінницької області, українця, громадянина України, з неповною   вищою   освітою,   не   одруженого,   не   депутата,   працював ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого за ст.ст. 289 ч. 2, 185 ч. З, 304, 155 ч. 1, 115 ч. 2 п. 9, 185 ч. 2 КК України.

ОСОБА_5, уродженця та жителя м.Ямполя Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працює ІНФОРМАЦІЯ_2, депутатом не являється, раніше не судимий за ст. 396 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4. 28 квітня 2002 року біля 5 години, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з жителем м.Ямполь ОСОБА_6. проникли в гараж, розташований по АДРЕСА_2 де незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-21-06, державний номер НОМЕР_4, вартістю 2543 гри., що належав ОСОБА_7. Цей автомобіль вони використовували для поїздок у власних цілях.

В ніч з 21 на 22 травня 2002 р. ОСОБА_4. за попередньою змовою з ОСОБА_5., з метою заволодіння транспортним засобом проникли в гараж по АДРЕСА_1, забрали автомобіль ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, вартістю 5605 грн., що належав ОСОБА_9. Даний автомобіль вони використовували для поїздок у власних цілях.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в ніч з 26 по 27 травня 2002 р. ОСОБА_4. за попередньою змовою з ОСОБА_5. та ОСОБА_8. проникли в гараж, розташований в АДРЕСА_9, звідки забрали автомобіль ВАЗ-2109, державний номер НОМЕР_2, вартістю 8955, 48 грн., що належав ОСОБА_10.

Вказаний автомобіль ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 використовували для поїздок у власних цілях.

Крім того, заволодівши автомобілем ОСОБА_10, ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_8  викрали з гаража поліетиленову каністру ємкістю 5 літрів вартістю 3 грн., поліетиленовий бідон ємкістю 50 л вартістю 10 грн., металеву каністру ємкістю 20 літрів вартістю 35 гривень, які були наповнені дизельним паливом в кількості 70 л вартістю 1,3 грн. за літру на суму 91 грн., а всього таємно викрали майна ОСОБА_10 на загальну суму 139 грн.

Викрадене погрузили в автомобіль ОСОБА_10 та продали громадянинові ОСОБА_12.

Крім того, на протязі жовтня - листопада 2003 р. ОСОБА_4. за попередньою змовою з ОСОБА_11. неодноразово через вікно проникали в будинок АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_13, звідки таємно викрали: кольоровий телевізор «Електрон» вартістю 187,5 грн., газовий таганок -51 грн. з гумовим шлангом вартістю 3,51 грн., два ватних одіяла вартістю ЗО грн. та 33 грн., покривало на ліжко ворсове вартістю 32 грн., газовий балон - 25 грн., килим настільний - 82,5 грн., дві накидки на крісло вартістю по 12,75 .грн. кожна, а всього викрали майна ОСОБА_13 на загальну суму 482 грн. 76 коп.

Достовірно знаючи про те, що знайома йому з дитинства ОСОБА_14 має вік 14 років, ОСОБА_4. 4 липня 2005 р. на березі річки Дністер вступив з нею в статеві зносини.

9 липня 2005 р. біля 2 години ОСОБА_4. разом з неповнолітньою ОСОБА_14. мотоциклом ІЖ-49, що належить ОСОБА_15. з метою вступу з останньою в статеві зносини, приїхав в лісопосадку неподалік кам'яного знаку «Гальжбіївка» по автошляху м.Ямпіль - с.Біла Ямпільського району Вінницької області. Зупинившись, вони почали обніматись, цілуватись та знімати одне з одного одяг.

В цей час між ними виникла сварка. ОСОБА_14 заявила ОСОБА_3, що розкаже про їх інтимні стосунки своїй матері. Злякавшись, що в разі викриття вчиненого ним злочину, а саме, - вступ в статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості і він буде притягнутий до кримінальної відповідальності, усвідомлюючи, що він уже притягується до кримінальної відповідальності за ст.ст. 289 ч. З, 185 ч. З, 304 КК України, у ОСОБА_4 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_14. Розірвавши футболку ОСОБА_14 і утворивши таким чином полоску тканини у вигляді мотузки, затягнувши два вузли. ОСОБА_2 здавив нею шию ОСОБА_14 і в такому положенні утримував потерпілу до настання смерті останньої.

Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_14. настала від механічної асфіксії внаслідок з давлення органів шиї тканиною (удавлення).

Після вчинення вбивства ОСОБА_4. сів на мотоцикл та поїхав в м.Ямпіль, де про вчинене ним вбивство повідомив свого знайомого ОСОБА_5 та попросив останнього допомогти закопати труп ОСОБА_14. ОСОБА_5 погодився і 9 липня 2005 р. біля четвертої години, належним йому автомобілем ВАЗ-2106 разом з ОСОБА_3ом прибув на місце вчинення вбивства, а саме в лісопосадку неподалік кам'яного знаку «Гальжбіївка» по автошляху м.Ямпіль - с.Біла Ямпільського району Вінницької області. ОСОБА_5 допоміг ОСОБА_4 викопати яму, в яку останній захоронив тіло ОСОБА_14.

З 9 липня 2005 р. по 7 листопада 2005 р. ОСОБА_5 не повідомляв будь-кого про вчинення ОСОБА_4 вбивства ОСОБА_14.

Крім того, під час переміщення тіла ОСОБА_14. з місця її вбивства до викопаної ями, з куртки останньої випав мобільний телефон «SONY ERICSON-Ks-500», вартістю 1200 гривень. ОСОБА_4. привласнив його, а через кілька днів, знаходячись на відпочинку в м.Одесі, передав його ОСОБА_5 та попросив його продати, що останній і зробив, реалізувавши телефон охороннику ринку «7 кілометр». Виручені гроші в сумі 500 гривень віддав ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4. винним визнав себе частково і пояснив, що в кінці квітня 2002 р. він разом з ОСОБА_5 повертаючись з дискотеки і перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою покататись, угнали автомобіль ОСОБА_7. Автомобіль використовували для поїздки до бабусі ОСОБА_5, їздили по ближнім селам, поки їх не затримали працівники міліції.

В решті пред'явлених обвинувачень ОСОБА_3 винним себе не визнав.

По епізоду угона автомобіля, що належав ОСОБА_9. ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_6. ввів його в оману. Він пояснював, що цей автомобіль належить його дядькові, який дозволив ОСОБА_5 ним користуватись.

До угона автомобіля ОСОБА_10 та крадіжки з його гаража він не причетний.

 

В будинок НОМЕР_2 він разом з ОСОБА_11. залазили через вікно і ночували в цьому будинку. Однак, ніяких речей він не викрадав. Скільки років на той час було ОСОБА_11 не знав.

Не визнав себе винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 155 ч. 1, 115 ч. 2 п. 9 КК України і пояснив, що ОСОБА_14 знав на протязі кількох років, вона приїздила на канікули до своєї бабусі. В 2005 році він бачив її двічі. Останній раз 8 липня 2005 р. В цей день він з друзями та ОСОБА_14 їздили відпочивати на річку «Мурафа», а пізно ввечері, коли він знаходився в кафе, ОСОБА_14 зателефонувала йому і запропонувала зустрітися. Під час зустрічі повідомила, що посварилася з бабусею і попросила поїхати з нею на те місце, де були вдень. Він завів мотоцикл ОСОБА_15., ОСОБА_14 сіла ззаду і вони поїхали в напрямку с.Біла. Не доїжджаючи кам'яного знака «Гальжбіївка» мотоцикл стало трусити і ОСОБА_14 випала з мотоцикла. Проїхавши метрів 150 він повернув назад , побачив ОСОБА_14, що лежала на узбіччі дороги і не рухалась.

Злякавшись, він поїхав в м.Ямпіль до кафе. Там його чекала сестра та ОСОБА_5, який своїм автомобілем завіз їх додому. Коли ОСОБА_5 попрощався з сестрою, він попросив останнього завезти його в одне місце,'куди не сказав. По дорозі розповів останньому, що ОСОБА_14 випала з мотоцикла. Приїхавши на місце пригоди, побачив, що ОСОБА_14 лежить в тому ж положенні і не рухається. Зрозумів, що вона мертва. Взяв в багажнику автомобіля ОСОБА_5 лопату та став копати яму. ОСОБА_5 йому допомагав, копнув також кілька разів. Потім перетягнув тіло ОСОБА_14 та положив його в яму, присипав землею, сміттям.

ОСОБА_5 тіло ОСОБА_14 не бачив.

Коли він тягнув тіло ОСОБА_14, з кармана її куртки випав телефон, він підняв його і положив собі в кишеню. Через 2 дні вони поїхали на море відпочивати. Там він передав телефон ОСОБА_5, попросив продати, що останній і зробив. Гроші в сумі 500 гривень передав йому.

