АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6701 Головуючий у 1-й інстанції: Трофимова Д.А.
2006 р. Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«09» листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Кочеткової І.В.,
Суддів Полякова О.З.,
Давискиби Н.Ф.,
При секретарі Степановій И.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від "02" жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій.
В позові зазначав, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5). Згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте таку допомогу він отримував не в повному обсязі. Сума недоплати за 2003-2005 p.p. складає, виходячи з розрахунку, 1898 грн. 75 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову щорічну допомогу в сумі 1898 грн. 75 коп. як учаснику бойових дій за 2003-2005 p.p.
В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначив, що внаслідок того, що ним пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині відшкодування недоплаченої щорічної допомоги, як учаснику бойових дій. за 2003 рік в сумі 146 грн. 59 коп., просив стягнути на свою користь 1752 грн. 25 коп. суми недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004-2005 p.p.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1. 1752 грн. 25 коп. разову щорічну допомогу за 2004-2005 p.p.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просять постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову,
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., вірно керувався вимогами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачає, що учасники бойових дій мають право на отримання до 5 травня щорічно одноразову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Його право на отримання щорічної грошової допомоги не оспорюється відповідачем, між тим посилаючись на ЗУ "Про державний бюджет України" він просив суд в позові відмовити.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Враховуючи вишевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 22 Конституції України при вирішенні позову і обґрунтовано визнав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав та свобод, тому відсутність коштів на виплату одноразової грошової допомоги не позбавляє особу на таку допомогу.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд вважав таке заперечення безпідставним, оскільки спірні правовідносини між сторонам виникли до набрання чинності КАС України. Проте до набрання чинності КАС України позивач був би змушений звертатись до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України в редакції 1963 року, якою передбачений взагалі двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права. Отже, КАС України не обмежив, а навпаки розширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права. У зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2005 року в розмірі 1410 грн. (332грн. х 5 - 250грн.).
Доводи апеляційної скарги про те, що УПтСЗН є неналежним відповідачем безпідставні. Статтею 17-1 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від "02" жовтня 2006 року по даній справі змінити:
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 1410 (тисяча чотириста десять) грн. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі як учаснику бойових дій за 2005 рік.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.