Верховний Суд України

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22- 6719 / 2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний B.C. Суддя-доповідач: Сапун О.А.

_УХВАЛА

,15" листопада  2006 року

м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Суддів:

При секретарі:

Маловічко СВ.

Краснокутської О.М. Сапун О.А. Тахтаул О.М.

З участю адвоката                   ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА   :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2005 року позов задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_13, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за Кожуріною С.С. право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку „А", службової „а" при будівлі, службової „а-1" при будівлі, вбиральні „В", сараю „Д", сараю „Г\ погребу „пг", забору №1, водопроводу № 2, воріт № 3, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

19 жовтня 2006 року ОСОБА_2 звернулась в суд з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 06 липня 2005 року та подала апеляційну скаргу. Зазначала, що вона не була залучена до участі у справі та не запрошувалась у судове засідання при розгляді справи, хоча суд вирішував питання про її права і обов'язки. Копія рішення їй не направлялась, тому вона не мала можливості своєчасно його оскаржити. Просила задовольнити заяву та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Розглянувши клопотання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення з'явившихся у судове засідання осіб, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення від 06 липня 2005 року задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно статті 292 ЦПК України право на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Статтями 72-73 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку. Суд поновлює строк, встановлений законом, у разі пропущення його з поважних причин.

З матеріалів справи видно і це підтверджено поясненнями заявниці в судовому засіданні апеляційного суду, що ОСОБА_2 ще з листопада 2005 року знала про існування оскаржуваного рішення, оскільки нею 04 листопада 2005 року була подана заява про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами. У судовому засіданні 07 грудня 2005 року, в якому була присутня ОСОБА_2, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення від 06 липня 2005 року відмовлено ( а. с. 67-71,88-95 ). В апеляційному порядку ухвала оскаржена не була.

Між тим, з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 06 липня 2005 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала лише 19 жовтня 2006 року, тобто через рік після того, як вона дізналася про наявність цього рішення.

Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 тривалий час, понад рік, не вживала заходів для оскарження рішення, будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску цього строку вона не надала.

Крім того, з матеріалів справи видно, що між сторонами вирішувався спір щодо визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_13 від 21 січня 1982 року, згідно якому вона спірний будинок заповіла своїм дочкам, у тому числі і ОСОБА_4. Сина ОСОБА_14 спадкодавця до заповіту не внесла. ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до положень статті 546 ЦК України (1963 року), яка діяла на момент відкриття спадщини, па оскарження заповіту мали право спадкоємці за законом. ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_14, до кола зазначених осіб не належала. ОСОБА_14 заповіт матері не оспорив. У 1990 році шлюб між ОСОБА_14 та заявницею ОСОБА_2 був розірваний, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 помер.

З викладеного видно, що рішенням від 06 липня 2005 року права ОСОБА_2 не порушуються, тому при вирішенні спору її обгрунтовано не було залучено до участі у справі. Той факт, що вона зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 не породжує у неї права на оспорювання заповіту ОСОБА_13 та права власності на спірне майно в порядку спадкування.

За таких обставин колегія вважає, що заява ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2005 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 72-73,294, 307 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.