ОСОБА_5 винним визнав себе частково і пояснив, що 8 липня 2005 р. разом з ОСОБА_4 його сестрою, ОСОБА_14 та іншими він їздив відпочивати на річку «Мурафа». Вечором він, ОСОБА_3, сестра ОСОБА_3 знаходились в кафе ІНФОРМАЦІЯ_3. Пізно ввечері ОСОБА_3 взяв у нього телефон і вийшов комусь зателефонувати. Повернув телефон, а сам кудись пішов, його довго не було.

Коли уже розходились з кафе ОСОБА_3 приїхав на мотоциклі ОСОБА_15а і пересів в його автомобіль. Він відвіз ОСОБА_3а та його сестру додому, повернувся до свого будинку та ліг спати. Через деякий час ОСОБА_3 його розбудив і попросив поїхати в «одне місце». По дорозі повідомив, що сталася дорожня пригода і ОСОБА_14 випала з мотоцикла. Під'їхавши до кам'яного знаку «Гальжбіївка», ОСОБА_3 попросив зупинити машину, вийшов з автомобіля, потім повернувся, сказав поставити машину праворуч, взяв в багажнику лопату, пішов в лісопосадку та став копати яму. Він хотів йому допомогти і також копнув кілька раз, але ОСОБА_3 забрав у нього лопату і продовжував копати сам, а йому наказав відійти в сторону. Потім він почув, що ОСОБА_3 щось важке волочить по землі. Він зрозумів, що це тіло ОСОБА_14, однак не підходив. Закопавши тіло, ОСОБА_3 повернувся до машини і вони поїхали додому. Через 2 дні він, ОСОБА_4. та його сестра поїхали- на море відпочивати. Там ОСОБА_3 дав йому мобільний телефон і попросив продати, що він і зробив. Виручені гроші в сумі 500 грн. передав ОСОБА_3. Після приїзду з відпочинку до нього приходила мати ОСОБА_14  - ОСОБА_21. Вона просила допомогти в розшуку доньки. Однак, він не сказав їй, що дочка мертва та де захоронена.

Тільки в листопаді 2005 p., коли його затримали працівники міліції, він повідомив, де захоронено тіло ОСОБА_14. До мовчання його спонукало те, що він боявся бути притягнутим до кримінальної відповідальності, а крім того він зустрічається з сестрою ОСОБА_4. ОСОБА_16, має відносно неї серйозні наміри.

 

Заслухавши підсудних, потерпілих, свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає вину ОСОБА_5, а також ОСОБА_3 (окрім обвинувачення за ст. 304 КК України) доведеною.

Вина ОСОБА_4 за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами та крадіжок доведена такими доказами:

Показами потерпілих ОСОБА_9., ОСОБА_7, ОСОБА_10.

Потерпілий ОСОБА_9. пояснив суду, що його автомобіль ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_1 знаходився в автогаражі батьків дружини по АДРЕСА_1. Вечором 21 травня 2002 р. він поставив автомобіль в гараж, ключі замка запалювання знаходились в замку багажника. На слідуючий день зайшов в гараж, але нічого не запідозрив.

26 травня 2002 р. прийшов в гараж і побачив, що кронштейн капота автомобіля відірваний, замок запалювання пошкоджений. Крім того автомобіль проїхав 100 км. Він зрозумів, що автомобілем хтось їхав без його відома. При огляді гаража побачив, що шифер на даху здвинутий.

Потерпілий ОСОБА_7. пояснив, що має автомобіль марки ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_4 темно-синього кольору. 27 квітня 2002 р. він залишив автомобіль біля жилого будинку по АДРЕСА_5, де проживають батьки дружини. Біля 7 години ранку 28 квітня 2002 року він прийшов за автомобілем їхати на роботу, однак на місці його автомобіля не було. Через деякий час автомобіль йому повернули.

Потерпілий ОСОБА_10. пояснив, що у його власності є автомобіль ВАЗ-2109 державний номер НОМЕР_5, який він зберігає в гаражі по АДРЕСА_8. 27 травня 2005 р. біля 13 години він прийшов за автомобілем, але коли доторкнувся до замка гаража, то замок відкрився. Відчинивши двері побачив, що автомобіль відсутній. Крім того, були викрадені три каністри, наповнені дизельним паливом в кількості 70 літрів. Він звернувся з заявою до міліції. Через деякий час автомобіль йому повернули, він був пошкоджений.

При відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5, останній розповів, що угон автомобіля та крадіжку дизпалива він вчинив разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_3. Він показав, яким чином вони це зробили, розповів, кому продали дизпаливо.

Покази ОСОБА_10 підтвердила його дружина ОСОБА_17., допитана в якості свідка та свідок ОСОБА_18., який пояснив, що в кінці травня 2002 р. приблизно в 4 години його розбудили два молодих хлопці та запропонували купити 70 літрів дизпалива. Так як він має власний трактор, то погодився і заплатив їм 55 грн. Дизпаливо знаходилось в каністрах, одну з них вони не забрали і її вилучили працівники міліції. Приїжджали хлопці на автомобілі червоного кольору.

Свідок ОСОБА_19. підтвердив, що під час проведення оперативно-розшукових заходів по факту незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_7, він разом з начальником відділення ДАЇ Ямпільського РВ УМВС Ігнатовим затримали даний автомобіль в с.Верхня Слобідка Пісчанського району Вінницької області. В автомобілі знаходились ОСОБА_3  та ОСОБА_6., їх разом з автомобілем доставили в райвідділ міліції.

Крім того, вина ОСОБА_3 в угонах автомобілів та крадіжці з гаража ОСОБА_10 доведена даними вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2002 p., яким засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_5. (вирок вступив в законну силу) та даними ухвали апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2003 р. (а/с 152-158, а/с 159-161 том 1).

Вироком підтверджено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 28.04.2002 р. незаконно заволоділи автомобілем ОСОБА_7 , а 21 та 25 травня 2002 р. вони незаконно заволоділи автомобілем ОСОБА_9. Крім того, 27 травня 2002 р. ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5. та ОСОБА_8. здійснили угон автомобіля громадянина ОСОБА_10  та викрали з його гаража дизпаливо та каністри.

Будучи допитаний в якості підсудних ОСОБА_6. та ОСОБА_8 визнали себе винними у скоєні цих злочинів, детально розповіли про роль кожного учасника угона, в тому числі і про дії ОСОБА_4.

Крім того вина ОСОБА_4 у вчиненні незаконних заволодінь транспортними засобами ОСОБА_9., ОСОБА_7, ОСОБА_10 підтверджена заявами останніх в органи міліції (т. 1 а/с 54, а/с 106, а/с 3), даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_6. розказав та показав, яким чином він разом з ОСОБА_4 заволодів автомобілем ОСОБА_10. (том 1 а/с 102).

Вина ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки з будинку, що належить ОСОБА_13 підтверджена показами потерпілого, який пояснив, що в АДРЕСА_8, він має будинок, який раніше належав його батькові. В ньому останнім часом ніхто не проживав, а тому він попросив доглядати за будинком своїх родичів. В листопаді 2003 р. йому зателефонував брат і повідомив, що з будинку скоєна крадіжка. Він тут же приїхав до Ямполя і пересвідчився, що в будинку побували сторонні особи і відсутні речі. За його підрахунком вкрадено на 15 тис. гривень.

Вина ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки з будинку ОСОБА_13 підтверджена даними вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2006 р. (вирок вступив в законну силу т. З а.с. 224-225).

Цим вироком засуджено ОСОБА_11. та ОСОБА_20. В   мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним і вказано про те, що ОСОБА_11. за попередньою змовою зі ОСОБА_4 в період часу з початку жовтня 2003 р. до початку листопада 2003 p., з метою викрадення чужого майна двічі проникли через вікно в будинок АДРЕСА_3, звідки викрали майно на загальну суму 482 грн. 70 коп., що належало ОСОБА_13.

Допитаний в судовому засіданні при постановленні вказаного вироку ОСОБА_11. пояснював суду, що крадіжку з будинку ОСОБА_13 в жовтні-листопаді 2003 р. він скоїв разом зі ОСОБА_4

Пояснення ОСОБА_4. про те, що він до вищевказаних злочинів не причетний, а працівники Ямпільського райвідділу міліції зацікавлені в притягненні його до кримінальної відповідальності нічим не підтверджені. Суд розцінює їх як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Вина ОСОБА_4. у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_14. та вступ в статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості підтверджена такими доказами.

Свідченнями потерпілої ОСОБА_21., яка пояснила, що разом зі своєю сім'єю проживає в м.Москві.

25 червня 2005 року її дочка ОСОБА_14 21 червня 1991 року народження поїхала в гості в м.Ямпіль до своєї бабусі ОСОБА_22. Вона підтримувала зв'язок з дочкою та матір'ю по телефону.

9 липня 2005 року мати зателефонувала їй і повідомила, що ОСОБА_14 не ночувала дома.

Вона дзвонила їй на мобільний телефон, однак оператор пояснював, що телефон

відключений. Щоб розшукати доньку приїхала в Ямпіль, розпитувала про неї у подруг та

знайомих. Приходила і до ОСОБА_4. та ОСОБА_5 і просила їх допомогти розшукати

доньку. Вони відповіли їй грубістю.

