АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 5343 / 2006                                   Головуючий в 1 інстанції - Васіна Л.А.

Категорія - 5                                                         Доповідач   - Кузнецов В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

30 листопада 2006 року              Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого   - судді Калиновського А.Б.

суддів                -   Кіктенко Л.М., Кузнецова В.О.,

при секретарі  - Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4,   про визнання права власності на 2/3 частини нежилого приміщення та обладнання , -

ВСТАНОВИЛА. У квітні 2000 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у 1994 році вони з відповідачем домовилися про створення підприємницької структури. Відповідач запропонував використати для підприємницької діяльності належну йому квартиру НОМЕР_1 у б.АДРЕСА_1. Вказана квартира була перебудована під офіс за його кошти. 16 грудня 1994 року була зареєстроване Повне товариство виробничо-торгівельна фірма " ОСОБА_2 і ОСОБА_1 " . У жовтні 1999 року відповідач запропонував спільно перебудувати в одне приміщення і суміжну з вищевказаною квартирою, квартиру НОМЕР_2, яка належала відповідачці. Ця квартира була перебудована за його кошти. Вважав, що він витратив кошти в більшому розмірі чим відповідачі, тому просив постановити рішення, яким визнати його право власності на 1/2 частину перебудованого приміщення із квартир НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в буд.. АДРЕСА_1.

У січні 2005 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати право часткової сумісної власності за ним на 2/3 частини приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 122,0 кв.м. а також обладнання у колишніх квартирах НОМЕР_1, НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська  від 14 березня 2006 року у задоволенні позову про визнання права власності на нежиле приміщення було відмовлено . З даним рішенням не погодився позивач та звернувся до суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, суд невірно визначив предмет спору, правовідносини між сторонами .

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині відмови визнання права власності на нежиле приміщення залишити без змін , а в частиш визнання права власності на обладнання скасувати та направити справу на новий розгляд, з наступних підстав.

Встановлено судом першої інстанції і це відповідає дійсності, що кв. НОМЕР_1 в буд.. АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної сумісної власності ( а. с 12 т. 1). Квартира НОМЕР_2 в цьому ж будинку також належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, оскільки була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.1996 року відповідачкою в період перебування з відповідачем у шлюбі і проти чого відповідачі не заперечують. ( а.с. 11 т. 1 ). Вказані квартири були переобладнані під офіс та магазин, але з житлового фонду в нежилі приміщення не переводилися.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права , вирішуючи спір по суті, а саме зазначені у рішенні норми Закону України "Про власність ", та норми ЦК Української РСР в редакції 1963 року, на які посилався позивач у своїх позовних заявах , оскільки спірні правовідносини виникли у 2000 році . Суд першої інстанції вірно дійшов висновку проте, що позивачем не було надано доказів про створення спільної сумісної чи часткової власності.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22 грудня 1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності " розглядаючи позови, пов'язані із спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є ... майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю...

Позивачем, його представником , не було надано доказів про наявність письмової угоди про створення такої власності, і котра необхідна була відповідно до ст. 44 ЦК Української РСР, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийняв рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання права власності на нежиле приміщення, оскільки позивач не набув права на спільну сумісну власність на нежиле приміщення у вигляді магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" - переобладнаних квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 буд. АДРЕСА_1, на підставі п.2 ст. 12, п.2 ст. 17 Закону України " Про власність ".

Доводи викладені у апеляційній скарзі рішення суду не спростовують, суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував всі обставини та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для відміни рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Рішення суду в частині визнання права власності на 2/3 частини обладнання необхідно скасувати та направити на новий розгляд з наступних підстав,.

Після того як у січні 2005 року позивачем був наданий уточнений позов, суд в порушення вимог ЦПК України не з'ясував думку сторін з ціх вимог і по суті їх не розглянув та не прийняв рішення. Таке порушення норм процесуального права неможливо усунути ухваленням додаткового рішення і позбавляє колегію суддів прийняти відповідне рішення.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині позовних вимог про визнання права часткової сумісної власності на обладнання, яке знаходиться у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1« ( переобладнані квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 буд. АДРЕСА_1), підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до того ж суду в іншому складі. Керуючись ст. сг. 303,307,308,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2006 року в частині відмови визнання права власності на 2/3 частини приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 122,0 кв.м. залишити без змін.

В інший частині рішення суду скасувати, а справу направши на новий розгляд до того ж суду в іншому складі

Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення до Верховного суду України протягам двох місяців з цього часу.

Головуючий:

Судді: