Верховний Суд України

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-5879 / 2006 р.                       Головуючий у 1 інстанції Галушкова Н.В.

Судця-доповідач : Пільщик Л.В.

_{РІШЕННЯ}

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2006 року                                                                м. Запоріжжя

Колегія   суддів  судової  палати  у  цивільних   справах   апеляційного  суду Запорізької області у складі:

Головуючого Пільщик Л.В.

Суддів:  Глазкової О.Г.., Мануйлова Ю.С.

При секретарі Ткаченко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У позовній заяві зазначала, що згідно з договором позики від 19 травня 2001 року відповідачі позичили у неї суму еквівалентну 1880 доларів США , що становить 9503,40 грн, про що складено розписку від 19.05.2001 року. Згідно зазначеного договору відповідачі прийняли на себе зобов'язання повернути отриману суму за її першою вимогою. Проте на її неодноразові звернення суму боргу відповідачі не повернули.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_1 суму боргу 9503 грн 40 коп, 44 грн 52 коп - річних та стягнути у відшкодування моральної шкоди на її користь 1500 грн.

У жовтні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору   позики недійсним, посилаючись на те, що договору позики від 19.05.2001 року фактично не існує, оскільки є лише розписка. До того ж , згідно розписки вони повернули суму боргу. Через пред'явлення безпідставних вимог, завдана моральна шкода, на відшкодування якої просили стягнути 5000 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2,ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 6244 грн 92 коп. суми боргу та 95,45 грн судових витрат. В решті позову ОСОБА_3 відмовлено.

В зустрічному позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційне провадження порушено за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 У скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3. просять скасувати рішення , посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову та закрити провадження у справі, задовольнити їх вимоги про визнання угоди неукладеною..

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи скарги перевіривши матеріали справи, колегія судців прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду щодо вирішення позовних вимог підтверджені сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених в основу рішення доказів..

Суд обґрунтовано відмовив у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики неукладеним. ОСОБА_2 і ОСОБА_3. визнали той факт , що 19 травня 2001 року отримали від ОСОБА_3 гроші у борг і видали боргову розписку. Відповідно до ч.2 ст.374 ЦК України (1963 р .,який діяв на час виникнення правовідносин ) договір займу вважається укладеним у момент передачі грошей. Більше того вони стверджували про повернення боргу.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте відповідачі не надали належні докази про повернення боргу у повному обсязі.

У судовове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_3 надала оригінал боргової розписки, яка була досліджена за участю всіх учасників процесу. Для забеспечення змагальності процесу обговорювалося питання про призначення експертизи, проте ОСОБА_3. та ОСОБА_2 відмовилися від призначення експертизи.

Відповідно до ст..88 ЦПК України підлягають зміні розподіл судових витрат. Оскільки позов ОСОБА_3 задоволено частково, понесені судові витрати підлягають компенсації пропорційно до частини задоволених вимог., тобто у сумі 62грн44 коп. Стягнення судових витрат солідарно законом не передбачено. З огляду на викладене рішення суду в частині судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309 * 314 , 316, 319      ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2006 року   в частині судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат по 31 грн.22 коп. з кожного..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.