7 листопада 2005 року їй зателефонувала сусідка і повідомила, що знайдено тіло її дочки.

ОСОБА_21. просить суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5  15700 грн. матеріальної шкоди та 100 тисяч моральної шкоди.

 

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_22. пояснила, що 25 червня 2005 р. до неї приїхала онука ОСОБА_14, в якої були канікули. ОСОБА_14 разом з друзями відвідувала дискотеки, ходила на річку купатися.

8 липня 2005 р. внучка прийшла з дискотеки та збиралася спати. Однак, через певний проміжок часу вона виявила, що ОСОБА_14 дома немає, а двері хати відчинені. Вранці ОСОБА_14 не з'явилась і вона стала її шукати, а потім звернулась в міліцію. ТілоОСОБА_14 знайшли тільки в листопаді 2005 р.

В судовому засіданні ОСОБА_4. пояснив, що в статеві зносини з ОСОБА_14 не вступав, а смерть останньої наступила внаслідок падіння останньої з мотоцикла.

Однак, в ході досудового слідства і ОСОБА_3 і ОСОБА_5 пояснювали, що ОСОБА_14 була вбита ОСОБА_4.

Суд вірить цим показам, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, зібраними на досудовому слідстві.

На аркуші справи 3 в томі № 3 є явка з повинною, написана ОСОБА_5, в якій він повідомляє про те, що ОСОБА_4. скоїв вбивство ОСОБА_14, та заховав її тіло, про що йому було відомо з 9 липня 2005 р. ОСОБА_5 детально описує події, що відбулись між ним та ОСОБА_3, про свою -участь в захороненні ОСОБА_14 та реалізації в м.Одесі її телефона, який йому передав ОСОБА_3.

Допитаний в якості підозрюваного (т. З а/с 23) ОСОБА_5 підтвердив інформацію, викладену ним в явці з повинною, пояснивши, що 9 липня 2005 р. приблизно о 5 годині його розбудив ОСОБА_3 та повідомив, що вбив ОСОБА_14 та попросив поїхати на місце, де знаходиться труп та заховати його. Він погодився, взяв лопату і вони поїхали в сторону с.Гальжбіївка. Біля кам'яного знаку «Гальжбіївка» звернули праворуч, проїхали метрів 100, зупинились. Вийшовши з автомобіля повернулись назад до траси, перетнули її та пройшли попід лісосмугу метрів 20-30. Зайшовши в лісосмугу. ОСОБА_3 викопав яму, підтягнув труп ОСОБА_14, положив в яму, присипав землею, притрусив листям та сміттям. Він стояв в стороні та намагався не дивитись в бік ОСОБА_3а. Через кілька днів, коли вони відпочивали на морі ОСОБА_3 дав йому мобільний телефон «Соні Еріксон» та попросив продати, що він і зробив, продавши його охороннику ринку за 500 гривень.

Свої покази ОСОБА_5 підтвердив, будучи допитаним в якості обвинуваченого (т. З а/с 62-64).

Під час відтворення обстановки та обставин події 7 листопада 2005 р. ОСОБА_5 дав такі ж покази та показав учасникам цієї слідчої дії, де захоронений труп ОСОБА_14. В указаному ОСОБА_5 місці працівники правоохоронних органів розпочали копальні роботи і виявили тіло людини. Як пізніше підтвердила експертиза, викопане тіло належало ОСОБА_14. (т. З а/с 26-27).

Під час цієї слідчої дії застосовувалась відеозйомка, що дало можливість суду впевнитись в тому, що ОСОБА_5 добровільно, без застосування до нього фізичного чи морального впливу розказав про обставини скоєного злочину та показав, де знаходився труп потерпілої.

Доказами, зібраними по справі, спростовуються покази ОСОБА_4 про те, що він не вступав з ОСОБА_14 в статеві стосунки, а смерть її настала внаслідок падіння з мотоцикла.

Так, будучи допитаним в якості підозрюваного 9 листопада 2005 p., ОСОБА_4. в присутності свого захисника адвоката ОСОБА_23. повідомив, що ОСОБА_14  знав з дитинства, потім вона поїхала в Москву. 4 липня вони зустрілись в м.Ямполі, в цей же день у них відбулись статеві зносини.

8 липня 2005 р. він зі своїми друзями та ОСОБА_14 їздили відпочивати на річку «Мурафа», а вечором цього ж дня він, його сестра ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_15 знаходились в кафе ІНФОРМАЦІЯ_3.

 

Приблизно в 1 год. 30 хв. йому подзвонила ОСОБА_14 і вони домовились про зустріч біля кіоску на перехресті вулиць Савіна та Будівельної. Під час зустрічі ОСОБА_14 запропонувала йому поїхати на річку «Мурафа», щоб побути наодинці.

На мотоциклі ОСОБА_15а вони поїхали в напрямку с.Біла Ямпільського району. Не доїжджаючи кам'яного знака, зверху якого серп та молот, ОСОБА_14 попросила зупинитись і він звернув ліворуч з траси та заїхав в посадку. Зупинившись, вони почали обніматись, цілуватись, роздягатись. ОСОБА_14 розщібала йому штани, а він їй. І тут ОСОБА_14 сказала, що про їх стосунки розкаже матері. Він злякався, схватив рукою за хустинку, що була зав'язана у ОСОБА_14 на шиї, перехватив її, здушивши їй шию. Коли відпустив, ОСОБА_14 повалилась на землю. Після цього він приїхав до кафе, повернув ОСОБА_15 мотоцикл і автомобілем, під керуванням ОСОБА_5, разом з сестрою приїхав додому. Коли сестра пішла в дім, він підійшов до ОСОБА_5 та попросив під'їхати в «одне місце», той погодився. По дорозі він сказав ОСОБА_5, що вбив, а кого не сказав.

Коли приїхали на місце, він викопав яму за метрів 7-8 від місця, де знаходилось тіло, положив його в цю яму, присипав землею та сміттям. ОСОБА_5 також допомагав йому копати, але тіло ОСОБА_14 не бачив. Коли він перетягував тіло потерпілої, то наступив на курточку і засвітився її мобільний телефон. Він забрав його та поклав собі в кишеню. По дорозі вийняв з телефона сімкарту, розламав її та викинув. Через пару днів він з ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_16 поїхали відпочивати на море. Там він віддав телефон ОСОБА_5 і попросив його продати, що той ї зробив, а виручені гроші передав йому.

Ці покази ОСОБА_4. підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події за участю понятих та свого захисника адвоката ОСОБА_23., де він ще раз пояснив, що задушив ОСОБА_14, злякавшись, що вона розповість матері про їх інтимні стосунки. Після вбивства забрав її телефон (т. З а/с 52-53).

Про вчинення ОСОБА_3 умисного вбивства свідчить і висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14, згідно якого смерть потерпілої наступила внаслідок удавлення, тобто від механічної асфіксії, внаслідок здавлення органів шиї тканиною ( як мотузка) том 3 а/с 152-153.

У висновку вказано, що на тілі трупа ОСОБА_14 пошкоджень кісток черепа, на кістках верхніх та нижніх кінцівок, ребрах, кістках тазового кільця, ключиць, лопаток, хребта не має, що спростовує покази ОСОБА_3а про те, що смерть ОСОБА_14 наступила внаслідок падіння з мотоцикла.

Дані зовнішнього дослідження трупа ОСОБА_14, що викладені в акті судово-медичного дослідження за № 284 (том 3 а/с 111) підтверджують покази ОСОБА_3, дані ним при допиті в якості підозрюваного ( том 3 а/с 37-41), та при відтворенні обстановки та обставин події (том 3 а/с 52-54) про інтимні стосунки з ОСОБА_14 (обнімались, цілувались, роздягались).

Так, в акті відмічено (том 3 а/с 111), що ліва штанина джинсових брюк потерпілої ОСОБА_14 стягнута, права штанина знаходиться вільно між обома гомілками (знята з правої ноги), в її порожнині у середній третині знаходиться бюстгалтер червоного кольору, застібка якого розстібнута, пошкоджень на застібках немає; замок джинсових брюк розстібнутий, не пошкоджений, застібка пояса джинсів не пошкоджена, на обох ногах взуті білі кросовки.

Як пояснив в судовому засіданні експерт Маховий В.І., відсутність пошкодження на одязі, наявність непошкоджених застібок та розташування одягу відносно тіла загиблої не характерно для падіння з мотоцикла.

Про удушення ОСОБА_14, як пояснив експерт, свідчить.також і те, що тканина, яка була виявлена на шиї потерпілої накинута поверх волосся по задній поверхні шиї, тканина зібрана і нагадує мотузку, вільні кінці якої зав'язані у вигляді двох простих добре затягнутих вузлів, у вузлах вбачається затягнуте волосся. Такі дані експертизи не дають підстав вважати, що ушкодження ОСОБА_14 могло статись внаслідок падіння з мотоцикла (том 3 а/с 111).

Про удушення ОСОБА_14 свідчить і те, що під час огляду залишків її тіла було виявлено між зубами затиснуті залишки язика (том 3 а/с 112).

Згідно висновку судово-медичної експертизи (том 3 а/с 199) з урахуванням того, що ОСОБА_14 загинула через пів-місяця після досягнення чотирнадцяти років з урахуванням антрометричних даних залишків її тіла та тендітної статури можна вважати,, що на час настання смерті, вона не досягла статевої зрілості.

Вина ОСОБА_3а у вчинені ним вбивства крім вищевказаних доказів, підтверджена показами свідків ОСОБА_25., ОСОБА_26., які пояснили, що приймали участь в якості понятих при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4. Свідки пояснили, що при відтворенні ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні вбивства та статевих зносинах з ОСОБА_14 та детально розповів про обставини вбивства. Покази давав добровільно, фізичний або психічний вплив до нього не застосовувався. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 вони не бачили, яких-небудь скарг від нього не поступало. При відтворенні був присутній і захисник ОСОБА_3.

Вина ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджена показами свідків ОСОБА_27. та ОСОБА_28., які пояснили, що були понятими при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5. Свідки підтвердили, що ОСОБА_5 добровільно без будь-якого примусу в їх присутності розповів про вбивство ОСОБА_3 ОСОБА_14 та про обставини захоронения її трупа, показав в якому місці захоронено тіло потерпілої. За його вказівкою була розкопана могила і звідти вилучили тіло людини жіночої статі, яке погрузили в автомобіль та відвезли до моргу.

Із показів свідків ОСОБА_24. та ОСОБА_15. суд встановив, що вечором 8 липня 2005 р. ОСОБА_3 разом з ними відпочивав в кафе ІНФОРМАЦІЯ_3. Пізно вночі він з кимось розмовляв по мобільному телефону, а потім мотоциклом ОСОБА_15  кудись поїхав, повернувся через кілька годин.

Суд досліджував пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про те, що на досудовому слідстві працівниками міліції до них застосовувалось психічне та фізичне насильство і прийшов до висновку про безпідставність таких звинувачень.

Судом за клопотанням ОСОБА_3 допитувались працівники Ямпільського райвідділу міліції ОСОБА_19., ОСОБА_29, ОСОБА_30., які пояснили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 утримувались в ІТТ з дотриманням вимог закону, фізичний та психічний вплив до них не застосовувався.

Заява ОСОБА_3, в якій він звинувачував працівників міліції в неправомірних діях, перевірялась старшим оперуповноваженим в ОВС ЮС УВД у Вінницькій області Регушем В.М. (а/с 48-49), який дійшов висновку, що інформація, викладена в скарзі ОСОБА_3 не знайшла свого підтвердження.

Постановою слідчого від 15.01.2006 р. в порушенні кримінальної справи відносно начальника Ямпільського РВ УМВС та його першого заступника ОСОБА_30 відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину (т. З а/с 51).

Як вбачається із представлених суду ОСОБА_3 ксерокопії журналу первинного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які тримаються в ІТТ Ямпільського райвідділу міліції ОСОБА_4. неодноразово оглядався лікарем у зв'язку з різними захворюваннями. Відміток лікаря про те, що ОСОБА_4. були заподіяні тілесні ушкодження в журналі немає.

На а/с 34 тома 3 є заява ОСОБА_4 на ім'я прокурора про те, що працівники міліції шляхом рукоприкладства та погроз заставили його написати явку з повинною.

Однак, на слідуючий день в присутності свого захисника адвоката ОСОБА_23. ОСОБА_3 написав заяву, в якій просив прокурора його попередню заяву не розглядати. Він відмовився від проходження судово-медичної експертизи. Пояснюючи, що заяву про неправомірні дії працівників міліції написав з метою уникнути відповідальності.

У суду немає підстав сумніватись, що заява ОСОБА_3 написана без примусу, оскільки вона написана і передана слідчому в присутності захисника.

Зміну своїх первинних показань ОСОБА_5 після звільнення його з-під варти суд розцінює як спосіб захисту та намагання допомогти ОСОБА_4 уникнути відповідальності за особливо тяжкий злочин. Поведінка ОСОБА_5 продиктована тим, що він закоханий в сестру ОСОБА_3а, з якою має намір одружитись, про що він пояснював як в суді так і на попередньому слідстві.

Судом досліджувалось походження тканини, якою була задушена ОСОБА_14.

Внаслідок того, що з моменту смерті до часу виявлення тіла потерпілої пройшло 4 місяці і речі, в яких вона була одягнена, піддались гниттю, точно встановити, була то хустина, футболка чи шарф не є можливим. Ніхто не бачив, в якому одязі вийшла з дому ОСОБА_14. її подруга ОСОБА_31., допитана в суді, пояснювала, що ОСОБА_14 любила обмінюватись одягом з подругами, а тому при огляді речей ОСОБА_14 її матір'ю ОСОБА_21 та бабусею ОСОБА_22 належність цього предмету ОСОБА_14., підтверджена не була.

Проаналізувавши покази ОСОБА_3, ОСОБА_5, потерпілих, свідків, дослідивши матеріали справи, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 по заволодінню ним автомобілями ОСОБА_7, ОСОБА_9., ОСОБА_10 за ст. 289 ч. 2 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб з проникненням у сховище.

Викравши майно з гаража ОСОБА_10 та з будинку ОСОБА_13 ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ст. 185 ч. З КК України, тобто таємне викрадення майна, вчинене повторно, за попередньою змовою з групою осіб, з проникненням у житло та сховище.

Знаючи, що ОСОБА_14 має вік 14 років і вступивши з нею в статеві стосунки, ОСОБА_4. скоїв злочин, передбачений ст. 155 ч. 1 КК України, тобто статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Дії ОСОБА_4, які потягнули смерть ОСОБА_14. суд кваліфікує за ст. 115 ч. 2 п. 9 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з метою приховати інший злочин.

Противоправне заволодіння ОСОБА_4. мобільним телефоном ОСОБА_14. суд кваліфікує за ст. 185 ч. 2 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Суд вважає, що за ст. 304 КК України ОСОБА_3 необхідно виправдати, оскільки досудовим слідством не зібрано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 втягнув неповнолітнього ОСОБА_11. у злочинну діяльність.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст. 396 ч. 1 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо-тяжкого злочину.

Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4. на момент вчинення вбивства та на час освідування на душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-якими тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (том 3 а/с 155-157).

Потерпіла ОСОБА_21 заявила цивільний позов, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 15700 грн. матеріальної та 100000 моральної шкоди.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Потерпіла надала суду накладні, що свідчать про понесені затрати на поховання доньки та придбання пам'ятника, а також довідки про закупівлю продуктів на поминальні обіди та вартість одягу.

Позов пред'явлено до ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

 

Оскільки судом встановлено, що смерть ОСОБА_14 наступила внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, суд вважає за необхідне матеріальну шкоду стягнути з ОСОБА_4

Моральна шкода підлягає стягненню як з ОСОБА_3, так і з ОСОБА_5.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_21, втративши доньку, перенесла тяжкі страждання, довгий час нічого не знала про долю доньки, кілька місяців займалась її розшуком. Моральних страждань зазнала і її мати ОСОБА_22.

При визначенні суми, що підлягає стягненню, суд враховує ступінь вини кожного з підсудних.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що він раніше не судимий, молодий за віком, позитивно характеризується за місцем роботи. Разом з тим, на протязі 2002-2005 років він вчинив кілька злочинів, один із них особливо тяжкий.

Як обтяжуючу вину обставину суд враховує вчинення ОСОБА_4 частини злочинів в стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, пом'якшуючих вину ОСОБА_4, по справі немає.

З урахуванням суспільної небезпеки скоєних злочинів, даних про особу підсудного, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд враховує, що він має молодий вік, раніше не судимий, характеризується позитивно.

Обставин, які б обтяжували його вину або пом'якшували, немає. З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі не в максимальному розмірі, передбаченому ст. 396 ч. 1 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати винним та засудити:

ОСОБА_4 за  ст.   289  ч.  2  КК  України  на  6  років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі,

за ст. 155 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ст. 115 ч. 2 п. 9 КК України на 15 років позбавлення волі,

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 15 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

За ст. 304 КК України ОСОБА_4 виправдати.

Строк відбуття покарання рахувати з 7 листопада 2005 р.

Запобіжний захід ОСОБА_4. залишити той же - утримання під вартою.

Визнати винним і засудити ОСОБА_5  за ст. 396 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

В строк відбуття покарання зарахувати знаходження ОСОБА_5 під вартою з 7 листопада 2005 р. по 7 січня 2006 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 змінити. Взяти його під варту із залу суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_21 15700 гривень матеріальної та 90 тисяч моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5  на користь ОСОБА_21 10 тисяч моральної шкоди.

 

Речові докази по справі: курточку, топік, джинси, бюстгалтер, кросовки, шкарпетки, труси, футболку знищити.

Дві відеокасети SYC-45 YHSC зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржено до Верховного суду України протягом одного місяця з моменту його оголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Головуюча:

Суддя: